Справа № 2а-7721/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.,
при секретарі Юзефович Ю.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії ,
В С Т А Н О В И В:
28.04.2009 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління МВС України в Одеській області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, в якому позивач просить визнати дії відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області незаконними та зобов’язати видати посвідку на постійне проживання в Україні.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він є громадянином Нігерії, в Україні проживає легально, 01.11.2005 року одружився з громадянкою України, у них народилось двоє дітей. Він звернувся до відповідача з заявою про отримання посвідки на постійне проживання на території України, але йому відмовили, посилаючись на відсутність в паспорті відмітки імміграційної візи. Позивач вважає відмову відповідача незаконною, оскільки саме відповідачем був загублений його паспорт у 2002 році, у якому була така відмітка, що підтверджується довідкою відповідача. У зв’язку з наявністю у нього права на отримання посвідки на постійне проживання на території України, позивач просить зобов’язати відповідача видати йому цю посвідку.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, в обґрунтуванні заперечень пояснив, що після отримання 15.10.2007 року дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 у відповідності до частини 2 статті 19 Постанови КМУ №1983 від 26.12.2002 року був зобов’язаний протягом періоду дії цього дозволу звернутись до паспортно-візового підрозділу із заявою про оформлення посвідки на постійне проживання.
Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином Федеративної Республіки Нігерія, національний паспорт НОМЕР_1, виданий 13.05.2005 року, дійсний до 12.05.2010 року (а.с.7, 45-49).
01.11.2005 року позивач та громадянка України ОСОБА_4 (ОСОБА_4.) зареєстрували шлюб в міському відділі РАЦС Одеського обласного управління юстиції, свідоцтво про шлюб видане 01.11.2005 року (а.с.50). Від спільного життя мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та синів ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.22-23,100).
23.07.2007 року позивач звернувся з заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну та видачу йому посвідки на постійне проживання в Україні (а.с.43-44). Відповідачем був наданий ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію, в якому зазначено, що йому на підставі ст.4 Закону України „Про імміграцію” дозволено постійне проживання в Україні (а.с.15,59), але посвідка на постійне проживання не видана та на його заяву і заяву його жінки в виданні посвідки на постійне проживання відмовлено (а.с.17,19,21)
Статтею 1 Закону України „Про міліцію” визначено, що міліція – це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Відповідно до п.14 ч. 1 ст.10 цього Закону одним з основних завдань органів внутрішніх справ є контроль додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в’їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” №3929-ХП від 04.02.1994 року (далі Закон України №3929-ХП), Законом України „Про імміграцію” №2491-Ш від 07.06.2001 року (далі Закон України №2491-Ш), Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядком оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року.
Відповідно до ст.1 Закон України №3929-ХП іноземець – це особа, яка не перебуває у громадянстві України є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Згідно ст.2 цього Закону іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов’язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Статтею 3 Закону України №3929-ХП встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов’язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію.
Статтею 1 Закону України №2491-Ш визначено, що імміграція-це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза – позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в’їзд в Україну для постійного проживання.
Таким чином, Закон України №2491-Ш визначає два направлення імміграції та відповідно іммігрантів і статтею 11 визначає для них порядок видачі посвідки на постійне проживання.
Згідно цієї статті Закону особа, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня оформлення. Зазначена особа в’їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України. Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п’яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію. Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.
Щодо особи, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Судом встановлено, що позивач отримав дозвіл на імміграцію перебуваючи на законних підставах в Україні (а.с.45-49,54), а тому мав передбачені Законом підстави для отримання посвідки на постійне проживання в Україні. Відмова відповідача в наданні посвідки на постійне проживання позивачу, якому наданий дозвіл на імміграцію є неправомірною.
Посилання відповідача на Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання в частині необхідності надання копії паспортного документу з імміграційною візою є безпідставними, оскільки відповідно до вимог Закону України №2491-Ш стосується осіб, які постійно проживають за межами України і отримали дозвіл на імміграцію та прибули в Україну по імміграційній візі.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в їх обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.
Визнати дії Головного управління МВС України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в видачі посвідки на постійне проживання неправомірною.
Зобов’язати Головне управління МВС України в Одеській області видати ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя