Справа № 2-а-10525/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Хлюстіна Ю.М.
суддів - Аракелян М.М., Самойлюк Г.П.
при секретарі судового засідання - Красних І.О.
за участю сторін:
від позивача представник - Фекліна Л.В.(по довіреності)
від відповідачів представник - Богуцька Л.П. (по довіреності)
третя особа - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29 травня 2009 року «Про поновлення виконавчого провадження» № 8664370, стягнення з Міністерства юстиції України на користь позивача судового збору в розмірі 3 гривні 40 копійок, -
ВСТАНОВИВ:
До суду з адміністративним позовом звернулося Міністерство охорони навколишнього природного середовища України до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29 травня 2009 року «Про поновлення виконавчого провадження» № 8664370, стягнення з Міністерства юстиції України на користь позивача судового збору в розмірі 3 гривні 40 копійок, мотивуючи це тим, що приймаючи рішення про поновлення виконавчого провадження, державний виконавець виходив з того, що до відділу надійшов лист № 7679 с-02 від 18.05.2009 року, виданий Київським районним судом міста Одеси, відповідно до якого суд повідомив наступне: для встановлення розміру платежів, а також рахунків, на які їх необхідно перерахувати, необхідно звернутися до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, тому що розрахунками усіх зборів та податків займається сама установа і це не входить до компетенції суду. Проте, законодавець встановив, що судове рішення за результатом розгляду звернення державного виконавця або сторони виконавчого провадження, яким суд встановлює спосіб і порядок виконання своєї постанови або відмовляє у задоволенні такої заяви (подання), викладається у формі ухвали. Лист Київського районного суду міста Одеси № 7679 с-02 від 18.05.2009 року не відповідає передбаченій чинним законодавством нормі судового рішення та така відповідь не носить процесуального характеру. Наведене свідчить, що судова колегія, яка ухвалила постанову в адміністративній справі № 2-3500/08, заяву державного виконавця про встановлення способу і порядку виконання судового рішення не розглянула, а обставини, які зумовили зупинення виконавчого провадження, не усунуто. Відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження.
Однак, поновляючи виконавче провадження № 8664370, державний виконавець не перевірив наявність обставин, які надають йому право приймати таке рішення, та 29 травня 2009 року виніс оскаржувану постанову в порушення вимог чинного законодавства.
Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимог не визнав та просив задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що у виконавчому документі не було визначено спосіб і порядок виконання рішення суду, а саме: не встановлено, які платежі на які рахунки необхідно перерахувати. Частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. На підставі викладеного, 17.04.2009 року державний виконавець звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про встановлення способу та порядку виконання рішення суду. Пунктом першим статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» надано право державному виконавцю зупинити виконавче провадження у разі звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. Так, 24.04.2009 року державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.
25.05.2009 року з Київського районного суду м. Одеси надійшов лист, за результатом розгляду заяви державного виконавця, в якому роз'яснювалося про те, що встановлення розміру платежів та рахунків, на які необхідно перерахувати платежі, належить до компетенції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а не до компетенції суду. Частиною п'ятою статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам. Таким чином, оскільки заява державного виконавця судом розглянута та отримана відповідь з рекомендацією проведення виконавчих дій щодо здійснення подальшого виконання рішення суду, у відповідності з вимогами ч. 5 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» 29.05.2009 року державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження. Підставою для поновлення виконавчого провадження є розглянуте судом питання по суті та надана офіційна відповідь органу виконання рішень. Надання ж правової оцінки отриманої відповіді до компетенції державного виконавця не входить.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідачів ОСОБА_3 підтримав пояснення надані представником відповідачів та просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вив чивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, а також дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що 06.08.2008 року на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов виконавчий лист № 2-3500, виданий 24.07.2008 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 12 серпня 2004 року по 1 квітня 2007 у розмірі 27695 грн. 83 коп. з відрахуванням усіх передбачених законодавством платежів (аркуш справи 129).
Відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Судом встановлено, що 15.08.2008 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (аркуш справи 9). Боржника зобов'язано виконати рішення суду в семиденний строк з дня отримання постанови. Копія постанови була направлена боржнику, стягувачу та суду, що видав виконавчий документ.
Також судом встановлено, що 08.09.2008 року до Міністерства юстиції України надійшла заява від боржника - Міністерства охорони навколишнього природного середовища, в якій повідомлялося про те, що боржнику не є зрозумілою резолютивна частина рішення, яке необхідно виконати, у зв'язку з чим боржник просить державного виконавця звернутися до Київського районного суду м. Одеси із заявою про роз'яснення судового рішення та зупинити виконавче провадження (аркуші справи 12-13).
Листом від 30.09.2008 року № 6361-0-26-08-25 (аркуші справи 14-15) боржнику було роз'яснено про те, що у відповідності до положень частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» правом звернення до суду за роз'ясненнями, у разі якщо резолютивна частина рішення суду є незрозумілою, наділені також сторони виконавчого провадження. Повідомлено, що в даному випадку, державному виконавцю резолютивна частина рішення суду є зрозумілою, а отже підстав для звернення до суду ним не вбачається, а також запропоновано боржнику самостійно звернутися до суду з заявою про роз'яснення рішення суду.
