Справа № 22- 253 /2009 р.
Головуючий у 1 інстанції Завгородній Є.П.
Категорія 53
Доповідач Жданова B.C.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2009 р.
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Голубинського A.M.
суддів Жданової B.C., Лук'янової С. В.
при секретарі Володіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 22 вересня 2008 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації на невикористані щорічні відпустки, середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В січні 2008 р. позивачка ОСОБА_1. звернулась з позовом до ПП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі за жовтень-грудень 2007 p., компенсаці ї за затримку її виплати, компенсації за оплачувану учбову відпустку, компенсації за роботу у нічний час та моральної шкоди 500 грн. Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що з 1.03.2006 р. по 12.12.2007р. працювала кондитером у ПП ОСОБА_2. та одночасно навчалась у Докучаєвському технікумі економіки і торгівлі. При звільненні за власним бажанням відповідачка не оплатила їй додаткову відпустку у зв'язку з навчанням, не провела оплату за роботу в нічний час та не виплатила заробітну плату за останні три місяці роботи в сумі 1380 грн. Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України просила стягнути компенсацію за період затримки розрахунку та моральну шкоду.
В процесі розгляду справи позивачка неодноразово змінювала та доповнювала свої позовні вимоги. Відповідно до позовної заяви від 8.05.2008 р. просила стягнути заборгованість по заробітній платі за період з 1.03.2007 р. по 12.12.2007 р. в сумі 2635 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку 42 дні 603, 54 грн, компенсацію за додаткову відпустку у зв'язку з навчанням 400грн компенсацію за затримку розрахунку 1124, 20 грн та моральну шкоду. В подальшому збільшила позовні вимоги щодо стягнення компенсації за затримку розрахунку 3781, 40 грн. В остаточному варіанті позовних вимог ОСОБА_1. наполягала на стягненні заборгованості по заробітній платі за період жовтень-грудень 2007 р. та підтримала свої позовні вимоги щодо стягненні всіх компенсаційних виплат та моральної шкоди.
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 22.09.2008 р. в задоволенні позову відмовлено. При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивачка працювала кондитером у ПП ОСОБА_2 з 1.03.2006 р. по 12.12.2007 р. Згідно наданої суду довідки приймала
участь в лабораторно-екзаменоційних сесіях з 6.12.2006 по 25.12.2006 p., з 11.04 по 30.04.2007 р, 17.06.2007 р. один день. Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що заробітна плата за всі відпрацьовані дні позивачці виплачена у повному обсязі, тому не має підстав для виплати компенсації за її затримку. За час роботи позивачка будь-яких документів про участь в учбових сесіях не надавала, а в наданих суду довідках відсутні відмітки про прибуття-вибуття з місця навчання. Враховуючи те, що позивачка відпрацювала на підприємстві тільки 80 днів, а всі інші дні була відсутньою на роботі, не встановив підстав для стягнення компенсації за дні щорічної відпустки. Судом першої інстанції не встановлено фактів про роботу позивачки в нічний час. За таких підстав суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1. просить скасувати зазначене рішення.В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи. Зазначає, що їй фактично щомісяця нараховувалась мінімальна заробітна плата, з розрахунку якої відповідачка сплачувала податки. Вважає, що відповідачка повинна виплатити заборгованість по заробітній платі із заробітку, який зазначений в договорі при прийомі на роботу. Наполягає на виплаті компенсації за дні невикористаної відпустки та виплаті всіх сум відповідно до позовної заяви. Висновок суду про те, що вона відпрацювала лише 80 днів та не має права на відпустку, вважає помилковим. В порушення норм процесуального закону суд першої інстанції не допитав власника підприємства, що в сукупності призвело до неправильного вирішення спору. Просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи в позові про стягненні заробітної плати, суд виходив з того, що заробітна плата позивачці виплачена у повному обсязі. Такий висновок суду суперечить фактичним обставинам.
З наданого відповідачем табелю обліку робочого часу вбачається, що позивачка в жовтні 2007 р. відпрацювала 22 дні /а.с. 49/.
Відповідно до податкового розрахунку форми № 1ДФ ОСОБА_1. нарахований дохід у розмірі 460 грн. /а.с. 32/
В трудовому договорі, укладеному між ОСОБА_1. та відповідачкою ОСОБА_2., зазначено, що остання виплачує заробітну плату в розмірі не меньше однієї мінімальної заробітної плати, на жовтень 2007 р. її розмір складав 420 грн./а.с. 24/
Аналіз наданих документів в сукупності свідчить проте, що позивачка відпрацювала у приватного підприємця ОСОБА_2. в жовтні 2007 р. 22 дні і їй нарахована заробітна плата у розмірі 460 грн, яка не виплачена.
