Справа  № 1-18/2010 р.  

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 березня 2010 року Казанківський  районний суд  Миколаївської  області

в складі: головуючого  судді           Біцюка А.В.,

при секретарі                                     Шадорській С.О.,

з  участю:

прокурора                                         Сторожук Р.В., Малюк М.С.,    

потерпілої                     ОСОБА_1,

обвинувачених             ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисника                 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні  в  смт. Казанка кримінальну  справу  по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає  по вулиці Сільська будинок 13 в смт. Казанка Миколаївської області, українця, громадянина  України, який має вищу освіту, невійськовозобов’язаного,  одруженого, працюючого в ФГ «Колос», має малолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.27 та ч.3 ст.187 КК України

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, який мешкає по вулиці Лісна, будинок 16-А в с.Мар’янське Апостолівського району Дніпропетровської області, українця, громадянина  України має повну загальну середню освіту, з військового обліку знятий, одруженого, непрацюючого, має трьох неповнолітніх дітей, який раніше судимий згідно вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2001 року, з урахуванням постанови того ж суду від 09 жовтня 2001 року, за ч.4 ст.185, ч.3 ст.185 КК України 2001 року та ст.145 ч.1, ст.193 ч.3 ст.42 КК України 1960 року до восьми років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання постановою Дзержинського районного суду м.Кривий Ріг  на підставі п.«б» ст.3 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року в зв’язку з відбуттям ? строку покарання, яке почав відбувати 10.03.2000 року,

у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.187 КК України

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, який мешкає АДРЕСА_1,  руського, громадянина  України має повну загальну середню освіту, неодруженого, непрацюючого, невійськовозобов’язаного, дітей не має, який раніше судимий згідно вироку від 05 квітня 2001 року, з урахуванням постанови Ленінського районного суду м.Дніпропетровськ від 19 вересня 2003 року, за ч.3 ст.185 КК України 2001 року, та ст.81 ч.3, ст.142 ч.2, ст.208, ст.42 КК України 1960 року до шести років позбавлення волі, звільнений 20.01.2005 року з місць позбавлення волі в зв’язку з відбуттям покарання,

у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.186 та ч.3 ст.187 КК України

В С Т А Н О В И В  :

30 грудня 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа на ім’я ОСОБА_6 приїхали до смт.Казанка з метою вчинити викрадення чужого майна. В смт.Казанка ОСОБА_3, який знаючи про наміри зазначених осіб, надав останнім інформацію про те, що в ОСОБА_7 мається велика сума грошей, показав де саме він проживає, та повідомив про те, хто проживає з ним в будинку, про наявність дітей, собаки. Після цього, ввечері, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та невстановлена  особа на ім’я ОСОБА_6, спільно обговоривши план розбійного нападу та попередньо узгодивши свої дії, незаконно увійшли до будинку №18-а по вул.Пархоменко в смт.Казанка Миколаївської області, де з погрозами застосування насильства небезпечного для життя та здоров’я потерпілої, з використанням пістолету невстановленого виробництва, заволоділи грошима в сумі 50 тисяч гривень, ножем на сім функцій та мобільним телефоном, які були у використанні. Після цього покинули будинок потерпілої та поїхали в м.Кривий Ріг, де викрадені кошти розподілили між собою.

Крім того, 21 березня 2008 року біля 13 год. дня ОСОБА_4 разом з  невстановленою слідством чоловіком, прізвище якого Рудаковський, з метою викрадення майна підійшли до будинку №60 по вул.Сафонова в м. Дніпропетровськ, після чого Рудаковський розбив вікно, через яке проник в середину будинку, поклав в сумку DVD-програвач та інші речі, передав зазначену сумку ОСОБА_4О, який знаходився зовні та дивився, щоб їх ніхто не побачив. Отримавши сумку, ОСОБА_4 від будинку пішов до перехрестя, а за ним, з телевізором в руках, пішов Рудаковський. У цей момент він (ОСОБА_4В.), побачивши, що їх викрили і за ними женуться люди, не реагуючи  на крики, втік від переслідуючих, для чого вони з Рудаковським розділились та побігли в різні сторони. Викраденим ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд. Вчиненим злочином потерпілій ОСОБА_8 спричинено шкоду в розмірі 25 750 гривень.

Під час розгляду справи у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 визнав свою вину частково, вважав, що вона, на його думку, виражається в тому, що саме він вказав іншим підсудним на будинок ОСОБА_7, але коли показував, не знав, які насправді наміри мали ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Шкоду відшкодовано потерпілій з тих же мотивів. Суду пояснив, що в грудні 2009 року зустрівся із ОСОБА_2, з яким його познайомив ОСОБА_9.  ОСОБА_2 було представлено йому як особу, яка заробляє на життя тим, що скуповує та продає різні речі. Після знайомства домовились про те, що колись зустрінемося в Казанці. Через декілька днів йому (ОСОБА_3Ю.) зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що ОСОБА_2 чекає його в Казанці. Біля 16 години  ОСОБА_3 приїхав в Казанку, під’їхав до бару «Транзит»,  де на його чекав ОСОБА_2 в автомобілі ДЕУ-Ланос, темного кольору, з яким він домовився, що під’їде до нього пізніше, щоб показати людей, які займаються фермерством. Коли він під’їхав пізніше, до нього в машину сіли ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ще одна особа. ОСОБА_2 попросив показати де саме в Казанці живуть люди, які займаються фермерством та в яких є гроші щоб зустрітись. На що він (ОСОБА_3Ю.) погодився показати де живе один знайомий фермер ОСОБА_10 Після чого він разом з усіма присутніми в автомобілі поїхав та показав, де саме живе фермер ОСОБА_10 в якого маються гроші, але прізвища та як звуть фермера не називав, оскільки присутні в машині про це не питали. Після того, як показав будинок, з розмови присутніх в машині зрозумів їх справжні наміри та просив викрадення грошей здійснювати не в цей же день, оскільки його машину могли бачити біля будинку ОСОБА_7 Після показу будинку відвіз ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ще одного чоловіка до того місця, де вони сіли в його автомобіль, і поїхав по своїх справах. Про пограбування ОСОБА_7 довідався наступного дня. Ніяких грошей від інших підсудних він не отримував. Просив вибачення у потерпілої за вчинене.

Під час розгляду справи у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав повністю та пояснив, що познайомився з ОСОБА_3 наприкінці грудня 2008 року, від якого дізнався, що той може показати, тих людей, в яких в смт.Казанка маються великі суми грошей. Після цього він запросив приїхати до м.Кривий Ріг ОСОБА_4, який приїхав разом зі своїм знайомим на ім’я ОСОБА_6. 30 грудня 2008 року він разом з ОСОБА_4 та його знайомим поїхав до смт.Казанка, щоб зустрітись з ОСОБА_3 та отримати інформацію про те, в кого в смт.Казанка є гроші. Зустрівшись в смт.Казанка з ОСОБА_3, він попрохав останнього показати йому будинок в якому маються гроші, на що той погодився і на своєму автомобілі ВАЗ-2110 поїхав та показав будинок одного фермера,  в якого є велика сума грошей. Також ОСОБА_3 розповів, що в будинку проживає фермер з дружиною та дітьми, собаки немає. Прізвище та ім’я фермера ОСОБА_3 не називав. Про те що він (ОСОБА_2В.) разом з ОСОБА_4 та чоловіком на ім’я ОСОБА_6 планує здійснити крадіжку грошей, ОСОБА_3 чув по дорозі до будинку ОСОБА_7, оскільки спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 почали обговорювати питання про те, яким чином можна викрасти гроші з будинку.