Судом встановлено, що у зв’язку з тим, що жодної інформації щодо виконання рішення суду від боржника не надійшло, про поважні причини, які би перешкоджали виконати рішення суду боржник не повідомив, 09.10.2008 року боржнику було направлено вимогу (аркуші справи 142-143), якою зобов'язано в семиденний строк надати інформацію у письмовому вигляді до відділу примусового виконання рішень про наслідки виконання вищевказаного виконавчого документа та попереджено про відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця, які полягатимуть в застосуванні заходів примусового виконання, а саме: накладення арешту на всі рахунки боржника та безспірне списання коштів в примусовому порядку зі стягненням витрат на проведення виконавчих дій.
Проте, судом встановлено, що у встановлений державним виконавцем строк від боржника не надійшло жодного повідомлення та підтвердження про виконання рішення суду. Натомість, боржник повідомив про відсутність трудових відносин зі стягувачем, на користь якого необхідно перерахувати кошти, про подання ним касаційної скарги на рішення суду, яке підлягає виконанню та про звернення ним до суду за роз'ясненням рішення, що підтверджується копією листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (аркуші справи 145-146).
Суд вважає, що посилання позивача на відсутність трудових відносин зі стягувачем спростовані постановою Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2006 року (аркуші справи 130 – 131) та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 року (аркуші справи 132-133), які дійшли висновку про безпідставність тверджень Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про відсутність між сторонами трудових правовідносин, оскільки саме Міністерство охорони навколишнього природного середовища України здійснило звільнення ОСОБА_3 з роботи, та на нього за рішенням суду покладений обов'язок негайно поновити ОСОБА_3 на роботі. Інші причини, на які посилається боржник, такі як звернення з роз'яснення та подання касаційної скарги також не зобов'язують державного виконавця зупиняти виконавче провадження та припиняти виконання рішення суду.
Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду в добровільному порядку, державним виконавцем було здійснено виконання в примусовому порядку, стягнуто з боржника кошти та зараховано на депозитний рахунок Міністерства юстиції України.
Проте, судом встановлено, що у виконавчому документі не було визначено спосіб і порядок виконання рішення суду, а саме: не встановлено, які платежі на які рахунки необхідно перерахувати.
Частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
На підставі викладеного, 17.04.2009 року державний виконавець звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про встановлення способу та порядку виконання рішення суду (аркуші справи 170-171).
Пунктом першим статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» надано право державному виконавцю зупинити виконавче провадження у разі звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Судом встановлено, що 24.04.2009 року державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (аркуш справи 173).
25.05.2009 року з Київського районного суду м. Одеси надійшов лист, за результатом розгляду заяви державного виконавця (аркуш справи 175), в якому роз'яснювалося про те, що встановлення розміру платежів та рахунків, на які необхідно перерахувати платежі, належить до компетенції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а не до компетенції суду.
Частиною п'ятою статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам.
Таким чином, суд вважає, що оскільки заява державного виконавця судом розглянута та отримана відповідь з рекомендацією проведення виконавчих дій щодо здійснення подальшого виконання рішення суду, у відповідності з вимогами ч. 5 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» 29.05.2009 державним виконавцем правомірно винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.
Підставою для поновлення виконавчого провадження є розглянуте судом питання по суті та надана офіційна відповідь органу виконання рішень.
Надання ж правової оцінки отриманої відповіді, суд вважає, до компетенції державного виконавця не входить.
Суд вважає, що викладені в позовній заяві вимоги щодо невідповідності листа суду вимогам кодексу адміністративного судочинства, та, у зв'язку з цим, відсутністю підстав для поновлення виконавчого провадження, не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
Доводи позивача про те, що він не перебуває у безпосередніх трудових відносинах зі стягувачем та не має законних повноважень здійснювати нарахування заробітку також не можуть прийматися до уваги, оскільки, як зазначалося вище постановою Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2006 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 року, встановлено безпідставність тверджень відповідача про відсутність між сторонами трудових правовідносин, оскільки саме відповідач здійснив звільнення позивача з роботи, та з нього за рішенням суду покладений обов'язок негайно поновити позивача на роботі. Отже, викладені позивачем обставини були враховані та спростовані при розгляді справи по суті.
Також, суд вважає, що твердження позивача про негативні наслідки та можливе протиправне стягнення з нього коштів не може прийматися судом до уваги, оскільки державним виконавцем виконується рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання.
Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що суб’єкт владних повноважень – Департамент державної виконавчої Міністерства юстиції України прийняв оскаржувану постанову від 29 травня 2009 року «Про поновлення виконавчого провадження» № 8664370 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв’язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення Міністерства юстиції України на користь позивача судового збору у розмірі 3, 40 грн. також не підлягають задоволенню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачі – Департамент державної виконавчої Міністерства юстиції України та Міністерство юстиції України, заперечуючи проти позову, довели суду правомірність винесення оскаржуваної позивачем постанови від 29 травня 2009 року «Про поновлення виконавчого провадження» № 8664370.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Міністерства охорони навколишнього природного середовища України необґрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2,4,6, 71-72, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуючий суддя: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар: