Справа  № 1-60 / 2010 р.                                                                                                                                                                                                                      

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року.  Казанківський  районний суд  Миколаївської  області в складі :

головуючого-судді               Біцюк А.В.

при секретарі                                 Шадорській С.О.,

з участю  прокурора                     Калашнікова Є.О.,

підсудної                 ОСОБА_1,

потерпілого                 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні  в  смт. Казанка кримінальну  справу  по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась в с.Миколо-Гулак Казанківського району Миколаївської області, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, яка має середню освіту, заміжньої, яка доглядає за двома дітьми до 3 років, раніше не судимої

у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України

В С Т А Н О В И В  :

В період з 28.08.2009 року по 30.08.2009 року ОСОБА_1 без дозволу власника домоволодіння – ОСОБА_2, знаючі де він зберігає ключ від будинку, відкрила вхідні двері, зайшла до будинку, який знаходиться в смт.Казанка по вул.Шевченка, 23,  та викрала з звідки 5000 гривень, які зберігались в буфеті. Викраденими грошима розпорядилась на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудна щиро каючись вину визнала повністю та пояснила, що вона проживає з чоловіком та має п’ятеро дітей. Отримує державну допомоги на дітей Зараз вона доглядає за самими маленькими дітьми, яким 1,5 та 3 роки. Домоволодіння ОСОБА_2 знаходиться по сусідству, тому вона приходила до потерпілого допомагати йому поратись по господарству, оскільки той є людиною похилого віку. Бувала вона також і вдома у ОСОБА_2, бачила де саме зберігаються гроші. Потім, одного разу, побачила, де ОСОБА_2 ховає ключі від будинку. В період з 28 по 30 серпня 2009 року (точного дати вона не пам’ятає) ОСОБА_2 вирішив поїхати до своєї свахи та попрохав її покормити собаку, на що вона погодилась. Прийшовши кормити собаку, вона не витримала та дістала з схованки ключі від будинку, відкрила навісний замок та зайшла всередину. Там вона пішла на кухню, підійшла до буфету, витягнула з стакану ключ від буфету, відкрила ключем буфет, дістала з банки гроші, банку поставила на місце, закрила буфет та будинок, ключі поклала на місце та пішла додому. Після цього вона на викрадені кошти купила собі та дітям одяг, взуття, продукти харчування для всієї сім’ї, мобільний телефон, бувший у використанні магнітофон.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що йому 75 років, його сусідка ОСОБА_1 допомагає поратись йому по господарству після смерті дружини. Наприкінці серпня 2009 року він поїхав до своєї свахи і просив ОСОБА_3 погодувати собак. Коли приїхав, то в буфеті, де зазвичай лежали гроші, він їх не знайшов. Оскільки до нього дійшли слухи, що гроші з’явились в ОСОБА_1, він прийшов до неї та вимагав повернути викрадені гроші, на що вона одразу ж зізналась у вчиненому, але повідомила, що віддасть гроші протягом трьох-чотирьох місяців, оскільки викрадені в нього гроші вона витратила. На це він (ОСОБА_2Н.) погодився, але після того, як підсудна так і не почала з ним розраховуватись, написав заяву до міліції.

Відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження інших доказів, які маються в справі, оскільки фактичні обставини справи ніким з учасників процесу не оспорюються.

Вивчивши обставини справи суд вважає доведеним винуватість підсудної у таємному викраденні чужого майна з проникненням у житло і кваліфікує вчинене підсудною за ч.3 ст.185 КК України.

Оскільки матеріальну шкоду потерпілому не відшкодовано, цивільний позов ОСОБА_2, про стягнення з підсудної матеріальних збитків, спричинених злочином, в сумі 5000 гривень, підлягає задоволенню.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудній суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Обставиною, яка пом’якшує покарання підсудній, суд визнає щире каяття підсудної, активне сприяння розкриттю злочину,  наявність на утриманні у підсудної п’ятьох неповнолітніх та малолітніх дітей.

З врахуванням обставин, які пом'якшують покарання, особи підсудної, яка має на утриманні п’ять неповнолітніх дітей, за місце проживання характеризується посередньо, раніше не судима, суд вважає можливим згідно до положень чст.69 КК України призначити підсудній ОСОБА_1 основне покарання, нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч.3 ст.185 КК України

Призначаючи  покарання, враховуючи  тяжкість злочину (тяжкий злочин), особу  підсудної, суд також  приходить  до висновку  про  можливість  виправлення  підсудної без  відбуття  покарання,  а  тому  на  підставі  ст. 75 КК  України  2001  р.  ОСОБА_1 підлягає  звільненню  від  відбуття   покарання  з  випробуванням та покладенням обов’язків передбачених п.п. 2,3 ч. 1 ст. 76 КК України

Керуючись ст. ст. 323-324 КПК  України, суд

З А С У Д И В :

 ОСОБА_1 визнати винною у скоєні злочину передбаченого ст.185 ч.3 КК України  і  призначити їй покарання з застосуванням ст.69 КК України 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від  відбування  призначеного покарання з випробуванням тривалістю 1 (один) рік і шість місяців.  Покласти  на  засуджену ОСОБА_1  відповідно до вимог п.п.2, 3 ч.1 ст. 76 КК України   обов’язок не виїжджати за межі України на  постійне проживання  без  дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти на протязі іспитового строку орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5000 (п’ять тисяч) гривень матеріальної шкоди.

Запобіжний захід відносно засудженої ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази, зазначені в обвинувальному висновку, передати в дохід держави.

На вирок  може  бути  подана  апеляція  до Апеляційного  суду  Миколаївської області через  Казанківський районний суд  Миколаївської області  протягом  п’ятнадцяти  діб з моменту  його  проголошення.

      Суддя :