Справа №2- 818/09

 РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2009 року Октябрський районний суд м. Полтави

в складі головуючого судді Кузнєцової О.Ю.

при секретарі Загорулько О.С

за участю позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до ПП «Арлан» про зміну формулювання

причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі і компенсації за

невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку у виплаті повного розрахунку

при звільненні та моральної шкоди, поновлення строку звернення до суду,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернулася у суд з вищезазначеним позовом та уточнивши позовні вимоги заявою від 02 грудня 2008 року, прохала суд ухвалити судове рішення про поновлення строку звернення до суду, зміну формулювання причини звільнення з звільнення на підставі ст. 40 ч.2 КЗпПУ у зв'язку з невідповідністю займаній посаді на звільнення на підставі ст. 36 п.1 КЗпПУ за згодою сторін з 06.11.2007 року, стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.10.2007 року по 06.11.2007 року у розмірі 904, 40 грн. і компенсації за невикористану відпустку у розмірі 564, 31 грн., середнього заробітку за затримку у виплаті повного розрахунку при звільненні у розмірі 14 972, 00 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

В обгрунтування своїх вимог вказала, що з 11.12.2006 року вона працювала на посаді головного бухгалтера в ПП «Арлан». 29.10.2007 року подала заяву про звільнення за угодою сторін на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України. У зв'язку з необхідністю здачі фінансових звітів підприємства за 9 місяців поточного року вона продовжувала працювати. Фінансовий звіт за 9 місяців нею був підписаний ( електронний підпис ) та зданий 05.11.2007 року, після чого на роботу вона не вийшла.

 копію наказу про звільнення їй не була вручена. Трудову книжку отримала 25.12.2007 року і виявила, що вона звільнена з роботи з 01.10.2007 року за ст. 40 п.2 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю займаній посаді на підставі наказу № 21/2 від 01.10.2007 року.

Вважає, звільнення її за ст. 40 п.2 КЗпП України неправомірним, оскільки вона добросовісно та професійно виконувала свої обов'язки.

Крім цього, при звільненні їй не виплатили заробітну плату за відпрацьований час у жовтні та листопаді 2007 року, що складає 904, 40 грн., компенсацію за невикористану відпустку за час роботи у розмірі 564, 31 грн.

Підприємство затримало видачу трудової книжки на 85 днів, а повний розрахунок при звільненні не здійснило до цього часу, що станом на 03.12.2008 року складає 394 дні. Враховуючи розмір її середньої щоденної заробітної плати 38, 00 грн., то за затримку розрахунку при звільненні на 394 дні, відповідач повинен їй сплатити 14 972 грн. у відповідності до вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Незаконне звільнення негативно вплинуло на її ділову репутацію та людську гідність, вона хвилювалася, нервувала, мала ускладнення при наступному працевлаштуванні, що спричинило їй моральної шкоди, яку вона оцінює у 10 000 грн.

Не звернулася до суду у строки, передбачені діючим законодавством, оскільки трудову книжку отримала лише 25.12.2007 року. Наказ про звільнення, довідку про середню заробітну плату, розрахунок при звільненні не отримала, а тому їй не відомо до цього часу, з яких підстав вона була звільнена. Запити з цього приводу до підприємства залишилися без відповідного реагування, а тому строк звернення до суду пропустила з поважних причин.

У судовому засіданні позивачка свій позов підтримала та прохала його задовольнити. Пояснення надала суду аналогічні вищевикладеним.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Вказав, що позивачкою без поважних причин пропущений місячний строк звернення до суду, а тому він не може бути поновлений. Крім цього вказав, що у відповідності до довідки про результати документальної перевірки дотримання вимог ведення первинних бухгалтерських та податкових документів підприємства, складеної 11.06.2007 року ПП «Аудит -сервіс» встановлено ряд суттєвих недоліків в роботі головного бухгалтера ОСОБА_1 Вартість висновку аудиторської перевірки склав 3000 грн., що є збитками для підприємства, заподіяними з вини позивачки. За результатами цієї перевірки підприємство прийшло до висновку про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді головного бухгалтера, а тому наказом від 01.10.2007 року № 21/2 вона була звільнена з займаної посади за ст. 40 п.2 КЗпП України. Також, цим наказом передбачено відрахуванням із заробітної плати позивачки збитків, завданих підприємству у розмірі 3000 грн. 01.10.2007 року позивачка отримала трудову книжку, про що поставила свій підпис у відповідному журналі. Від підпису про ознайомлення з наказом № 21/2 відмовилася, про що складено акт комісією підприємства. При звільненні позивачці були нараховані до видачі 485, 10 грн., які складалися з заробітної плати за відпрацьований 1 день у жовтні 2007 року та компенсації за невикористану відпустку, але вони їй фактично не виплачувалися, так як підприємство покрило частково збитки у відповідності до наказу № 21/2. Після звільнення позивачки з 02.10.2007 року на посаду головного бухгалтера по сумісництву була прийнята ОСОБА_5, яка з 01.11.2007 року стала працювати в ПП «Арлан» на постійному місці роботи. Фінансові звіти за 9 місяців роботи підприємства були підготовлені ОСОБА_5, але на них стоїть електронний підпис позивачки, оскільки до здачі звітів підприємство не встигло переоформити підпис головного бухгалтера. Вважає, що діючи правомірно, відповідач не заподіяв позивачу моральної шкоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.12.2006 року працювала головним бухгалтером у ПП «Арлан» ( а.с. 4).

Наказом директора ПП «Арлан» № 21/2 від 01.11.2007 рок ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади головного бухгалтера у зв'язку з невідповідністю займаній посаді, згідно ст. 40 ч.2 КЗпП України. У наказі, як на підставу звільнення, вказано на довідку про результати документальної перевірки дотримання вимог ведення первинних бухгалтерських та податкових документів підприємства, складену 11.06.2007 року ПП «Аудит -сервіс», якою встановлено ряд суттєвих недоліків в роботі головного бухгалтера ОСОБА_1М (а.с. 72).

Відповідно до ст. 40 п.2 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що при розгляді справ про звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків.

Довідка про результати документальної перевірки дотримання вимог ведення первинних бухгалтерських та податкових документів ПП «Арлан», складена 11.06.2007 року ПП «Аудит -сервіс», де встановлені порушення ведення зазначених документів, не може бути визнана законною підставою для звільнення позивачки за ст. 40 п.2 КЗпП України, оскільки до компетенції аудиторської перевірки не входить визначення рівня кваліфікації працівника та його відповідність займаній посаді. Крім цього, у зазначеній довідці не містяться відомості, які б вказували на недостатню кваліфікацію головного бухгалтера ПП «Арлан» ОСОБА_1, а тому суд визнає її звільнення за ст. 40 п.2 КЗпП України незаконним.

У відповідності до акту № 1 від 01.10.2007 року ОСОБА_1 відмовилася засвідчити своїм підписом факт ознайомлення її з наказом про звільнення; трудову книжку отримала, про що поставила свій підпис у книзі обліку руху трудових книжок.

У відповідності до книги обліку руху трудових книжок у ПП «Арлан» ОСОБА_1 поставила свій підпис про отримання трудової книжки.

У порушення вимог ст. 10 ч.3, ст. 60 ЦПК України позивачкою не надано суду доказів, які б вказували на те, що трудову книжку вона отримала на підприємстві 25.12.2007 року, а натомість вищенаведені письмові докази вказують на отримання ОСОБА_1 трудової книжки у день звільнення, тобто 01.10.2007 року.

Не надано позивачкою і достатніх доказів, які б вказували на те, що вона подала заяву про звільнення за угодою сторін 29.10.2007 року та продовжувала працювати на підприємстві до 06.11.2007 року. Електронний підпис позивачки на фінансових звітах підприємства не може вважатися належним доказом у відповідності до ст.ст. 57, 58 ч.1 ЦПК України.

Також, твердження позивачки про її роботу до 06.07.2007 року спростовуються показаннями свідка ОСОБА_5, яка суду показала, що після звільнення ОСОБА_1 з 02.10.2007 року вона була прийнята на посаду головного бухгалтера ПП «Арлан» по сумісництву, а з 01.11.2007 року працювала на цьому підприємстві, як на постійному місці роботи. Фінансові звіти за 9 місяців роботи підприємства були підготовлені нею, але на них стоїть електронний підпис позивачки, оскільки до здачі звітів підприємство не встигло переоформити електронний підпис головного бухгалтера, а тому використало електронний підпис позивачки. З 02 жовтня 2007 року ОСОБА_1 на підприємстві не працювала.

Крім цього, у відповідності до графіку обліку використання робочого часу за жовтень 2007 року, ОСОБА_1 відпрацювала 8 годин 01.10.2007 року, а в подальшому значиться відмітка про її звільнення ( а.с. 70).

Відповідно до ст. 233 ч.1 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду у справах з про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Після отримання трудової книжки ОСОБА_1 звернулася до суду через рік. Причини, за яких нею був пропущений строк звернення до суду, а саме відсутність наказу про звільнення, довідки про розмір заробітної плати тощо, не можуть бути визнані поважними, оскільки об'єктивно вони не перешкоджали позивачці звернутися до суду з позовом та з заявою про витребування доказів, на які вона вказувала.

За наведених обставин суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині поновлення строку звернення до суду за безпідставністю цих вимог, зміні формулювання причини звільнення з звільнення на підставі ст. 40 ч.2 КЗпПУ у зв'язку з невідповідністю займаній посаді на звільнення на підставі ст. 36 п.1 КЗпПУ за згодою сторін з 06.11.2007 року за пропуском строку звернення до суду та стягненні заборгованості по заробітній платі за відпрацьований час у жовтні та листопаді 2007 року у розмірі 904, 40 грн. за недоведеністю цих вимо г.

Наказом від 01.10.2007 року №21/2 передбачено відрахуванням із заробітної плати позивачки збитків, завданих підприємству у розмірі 3000 грн. ( а.с. 72).

При звільненні позивачці були нараховані до видачі 485, 10 грн., які складалися з заробітної плати за відпрацьований 1 день у жовтні 2007 року та компенсації за невикористану відпустку, але ці кошти підприємством їй фактично не виплачені, так як підприємство покрило частково свої збитки у відповідності до наказу № 21/2 ( а.с. 71).

Позивачкою у суді не оспорювався наказ від 01.10.2007 року № 21/2 в частині відрахування із її заробітної плати збитків, завданих підприємству у розмірі 3000 грн.

У відповідності до ст. 11 ч.1 ЦПК України суд зобов'язаний розглядати цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що покриття шкоди ОСОБА_1 проведено у відповідності до наказу (розпорядження) директора ПП «Арлан», який позивачкою не оспорювався, у межах, що не перевищують середньомісячну заробітну плату позивачки, яка складала 800 грн., то суд приходить до висновку щодо необґрунтованості тверджень позивачки про порушення підприємством обов'язку здійснити з нею повний розрахунок при звільненні, а тому вимоги позивачки в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 564, 31 грн., середнього заробітку за затримку у виплаті повного розрахунку при звільненні у розмірі 14 972, 00 грн. є безпідставними.

ОСОБА_1 суду не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння їй моральної шкоди незаконним звільненням, що є порушенням вимог ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України. Крім цього, зазначена вимога також заявлена з пропущенням строків, встановлених ст. 233 ч.1 КЗпП України, без поважних причин, а тому в цій частині позову також відмовляється.

У відповідності до вимог ст. 81 ч.3, ст. 88 ч.1 ЦПК України суд стягує з позивачки витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Арлан» про поновлення строку звернення до суду, зміну формулювання причини звільнення з звільнення на підставі ст. 40 ч.2 КЗпПУ у зв'язку з невідповідністю займаній посаді на звільнення на підставі ст. 36 п. 1 КЗпПУ за згодою сторін з 06.11.2007 року, стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 904, 40 грн. за період з 01.10.2007 року по 06.11.2007 року і компенсації за невикористану відпустку у розмірі 564, 31 грн., середнього заробітку за затримку у виплаті повного розрахунку при звільненні у розмірі 14 972, 00 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30, 00 грн. на користь ТУ ДСА у Полтавській області.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду та наступною подачею апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження до суду першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після спливу строку на подачу заяви про апеляційне оскарження якщо така заява не буде подана.