Справа №2-51/09

(2-1810/07, 2-111/08)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді Затолочного B.C., при секретарі Морозовій Н.М., за участю:

-    позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника адвоката ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4С,

представників третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_8 (треті особи Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_9, ОСОБА_10, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_11) про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна неукладеним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

В подальшому позивачі уточнювали та змінювали свої вимоги, остаточно визначивши свої вимоги про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна неукладеним.

Позов, на задоволенні якого в судовому засіданні наполягали позивачі та їх представник, обгрунтований тим, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1. В 1996 році після нетривалої відсутності за місцем проживання виявили, що квартира зайнята сторонніми людьми. Після звернення до міліції, з'ясувалося, що начебто 23.07.1999 року був укладений договір між ними та відповідачем, відповідно до якого квартира була продана відповідачу. За даним фактом було порушено кримінальну справу, яка до теперішнього часу розслідується. Позивачі досі позбавлені можливості користуватися своєю власністю і просять визнати зазначений договір неукладеним, тому що відповідач у справі "їм не знайомий, ніякого договору купівлі-продажу квартири з ним не укладалося.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався. У зв'язку з відсутністю відомостей про його місцезнаходження його виклик здійснювався через оголошення в пресі, а справа розглядалася в порядку заочного провадження.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вважає позов обгрунтованим. Вона є приватним нотаріусом. Раніше її прізвище було ОСОБА_11. Спірний договір вона не посвідчувала. В реєстрі про вчинення

нотаріальних дій під номером, за яким зареєстровано даний договір вказана інша нотаріальна дія. її підпис та печатка на договорі підроблені.

Представник третьої особи ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що ОСОБА_9 придбав у ОСОБА_8 спірну квартиру і в подальшому продав її ОСОБА_10 Вважає, що позивачами не доведені їх вимоги про те, що спірний договір не укладався, тому що за фактом шахрайства з майном позивачів порушено кримінальну справу, яка і має довести наявність неправомірних дій при відчуженні ними квартири. Судом було досліджено копію договору, в якому є підпис позивача ОСОБА_1, яка одночасно діяла від імені неповнолітньої на той час ОСОБА_2 належність цього підпису ОСОБА_1 не спростована в судовому засіданні, так само як і не доведено, що нотаріус не посвідчувала спірний договір. В позові просить відмовити.

Аналогічні пояснення суду дали представники третьої особи ОСОБА_10

Третя особа Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» правом на учать у судовому розгляді справи не скористалося.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані докази, суд вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено.

Судом встановлено, що позивачі у справі на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням УЖКГ від 22.07.1994 року № Ц1383, були власниками квартири АДРЕСА_1.

У липні 1996 року зазначена квартира на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11С 23.07.1996 року, була зареєстрована на праві власності за відповідачем.

В серпні 1996 року вказана квартира на праві власності була зареєстрована за ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Четвертою Криворізькою державною нотаріальною конторою 26.07.1996 року.

14.11.2006 року ця квартира була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу. посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_12 26.10.2006 року.

Вказані фактичні обставини справи підтверджуються дослідженими судом свідоцтвом про право власності на житло, копіями договорів купівлі-продажу, письмовим повідомленням КП ДОР «Криворізьке БТІ», а також матеріалами кримінальної справи за фактом шахрайського заволодіння майном позивачів.

Суд вважає доведеною ту обставину, що між сторонами не укладався спірний договір, виходячи з наступного:

Приватний нотаріус ОСОБА_4 суду пояснила, що ніякого договору між сторонами вона не посвідчувала, а під номером спірного договору зареєстрована зовсім інша справа. Правдивість показань ОСОБА_4С, допитаної як свідка, підтверджена оглянутим судом Реєстром для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_11 за 1996 рік, де під номером 93 (номер реєстрації спірного договору, зазначений в наданій суду Четвертою державною нотаріальною конторою копії договору) зазначена зовсім інша угода за участі іншої особи. Записів про реєстрацію угод за участю сторін у оглянутому Реєстрі немає.

Крім того, із тексту спірного договору вбачається, що позивачка ОСОБА_1 діяла від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_1 на підставі розпорядження «Центрально райвиконкому про дозвіл на продаж приватизованих квартир № 21 від 03.07.1996 року» (відповідно до тексту договору).

На запит суду було надано відповідь Архівним відділом Криворізької міської ради про те, що в протоколах засідань виконкому Центрально-міської районної ради за 1996 рік відсутнє рішення від 03.07.1996 № 21 «про продаж приватизованих квартир».

Таким чином, суд вважає встановленим те, що між сторонами спірний договір не укладався.

Заперечення представників третіх осіб щодо того, що зазначена обставина має бути доведена шляхом розслідування кримінальної справи, а належність підписів у спірному договорі позивачці ОСОБА_1 та факт посвідчення договору нотаріусом не були спростовані у судовому засіданні, суд відкидає як безпідставні, тому що для доведення відсутності факту укладення договору законодавством не встановлено такий спосіб доказування як розслідування кримінальної справи, а суду надано достатньо допустимих та .'законних доказів, щоб вважати встановленими зазначені вище обставини справи.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги, суд не може їх задовольнити, тому що такого способу захисту порушеного права, як визнання договору неукладеним ні чинним цивільним законодавством, ні тим, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачалося.

Вимог про визнання спірного договору недійсним позивачами не заявлено.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено обов'язок суду сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попередити про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом неодноразово пропонувалося позивачам визначитися із підставами та предметом позову і вони скористалися правом на уточнення та зміну вимог, виклавши їх остаточно в тій редакції, яка перебуває на вирішенні суду.

Крім того, суд враховує те, що позивачі посилаються на статтю 153 ЦК України в редакції 1963 року, яка зазначає умови, за яких договір вважається укладеним - коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Тобто вказана норма матеріального права передбачає наявність певних відносин між учасниками договору, певну процедуру, яка передує укладенню договору, а не повну відсутність таких відносин, як у даному випадку.

Слід також зазначити про те, що позивачами пропущено строк позовної давності для звернення до суду з приводу оспорювання договору.

Про порушення свого права позивачі дізналися у 1996 році, про що самі вказали в позовній заяві.

Із даним позовом вони звернулися тільки квітні 2007 року.

Про необхідність застосування положень про позовну давність, в судовому засіданні заявляли представники третіх осіб.

Поважних причин пропущення позовної давності у судовому засіданні не встановлено.

Проте, у зв'язку з тим, що позивачі не довели своїх позовних вимог, в позові має бути відмовлено за недоведеністю.

Керуючись ст.. ст.. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.. ст.. 6, 153 ЦК України в редакції 1963 року, ст.. 16 ЦК України в редакції 2004 року, суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна неукладеним відмовити за недоведеністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідач на протязі десяти днів з часу отримання копії рішення може звернутися до районного суду із заявою про перегляд заочного рішення.