Справа № 2-а-12091/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 березня 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Хлюстіна Ю.М.
при секретарі судового засідання - Череватому М.Ю.
за участю сторін:
від позивача представник - Маловацький О.В. (по довіреності)
відповідача представник - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ» до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про визнання повністю нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001692301/1 від 12 жовтня 2009 року, № 0002442301/0/1 від 12 жовтня 2009 року, № 0001692301/0 від 3 серпня 2009 року, -
ВСТАНОВИВ:
До суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Бізнес Погляди» до держаної податкової інспекції Комінтернівського району Одеської області про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень рішень № 0001692301/1 від 12 жовтня 2009 року, № 00022442301/01 від 12 жовтня 2009 року. Під час розгляду справи по суті позивач заявою від 02.11.2009 року змінив позовні вимоги та доповнив їх вимогою в якій просив скасувати повідомлення рішення № 0001692301/0 від 03.08.2009 року, як таке що не відповідає вимогам закону. В обґрунтування позивних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення рішення № 0001692301/0 від 03.08.2009 року, № 0001692301/1 від 12 жовтня 2009 року, № 0002442301/0/1 від 12 жовтня 2009 року прийняті держаною податковою інспекцією Комінтернівського району Одеської області з порушенням статті 98, 58 Конституції України, без врахування висновків викладених в рішенні Конституційного Суду України № 10 – рп/2008 від 22.05.2008, яке має приюдиційний характер в зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та з порушенням положень статті 1, 3 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251 від 25.06.1991 р. та статті 4 Закону України «Про плату за землю» та з неправильним застосуванням розділу 4 статті 8 Закону України «Про плату за землю» № 2535 – XIII від 3.07.1992 р. Також позивач у позові зазначив, що державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області порушено статтю 19 Конституції України № 254 к/96 ВР від 28.06.1996 р., та статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 – XII від 4.12.1990р., неправильно визначали податкові зобов’язання ТОВ «Нові Бізнес Погляди» щодо сплати земельного податку, за належні останньому земельні ділянки.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи це тим, що в акті перевірки було зафіксовано порушення ст.7, 14,15 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р., встановлено заниження податкового зобов’язання зі сплати земельного податку за період з 01.01.2008 року до 31.03.2009 року у сумі 641 290, 62 грн., а саме за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року у сумі 512 499, 27 грн.; за період з 01.01. 2009 року до 31.12.2009 року у сумі 128 841, 35 грн., до місцевого бюджету Комінтернівського району Одеської області. Додатково зазначено, що податкові зобов’язання державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва за результатами перевірки визначено не вірно, оскільки під час визначення податкових зобов’язань ТОВ «Нові Бізнес Погляди» було застосовано положення статті 7 Закону України «Про плату за землю», яка стосується справляння податків з земельних ділянок, які знаходяться в населених пунктах, замість того щоб застосувати положення розділу 4 статті 8 Закону України «Про плату за землю», якою регулюється справляння податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення, який справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по Області. Також в Законі України «Про плату за землю» окремо зазначено, що у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що вказана в угоді. Користуючись вищенаведеними положеннями Закону України «Про плату за землю» відповідач наводить розрахунки податкових зобов’язань ТОВ «Нові Бізнес Погляди» зі сплати земельного податку за період з 01.01.2008 року до 31.01.2008 року.
Відповідач також в письмових запереченнях зазначив, що відповідно до рішення Конституційного Суду № 10 рп/2008 від 22.05.2008 року, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними, та втрачають чинність з дня ухвалення відповідним судом рішення. Однак законом України від 3 липня 1992 року «Про плату за землю», внесені зміни в частині розрахунку суми земельного податку у разі придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод від 03.06.2008 року № 309 та термін дії Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був обмежений в часі (не діяв) лише 12 днів (з 22.05.2008 року по 03.06.2008 року), тому з урахуванням рішення Конституційного суду України суму нарахованого податку зменшено на 112 562,02 грн. Всього, як обґрунтовує відповідач, сума земельного податку становить за період з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року, становить 3 311 140, 63 грн. За цей же період позивач задекларував податкове зобов’язання у розмірі 172 391,8 гривень. Таким чином відповідач вважає що заниження податку на землю протягом періоду з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року склало 3 138 848, 83 грн. За період з 01.01.2009 року до 31.03.2009 року позивач задекларував податкові зобов’язання у сумі 43 072, 95 гр. Враховуючи таке відповідач вважає що позивач занизив податкове зобов’язання по земельному податку за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року на 812 852, 21 грн. Таким чином відповідач стверджує, що позивачем було допущено заниження податкового зобов’язання по сплаті земельного податку на суму в період з 01.01.2008 року до 31.03.2009 року в сумі 3 957 364, 34 грн.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 29.05.2009 року № 548/23-8, від 30.06.2009 року № 685/23-8, державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Бізнес Погляди» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 20.07.2009 року за № 429/2308/34980457 (аркуші справи 45-91), в якому було встановлено, що ТОВ «Нові Бізнес Погляди» занизило податкові зобов’язання по сплаті земельного податку за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року на суму 512 499,27 грн., а за період з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року на суму 128 841, 35 грн.
Судом встановлено, що визначаючи зобов’язання ТОВ «Нові Бізнес Погляди» по сплаті земельного податку ДПІ в Печерському районі м. Києва керувалася положеннями статті 7 Закону України «Про плату за землю» в редакції Закону від 28.12.2007 року. Відповідно до положень якого ставка земельного податку визначається за ставкою, 1 % від грошової оцінки.
Закон України «Про плату за землю» в редакції від 28.12.2007 року, доповнений частиною 4, в якій визначено, що у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.
Проте, судом встановлено, що державна податкова інспекція в Комінтернівському районі Одеської області, з висновками держаної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва не погодилася, та застосувала для визначення зобов’язань ТОВ «Нові Бізнес Погляди» положення статті 8 Закону України «Про плату за землю» в редакції від 28.12.2007 року, в якій встановлено, що податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Частиною другою Закону України «Про плату за землю», в редакції закону від 28.12.2007 року передбачено, що у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.
Судом встановлено, що 15.06.2007 року ТОВ «Нові Бізнес Погляди» уклало договори купівлі – продажу трьох земельних ділянок (аркуші справи 130-141) з кадастровими номерами 5122786400:01:001:0626, площею 4,28 га., з призначенням для ведення садівництва, 5122786400:01:001:0627 площею 4,28 га., з цільовим призначенням для ведення садівництва, 5122786400:01:001:0628 площею 4,28 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва.
18.06.2007 року ТОВ «Нові Бізнес Погляди» уклало договір купівлі – продажу земельної ділянки з кадастровими номерами 5122786400:01:001:0964, площею 5,686 га., з цільовим призначенням для ведення садівництва (аркуші справи 148-149).
17.10.2008 року ТОВ «Нові Бізнес Погляди» уклало договір купівлі – продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5122786400:01:001:2395, площею 1,1 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (аркуші справи 142-145).
Судом встановлено, що на момент проведення перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, право власності на належні ТОВ «Нові Бізнес Погляди» земельні ділянки: з кастовим номером 5122786400:01:001:1115 площею 9, 263 га, з призначення для будівництва та експлуатації багатофункціонального торгівельно – виставкового – офісного комплексу для обслуговування жителів територіальної громади району; з кадастровим номером 5122786400:01:001:1114 площею 9, 263 га., з призначення для будівництва та експлуатації багатофункціонального торгівельно – виставкового – офісного комплексу для обслуговування жителів територіальної громади району, посвідчувалося, відповідно, державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 671957 (аркуш справи 127) та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 671956 (аркуш справи 126 а), які були видані 19 жовтня 2007 року та з кадастровим номером 5122786400:01:001:2395 площею 1,1 га., з цільовим призначенням для будівництва та експлуатації транспортної розв’язки та споруд, необхідних для обслуговування багатофункціонального торгівельно – виставкового – офісного комплексу для обслуговування жителів територіальної громади району, було посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №712329 (аркуш справи 126) виданим 06 березня 2009 року.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» в редакції від 02.04.2002 року, в формі акту має бути вказано на підставі якого документу видано державний акт.
Судом встановлено, що державний акт на право власності а земельну ділянку серії ЯЕ № 671957 був виданий на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 08 жовтня 2007 року № 1473/А-2007 (аркуші справи 154-155), державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 671956, був виданий на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 08 жовтня 2007 року № 1474/А-2007 (аркуші справи 152-153), а державний акт на право власності а земельну ділянку серії ЯЕ № 712329 був виданий на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 26 лютого 2009 року № 434/А-2009.
Зазначені обставини також відображені на сторінці 28 акту планової виїзної перевірки ТОВ «Нові Бізнес Погляди» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року до 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року.
Проте, суд вважає, що ДПІ в Печерському районі м. Києва не вірно встановила, що підставою для набуття права власності на земельні ділянки, щодо яких здійснювалася перевірка правильності нарахування та сплати земельного податку, на день проведення податкової перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва, були набуті на підставі цивільно-правових угод.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Судом встановлено, що відповідно до витягів з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру АБВ -250954 та АБВ- 250955 (аркуші справи 156-157), правовстановлюючими документами на земельні ділянки з кадастровими номерами 5122786400:01:001:1114 та 5122786400:01:001:11145 є документи з номерами номера 1473/А-2007 та 1474/А-2007 та від 08.10.2008 року, тобто розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації.
Таким чином, суд вважає, що висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області, про щодо підстав набуття права власності на земельні ділянки, які належать ТОВ «Нові Бізнес Погляди» на день проведення податкової перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва та на день набрання чинності Законом України «Про плату за землю» в редакції 03.06.2008 року, не знаходять свого підтвердження.
Також суд вважає, що ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області невірно застосувала положення статті 7 та 8 закону України «Про плату за землю» в редакції Закону від 28.12.2007 року зміненого Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107- VI з наступних підстав.
Вказаний закон був визнаний неконституційним рішення № 10 –рп /2008 від 22.05.2008 року, через ухвалення його з порушенням статті 92 Конституції України та положенням статті 38 Бюджетного кодексу України. В зазначеному рішенні п. 5 зазначається, що це рішення має приюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення та висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов’язковими до виконання.
Частиною 2 статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закріплено, що у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Стаття 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлює, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Тобто вказаним законом визначаються правові наслідки визнання не конституційним нормативного акту – Закону України.
З наведеного вбачається, що з 1 січня 2008 року до 4 червня 2008 року (день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309 – VI від 03.06.2008 р.), діяли норми Закону України «Про плату за землю» в редакції Закону від 19.12.2006 року, а тому земельний податок повинен був розраховуватися за вказаний період, так як це зазначено в податкових розрахунках земельного податку наданих ТОВ «Нові Бізнес Погляди» за ставкою 1 % від нормативно грошової оцінки земель.
Тобто, суд приходить до висновку, що а ні ДПІ в Печерському районі м. Києва, а ні Комінтернівська ДПІ в Одеській області не мала правової підстави засовувати положення Закону України «Про плату за землю» в редакції від 28.12.2007 року, оскільки на день проведення перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва, та на день складення податкових повідомлень рішень Комінтернівською ДПІ у Одеській області зміни до Закону України «Про плату за землю» від 28.12.2007 року внесені Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107- VI, були визнані Конституційний Судом України неконституційним та втратили чинність.
Натомість 4 червня 2009 року, був опублікований Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309 – VI від 03.06.2008 р. Зазначеним законом було змінено спосіб обчислення земельного податку, а саме земельного податку повинен обраховуватися від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в Угоді.
Як було встановлено судом право власності на земельні ділянки які належать ТОВ «Нові Бізнес Погляди», було набуто у 2007 році та у 2008 році, тобто до дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309 – VI від 03.06.2008 р.
Відповідно до статті 8 Конституції України положення Конституції є нормами прямої дії.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно п. 2.6 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1 – рп/99, для регулювання суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого, вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Отже Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309 – VI від 03.06.2008 р., може вносити зміни до порядку оподаткування земельним податком землевласників та землекористувачів, співвідносно до фактів, які винили після набрання чинності цим законом, тобто які відбулися в часі, після 4 червня 2008 року.
Також відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХII від 25.06.1991р., встановлення та скасування податків і зборів до держаних цільових фондів, а також пільг їх платниками здійснюється Верховною Радою України ті іншими органами, відповідно до вказаного закону, інших законів України про оподаткування.
Частиною 8 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХII від 25.06.1991р. передбачено, що зміни та доповнення до цього закону, інших законів України, про оподаткування стосовно механізму сплати податків вносяться до вказаного закону, інших законів України про оподаткування не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинність з початку нового бюджетного року.
Частина 9 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХII від 25.06.1991р, містить імперативні норми, які закріплюють, що всі інші податкові закони, мають відповідати принципам, закладеним в Законі України «Про систему оподаткування» № 1251-ХII від 25.06.1991р.
Стаття 3 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХII від 25.06.1991р. забороняє змінювати податки та збори та їх ставки, протягом бюджетного року.
Вказаний закон є спеціальним законом, щодо способу побудови податкової системи в Україні.
Закон України «Про плату за землю» № 2535-XII від 3 липня 1992 року є спеціальним законом який визначає розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
В статті 4 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII від 3 липня 1992 року, міститься заборона на встановлення чи зміну ставок земельного податку іншим законодавчими актами, крім цього Закону. А зміни і доповнення до Закону України «Про плату за землю» можуть бути внесені не пізніше ніж за 3 місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початком нового бюджетного року.
З огляду на вищенаведені положення Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309 – VI від 03.06.2008 р., спосіб обчислення податку - плати за землю може бути внесено тільки змінами до Закону України «Про плату за землю» та тільки починаючи з 1 січня 2009 року.
Тому суд вважає, що під час визначення податкового зобов’язання ТОВ «Нові Бізнес Погляди», ДПІ в Печерському районі м. Києва та ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області на день проведення податкової перевірки повинно було застосовувати положення Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII від 3 липня 1992 року в редакції закону від 01.01.2007 року, та розраховувати земельний податок з земельних ділянок належних ТОВ «Нові Бізнес Погляди» за період з 01.01.2008 до 31.03.2009 року за ставкою 1 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по Одеській області.
Отже на підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення рішення № 0001692301/1 від 12 жовтня 2009 року, № 0002442301/0/1 від 12 жовтня 2009 року та № 0001692301/0 від 03.08.2009 року винесені з порушенням чинного законодавства та є відповідно не чинними, а відтак підлягають скасуванню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», закріплює що орган держаної податкової служби у своїй діяльності керуються Конституціє України, законами України, іншими нормативно правовими актами органів держаної влади з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач – ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, заперечуючи проти позову, не надав суду належні та необхідні докази в підтвердження законності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень – рішень .
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Нові Бізнес Погляди» обґрунтовані, підтверджені доказами, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 4 Законом України «Про плату за землю» № 2535-XII від 3 липня 1992 року, в редакції закону від 01.01.2007 року, ст.ст. 8, 19, 58, Конституції України, приймаючи до уваги висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні № 10 –рп /2008 від 22.05.2008 року та в рішенні № 1 – рп/99 від 9 лютого 1999 року, ст.ст. 1,3 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХII від 25.06.1991р., ст.ст. 2, 4, 9, 158 -163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ» до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про визнання повністю нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001692301/1 від 12 жовтня 2009 року, № 0002442301/0/1 від 12 жовтня 2009 року, № 0001692301/0 від 3 серпня 2009 року.
Визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області № 0001692301/1 від 12 жовтня 2009 року, № 0002442301/0/1 від 12 жовтня 2009 року та № 0001692301/0 від 3 серпня 2009 року – у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя: