П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року                                                                      м. Сімферополь

      Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Бондарєв В.К., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2010 року, якою

ОСОБА_1,  

ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючий приватним підприємцем, проживаючий по АДРЕСА_1,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.3 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.,

                            ВСТАНОВИВ:

           Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 17 листопада 2009 року, близько 16 год. 30 хв., на 420 км. автодороги Бориспіль – Дніпропетровськ – Запоріжжя в с. Братське, керуючи транспортним засобом «Рендровер», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, перевищив більше ніж на 50 км/год обмеження швидкості руху, встановлене у населеному пункті, позначену дорожнім знаком 5.45,  рухаючись із швидкістю 117 км/год,  тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 122 ч.3 КУпАП.

             В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду і закриття провадження в справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оспорюючи доведеність вини у вчиненому і достовірність наявних у справі доказів. Свої вимоги мотивує тим, що в справі не допитані ряд свідків, які на його думку підтверджують відсутність в його діях складу правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 посилається на порушення вимог закону про належне повідомлення про день і час розгляду справи судом, а також стверджує, що він притягнений до адміністративної відповідальності за межами передбачених законом строків, встановлених ст. 38 КУпАП.

             Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з перевірених апеляційним судом матеріалів справи, при її розгляді суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.3 КУпАП.

     Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 17 листопада 2009 року, ОСОБА_1 17 листопада 2009 року, близько 16 год. 30 хв., на 420 км. автодороги Бориспіль – Дніпропетровськ – Запоріжжя в с. Братське, керуючи транспортним засобом «Рендровер», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перевищив більше ніж на 50 км/год обмеження швидкості руху, встановлену у населеному пункті, позначену дорожнім знаком 5.45, рухаючись із швидкістю 117 км/год, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 122 ч.3 КУпАП. Швидкість заміряно дистанційним вимірювачем № 18706. (а.с. 1).

              Наведені в протоколі обставини підтверджуються також рапортами працівників ДАІ ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с. 2, 16, 17), відповідно до яких, 17 листопада 2009 року вони несли службу по нагляду за дотриманням водіями швидкісного режиму і близько 16 год. 30 хв. вони зупинили в с. Братське транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1, який рухався із порушенням вимог п.12.4 Правил дорожнього руху України із перевищенням швидкості, встановленої для населених пунктів не більше 60 км/год, та рухався із швидкістю 117 км/год, яка вимірювалася приладом «Іскра-1» № 18706 з терміном дії дійсним до 2 липня 2010 року, який сертифікований на території України.

              Пояснення ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що показники приладу не стосуються швидкості руху його автомобіля, оскільки він рухався за автомобілем ЗІЛ 130, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, із дозволеною швидкістю 60 км/год, не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються фактичними даними про те, що із зазначеним державним реєстраційним номером зареєстрований автомобіль ВАЗ 21093 (а.с. 21), а не ЗІЛ 130, на чому наполягав в поясненнях ОСОБА_1.

              Придатність приладу дистанційного вимірювача швидкості «Іскра-1» зав. № 18706 для вимірювання швидкості руху транспортних засобів підтверджується даними свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 22-00/0966260, який чинний до 2 липня 2010 року, виданий державним повірником Державного підприємства Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології ті захисту прав споживачів (а.с. 19).  

               Ставити під сумнів ці докази підстав немає.

               За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.3 КУпАП, як перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п’ятдесят кілометрів на годину.

              Доводи ОСОБА_1 про неналежне повідомлення його про розгляд справи судом 16 лютого 2010 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються даними наявної в матеріалах справи телефонограми про повідомлення про день та час розгляду представника ОСОБА_1 (а.с.23).

               За таких обставин неможна вважати, що судом порушені вимоги ст. 268 КУпАП.

              Також безпідставними є доводи апелянта про порушення судом вимог закону щодо двомісячного строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

               Відповідно до вимог ст. 38 ч. 2 КУпАП (у редакції, яка є чинна на день вчинення ОСОБА_1 правопорушення 16 листопада 2009 року), якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

               За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду за наведеними ОСОБА_1 доводами не вбачається.

               Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, судом при накладенні стягнення враховано як характер вчиненого правопорушення, так і особу порушника.

  Не вбачається підстав вважати накладене на ОСОБА_1 стягнення суворим та таким, що обрано без урахування всіх обставин в справі і даних про його особу.

             На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП,

                                                                ПОСТАНОВИВ:

               Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

               Постанову Ялтинського міського суду Республіки Крим від 16 лютого 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 122 ч.3 КУпАП, залишити без зміни.

               Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

               Суддя                                                   Бондарєв В.К.