копія

  КІРОВОГРАДСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2010р.                     №2-а-118/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колтуновій А.Ю.

за участю представників:

- від позивача – Максимчук О.А.,

- від відповідача-1 – Бугайов О.І.,

- від відповідача-2 – не з’явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні  у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом  державної податкової інспекції у м. Кіровограді (надалі - позивач) до державного реєстратора Кіровоградської міської ради (надалі – відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю «Трендмакс» (надалі – відповідач-2) про визнання запису про держану перереєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним запису про державну перереєстрацію ТОВ «Трендмакс»; зобов’язання державного реєстратора Кіровоградської міської ради зробити реєстраційну дію «внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах», якою ввести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформацію про попереднє місцезнаходження ТОВ «Трендмакс»; визнати неправомірними дії посадових осіб ТОВ «Трендмакс», щодо надання недостовірних даних, а саме державному реєстратору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним реєстратором Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації було внесено запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах, щодо зміни юридичної адреси, а саме, попередня юридична адреса відповідача-2 була в м. Київ, а відповідно до вказаного запису підприємство знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Під час перевірки вказаної адреси працівниками податкової міліції було встановлено, що за вказаною адресою відповідач-2 не знаходиться, що підтверджується довідкою №5575 від 30.12.2009р. та актом від 24.12.2009р., поясненнями заступника директора ПП «Ірада» ОСОБА_3 На думку позивача вказані обставини є підставою про визнання недійсним запису про державну перереєстрацію відповідача-2 та зобов’язання відповідача-1 вчинити дії щодо введення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про попереднє місцезнаходження відповідача-2.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представником відповідача-1 подано письмові заперечення на позов, яким позовні вимоги не визнаються в повному обсязі.

Відповідач-2 в судове засідання не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення на адресу зазначену в позовній заяві кореспонденції. Вказана кореспонденція повернулась до суду з відміткою органу поштового  «у зв’язку з закінченням терміну зберігання».

Суд звертає увагу, що, як випливає зі змісту статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" інформація про зміну місцезнаходження юридичної особи підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Доказів опублікування інформації про зміну місцезнаходження відповідача-2 в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації суду надано не було. Тому судові ухвали та повістки надсилалися відповідачу-2 за зазначеною в позовній заяві та витягу з реєстраційної справи адресою, в якому зазначена адреса відповідача-2 : АДРЕСА_1.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 23.02.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 28.03.2010 року.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Абзацом 12 ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

    Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90р. №509-XII, а саме ст. 10 встановлює вичерпний перелік функцій податкових органів, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Здійснюючи функції визначені ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкові органи наділені правами, які визначені ст. 11 вказаного Закону. Виходячи зі змісту вказаної норми, податкові органи у правовідносинах унормованих Законом України «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV наділені лише правом на звернення у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (п. 17 ст. 11  Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

    Застосування податковим органом вказаної адміністративно-господарської санкції має наслідком втрату юридичною особою  цивільної правоздатності у зв’язку з ухваленням судового рішення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи (ст. 33 Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

    В даному випадку позивачем ставиться вимога про визнання недійсним запису про державну перереєстрацію відповідача-2 та зобов’язання державного реєстратора Кіровоградської міської ради зробити реєстраційну дію «внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах», якою ввести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформацію про попереднє місцезнаходження відповідача-2.

    Тобто вказані вимоги не мають наслідком припинення юридичної особи та виключення її з державного реєстру.

    В свою чергу, державні органи згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, враховуючи норми ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» суд приходить до висновку, що податкові органи не вправі звертатись до суду з вищевказаними вимогами.

    Крім того, суд зазначає наступне.

По-перше, Законом України «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не передбачено визнання за рішенням суду недійсною реєстраційної дії «внесення змін до відомостей про юридичні особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах».

По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно ст. 19 вказаного Закону, якою врегульовано порядок  внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, правом подачі державному реєстратору відповідних реєстраційних карток наділені особи уповноважені діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), при цьому положення вказаної статті Закону не передбачають внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі на підставі рішення суду.

Отже, вимога позивача про зобов’язання державного реєстратора зробити реєстраційну дію «внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах», якою ввести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформацію про попереднє місцезнаходження відповідача-2. не ґрунтується на нормах Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та прямо суперечить йому, а тому не підлягає задоволенню.

    Разом з тим, суд зазначає, що в даному випадку позивачем невірно обрано спосіб реалізації власних повноважень в разі встановлення факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

    Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами позивача встановлено, що за юридичною адресою відповідач-2 не знаходиться, що підтверджено відповідним актом від 24.12.2009р. (а.с. 5) та довідкою №5575 від 30.12.2009р. (а.с. 9).

    Відповідно до ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

    Згідно ч. 8 ст. ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV (в редакції чинній на момент здійснення позивачем перевірки відповідача-2 щодо знаходження за юридичною адресою) якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У повідомленні зазначаються підстава його надіслання, остання дата одержання державним реєстратором реєстраційної картки від юридичної особи або найменування органу державної податкової служби, який надіслав повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, та дата цього повідомлення.

Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду та повідомляє про це заявника у випадках і в порядку, встановлених частиною п'ятою цієї статті.

У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

З урахуванням вказаних норм позивачеві слід було направити державному реєстратору повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням для внесення в Єдиний державний реєстр запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, що і стало б підставою для звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи, в межах повноважень визначених  Законом України «Про державну податкову службу».

Також суд зазначає, що вимога позивача про визнання неправомірними дій посадових осіб відповідача-2, щодо надання недостовірних даних, а саме державному реєстратору не підлягає задоволенню, оскільки Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не наділяє органи податкові служби правом оскаржувати неправомірними дії посадових осіб юридичних осіб – платників податків, а тому таке звернення суперечить положенням ст.ст. 50, 104 КАС України.

    Таким чином, в судовому засіданні не встановлено підстав для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись  ст.ст. 86,  94,  159-163, 167 КАС України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний тест постанови складено 25.03.2010р.

Суддя – підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

           адміністративного суду                         Пасічник Ю.П.