Справа №2а-10898/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резулятивна частини)
«11» лютого 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бутенко А.В.,
при секретарі - Рачкові О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до санітарно-епідеміологічної станції Суворовського району м. Одеси та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання дії неправомірними та висновку санітарно-епідеміологічної станції Суворовського району м. Одеси №3-1/1484 від 27.04.2009 року нечинним ,
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до санітарно-епідеміологічної станції Суворовського району м. Одеси та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання дії неправомірними та висновку санітарно-епідеміологічної станції Суворовського району м. Одеси №3-1/1484 від 27.04.2009 року нечинним відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня ухвалення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
С уддя Бутенко А.В.
Справа №2а-10898/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«11» лютого 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бутенко А.В.,
при секретарі - Рачкові О.І.,
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_1 (особисто)
представник відповідача - Стоянова І.А. (по довіреності)
третя особа - ОСОБА_2 (особисто)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до санітарно-епідеміологічної станції Суворовського району м. Одеси та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання дії неправомірними та висновку санітарно-епідеміологічної станції Суворовського району м. Одеси №3-1/1484 від 27.04.2009 року нечинним.
В С Т А Н О В И В:
З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до санітарно-епідеміологічної станції Суворовського району м. Одеси та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання дії неправомірними та висновку санітарно-епідеміологічної станції Суворовського району м. Одеси №3-1/1484 від 27.04.2009 року нечинним.
В судовому засіданні 11.02.2010 року позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтувавши їх тим, що 27.04.2009 року Санітарно-епідеміологічною станцією Суворовського району м. Одеса надано висновок №3-1/1484 на проект будівництва, реконструкції та переобладнання житлового будинку. Висновком погоджено проект реконструкції житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 Проект реконструкції був замовлений ОСОБА_2 який володіє частиною домоволодіння. Відповідач поспішно погодив проект будівництва, оскільки передбачене проектом реконструкції будівництво порушує ряд санітарно-гігієнічних вимог. Відповідно до п.2.9 ДБН 79-92 відстань від стін будинків з вікнами, що виходять із житлових кімнат, кухонь, веранд та головних входів у будинок до інших житлових будинків та господарських будівель має бути не менше 7м. за містобудівельними вимогами. Відповідачем, також недодержані вимоги ДБН 79-72 щодо площ основних приміщень реконструйованої будівлі. Так, згідно п 3.6. ДБН 79-92 площа вітальні повинна бути 18 кв.м., в той час як згідно проекту реконструкції лише 8,5 кв.м., площа кухні-їдальні -12 кв.м., а згідно проекту 7,6 кв.м., площа спальні – 14 кв.м., а згідно проекту - 13,7 кв.м. В уточненому адміністративному позові позивач зазначила, що відповідач не повинен був при складанні висновку обмежуватись лише ДБН В2.2-15-2005, а повинен був звернути увагу на інші норми і правила, відповідно до яких розміщення та орієнтація житлових будинків та господарських споруд повинні здійснюватися з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції і норм освітлення, виконання санітарно-гігієнічних вимог при проектуванні житла включає у себе вимоги до інсоляції природного освітлення, провітрювання, іонізації та мікроклімату приміщень житлових будинків, захисту їх від шуму, вібрації, електромагнітного і радіоактивного випромінювання. В Україні тривалість інсоляції повинна становити для житлових приміщень та прирівняних до них будівель не менше 2,5 годин на день в період з 22 березня до 22 вересня, а відповідно до погодженого проекту інсоляція, відповідно до вказаних норм забезпечена не буде, так як відстань між домоволодіннями лише 45 см. На підставі вищезазначеного, позивач просила задовольнити позовні вимоги та визнати дії санітарно-епідеміологічної станції Суворовського району м. Одеси неправомірними, а висновок №3-1/1484 від 27.04.2009 року - нечинним.
Представник відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору проти позовних вимог заперечували, вказавши на те, що СЕС Суворовського району м. Одеса було розглянуто проект у квітні 2009 року на відповідність вимогам ДБН В.2.2-15-2005, з набуттям чинності якого ДБН 79-92 та СніП 2.08.01 -89 та інш. втратили чинність. Проект розроблений ТОВ «Фірма»Буд-центр ЛТД», яка має державну ліцензію та діяла на підставі дозволу управління архітектури та містобудування від 04.02.2009 року. За якість проектних рішень та дотримання діючих нормативних документів та законодавчих актів несе відповідальність проектувальник. Також, відповідач вказав на те, що розрахунок інсоляції не входить до компетенції органів державного санітарного нагляду. При розгляді проектів розрахунки інсоляції проводять фахівці ліцензійних проектних організації, норми та правила, на які посилається позивач не мають відношення до розгляду наданого проекту. Згідно з наданими в проекті розрахунками інсоляції, проектуємий житловий будинок знаходиться з північної сторони від житлових забудов, тому не впливає і не може впливати на інсоляцію суміжних житлових будинків. На підставі викладеного в задоволенні адміністративного позову гр. ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії санітарно-епідеміологічної станції Суворовського району м. Одеси та визнання нечинним висновку №3-1/1484 від 27.04.2009 року просили відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та дослідивши наявні в справі письмові докази суд доходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять окрім центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, також установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров’я. Посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд.
Згідно зі ст. 31, 39 цього Закону, на установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби покладаються функції відповідних адміністративно-територіальних, транспортних та об’єктових органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Одними з основних завдань цієї діяльності є: нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів; нагляд за дотриманням санітарного законодавства; проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Відповідно до ст. 43 зазначеного Закону, постанови, розпорядження, приписи, висновки головних державних санітарних лікарів та посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби у місячний термін можуть бути оскаржені вищестоящому головному державному санітарному лікарю або до суду.
Таким чином, санітарно-епідеміологічна станція Суворовського району м. Одеси є установою, тобто місцевим підрозділом центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, що встановлює медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, тому є суб’єктом владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого можуть бути оскаржені відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Висновок державної санітарно-епідеміологічної служби породжує, змінює або припиняє зміст прав та обов’язків особи, тому є рішенням у контексті положень статті 17 КАС України, а саме правовим актом індивідуальної дії. Таким чином суд вважає, що спір є публічно-правовим та належить до предмету адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають, зокрема проектна документація на відведення земельних ділянок, техніко-економічні обгрунтування і розрахунки, проекти будівництва, розширення, реконструкції об’єктів будь-якого призначення, за винятком тих, для затвердження проектів будівництва яких висновок державної експертизи не є обов’язковим.
Судом встановлено, що 27.04.2009 року Санітарно-епідеміологічною станцією Суворовського району м. Одеси за заявою ОСОБА_2 розглянуто проект та видано висновок № 3-1\1484 на проект реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 згідно з яким погоджено зазначений проект після його розгляду та встановлення підстав розроблення, вивчення об’єкту експертизи, дотримання умов санітарно-гігієнічних вимог та встановлено відповідність об’єкта медичним вимогам безпеки. Висновок складено згідно з вимогами наказу МОЗ України від 11.07.2000 року № 160, підписано Головним державним санітарним лікарем Суворовського району м. Одеси, та зазначено, що він має обов’язкову силу.
Форма висновку від 27.04.2009 року № 3-1.1484 (а.с. 10) передбачена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.07.2000 року № 160.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.8 ст. 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють свою діяльність на підставі положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні та положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 41 зазначеного Закону визначено повноваження, які надані законом Головним державним санітарним лікарям та іншим посадовим особам, які здійснюють державний санітарно-епідемічний нагляд.
Відповідно до п.4 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженого Постановою КМ України від 22 червня 1999 р. N 1109, із змінами, Державна санітарно-епідеміологічна служба України відповідно до покладених на неї завдань видає обов’язкові для виконання постанови, розпорядження, висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров’я і життя людини факторів середовища життєдіяльності.
Відповідно до п. 10 зазначеного Положення головні державні санітарні лікарі районів та їх заступники мають право погоджувати проектну та технічну документацію на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призначення, проводити перевірку та видавати висновки на відповідність об’єктів і споруд, що вводяться в експлуатацію, санітарним нормам, видавати постанови про обмеження, тимчасову заборону або припинення будівництва, реконструкції та розширення об’єктів за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи, та у разі відступу від затвердженого проекту.
Відповідно до п. 19 зазначеного Положення, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби України самостійно приймають в межах своїх повноважень рішення і несуть відповідальність згідно із законодавством за протиправні дії або бездіяльність.
Таким чином, Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, Положенням про державну санітарно-епідеміологічну службу України та іншими нормативно-правовими актами передбачено право головного державного санітарного лікаря в Суворовському районі м. Одеси розглядати проекти, видавати висновки та дозволи, погоджувати проектну та технічну документацію на будівництво, реконструкцію споруд, тому суд вважає, що дії санітарно-епідеміологічної станції Суворівського району м. Одеси по видачі висновку №3-1/1484 від 27.04.2009 року відповідають законодавству.
Зазначеними нормативно-правовими актами не передбачені повноваження санітарно-епідеміологічної служби щодо здійснення контролю за дотриманням норм будівництва житлових приміщень, тому питання щодо правильності встановлення відстаней та площ основних приміщень реконструйованої будівлі відповідачем не розглядались.
Судом також встановлено, що відповідачем наданий проект розглядався на предмет відповідності вимогам ДБН В.2.2-15-2005, при цьому у висновку зазначено, що згідно проведених розрахунків проектуємий житловий будинок не впливає на інсоляцію суміжних житлових будинків, тобто проектом, який розроблений ТОВ «Фірма»Буд-центр ЛТД» передбачене дотримання вимог державних будівельних норм щодо забезпечення належної інсоляції проектуємих приміщень та впливу на інсоляцію суміжних.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що рішення відповідача прийнято на підставі та в межах його компетенції, відповідач не має повноважень щодо контролю за якістю проектних рішень та дотриманням норм будівництва приміщень.
Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи те, що органи санітарно-епідеміологічного нагляду щодо безпеки для життя і здоров’я людини продукції та середовища життєдіяльності мають чітко визначені Законом повноваження , вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій санітарно-епідеміологічної станції Суворівського району м. Одеси по видачі висновку та визнання нечинним висновку №3-1/1484 від 27.04.2009 року не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до санітарно-епідеміологічної станції Суворовського району м. Одеси та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання дії неправомірними та висновку санітарно-епідеміологічної станції Суворовського району м. Одеси №3-1/1484 від 27.04.2009 року нечинним відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня ухвалення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 16.02.2010 року.
Суддя Бутенко А.В.