Заперечення представника відповідачки про те, що данні про роботу позивачки в жовтні 2007р. внесені в табель обліку робочого часу помилково, апеляційний суд до уваги не приймає, вважає їх надуманими, оскільки вони суперечать наданим документам.
Не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що у позивачки не виникло право на щорічну відпустку.
Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні /основні та додаткові/ відпустки із збереженням на їх період місця роботи і заробітної плати.
Із укладеного між сторонами трудового договору п. 6 вбачається, що тривалість щорічної оплачуваної відпустки встановлена 24 календарних дні відповідно до графіку відпусток.
Відповідно до ст. 82 КЗпП України до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку зараховується час фактичної роботи протягом робочого року, за який надається відпустка.
Встановлено, що позивачка працювала у ПП ОСОБА_2 з 1.03.2006 по 12.12.2007 р.
Відповідачка не заперечує, що оплачувана відпустка позивачці не надавалась. Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним щорічні відпустки. За період роботи з 1.03.2006 по 1.03.2007 р. / 12 міс/ відпустка 24 календарних дні та за період з 1.03.2007 р. по 12.12.2007 р. / 9 міс. 12 днів/18 календарних днів.
Відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 8.02.1995р.№ 100 Р.11 п.2 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки / або для виплати компенсації за невикористані відпустки/ провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи.
Заробітна плата за 12 міс 4130 грн, середньомісячна 344, 16 грн, середньоденна 14, 34 грн.
Компенсація за дні невикористаної відпустки складає 14, 34 грнХ 42 дні = 602, 26 грн.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Заробітна плата позивачки за два місяці, що передують звільненню / жовтень, листопад 2007р./ складає 460 грн, середньоденна 460:22 = 20, 44 грн. Період заборгованості з 13.12.2007 р. по 15.01.2009 р. 279 днів. Компенсація складає 5702, 76 грн.
При визначенні суми до стягнення на користь позивачки суд враховує те, що між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості по заробітній платі. Відповідачка борг по заробітній платі не визнала у зв'язку з чим позивачка у січні 2008 р. звернулась до суду.
Відповідно до ч.2 п.20 Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становить у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та конкретних обставин справи.»
Враховуючи розмір заборгованості 460 грн., істотність компенсаційної суми 5702.76 грн. порівняно з сумою заборгованості, наявність спору між сторонами щодо наявності заборгованості, керуючись принципом співмірності та справедливості апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір компенсації, стягнувши на користь позивачки 500 грн.
При вирішенні спору в частині стягнення моральної шкоди апеляційний суд враховує те, що позовні вимоги задоволені частково, заробітна плата не виплачена позивачці у зв'язку з наявністю спору між сторонами щодо розміру, судом стягнута компенсація за затримку виплати заробітної плати, також судом вирішено спір про виплату компенсації за невикористані дня відпустки, що у сукупності є достатньою сатисфакцією при захисті порушеного права позивачки, а тому підстав для стягнення моральної шкоди не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за додаткові відпустки у зв'язку з навчанням та заробітної плати за роботу в нічний час, суд першої інстанції зазначив, що позивачка не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог та не надала з цього приводу жодних доказів.
Такий висновок суду є обгрунтованим та відповідає матеріалам справи. Главою Х1У врегульовано питання про пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням. Суд дійшов вірного висновку, що надання суду лише довідки про участь в сесіях, яка за формою не відповідає встановленим вимогам, недостатньо для виплати компенсації за додаткову відпустку.
В судовому засіданні позивачка визнала те, що докази з приводу роботи в нічний час, крім особистих пояснень, у неї відсутні.
За таких обставин у суду апеляційної інстанції не має підстав для зміни чи скасування ухваленого рішення в зазначеній частині.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 316 ЦПК України апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 22 вересня 2008 року скасувати в частині відмови у стягненні заробітної плати, компенсації частини втрати заробітної плати у зхв»язку з порушенням строків її виплати та компенсації за дні невикористаної відпустки.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за жовтень 2007 року в сумі 460 грн, компенсацію частини втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати 500 грн, компенсацію за невикористані дня відпустки за 42 дні в розмірі 602, 26 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.