Після того, як ОСОБА_3 показав їм будинок, в якому маються гроші, та поїхав додому, він (ОСОБА_2В.) ОСОБА_4 та Володимир, прийшли до домоволодіння, яке їм показав ОСОБА_3, увійшли на його територію, оглянули подвір’я, впевнились, що в будинку є жінка, оділи маски, які виготовили із рукавів светра, та постукали в двері, які незабаром їм відчинила молода жінка. Після цього вони швидко зайшли до будинку, ОСОБА_4 та чоловік на ім’я ОСОБА_6 пішли по кімнатах, а він (ОСОБА_2В.), погрожуючи жінці запальничкою у вигляді справжнього пістолету чорного кольору,  запитав чи маються в домі гроші, і коли вона відповіла що маються,  наказав віддати гроші, що вона і зробила, відкривши сейф і передавши йому пачку грошей в сумі 50 тисяч гривень. Після цього він сказав ОСОБА_4 та чоловіку на ім’я ОСОБА_6, що треба уходити, а жінці наказав не телефонувати в міліцію. Швидко вийшовши на вулицю, вони в трьох підійшли до автомобілю, на якому приїхали, та поїхали до міста ОСОБА_11, де поділили викрадені гроші між собою, з яких 25 тисяч гривень взяв ОСОБА_2, а інші 25 тисяч поділили між собою ОСОБА_4 та Володимир. Пістолет, за допомогою якого були викрадені гроші, викинув. Просив вибачення у потерпілої за вчинене.

Під час розгляду справи у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується, визнав повністю, підтвердив показання, які давав під час досудового слідства та додатково пояснив, що дійсно 30.12.2008 року він разом із ОСОБА_2 та своїм знайомим на ім’я ОСОБА_6 на автомобілі ДЕУ-Ланос, який ОСОБА_2 взяв в оренду, приїхав в смт.Казанка, де ОСОБА_3, з яким знайомий був ОСОБА_2, на своєму автомобілі відвіз їх та показав будинок, в якому живе фермер, в якого є гроші. Прізвище господаря будинку він не називав. В той час коли ОСОБА_3 віз їх в машині щоб показати будинок, ОСОБА_2 обговорював можливість викрадення грошей з будинку. Після того, як ОСОБА_3 їх залишив та поїхав по своїх справах, він (ОСОБА_4О.) разом із ОСОБА_2 та знайомим на ім’я ОСОБА_6 зробили маски з рукавів светра ОСОБА_2, який лежав в багажнику, зайшли на територію домоволодіння, яке вказав ОСОБА_3, постукали в двері та, після того як їм відкрила жінка, швидко увійшли до будинку. ОСОБА_2 підійшов до жінки та почав питати чи маються в домі гроші. В той час він (ОСОБА_4О.) та його знайомий розійшлись по кімнатах будинку. В кімнаті він нічого не брав. Після того як ОСОБА_2 сказав, що треба йти, всі разом вийшли на вулицю та побігли до машини, на якій поїхали в ОСОБА_11 Ріг. Викрадені кошти в сумі 50 тисяч гривень поділили між собою. Просив вибачення у потерпілої за вчинене.

Крім того, ОСОБА_4 пояснив, що 21 березня 2008 року в м. Дніпропетровськ  по вул. Сафонова він разом зі знайомим прізвища якого він не знає, з житлового будинку №60 по вул.Сафонова здійснили крадіжку майна. Його знайомий розбив вікно в будинку, та проникнувши в середину будинку викрав речі, які склав в сумку, яку передав через вікно йому (ОСОБА_4О.), та телевізор, який ніс сам знайомий. Коли вони вийшли з прибудинкової території та йшли по вулиці, їх намагались затримати сусіди, які кричали та намагались відібрати телевізор у його знайомого. Повідомив, що свою вину у пред’явленому обвинувачені визнає повністю з усіма доказами, що маються в справі згоден і їх не оспорює.

Винність ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, в яких вони обвинувачуються органами досудового слідства, ґрунтується на доказах безпосередньо досліджених у судовому засіданні, а саме:

•   показаннях потерпілої ОСОБА_1, яка в судовому засіданні показала, що 30 грудня 2008 року вона знаходилась з дітьми в дома. В цей час вона помітила, що хтось смикає вхідні двері. відкривши їх вона побачила людей в масках на голові, один з яких взяв її за потилицю та притис головою до низу, при цьому приставивши пістолет до голови, наказав не дивитись на присутніх, віддати гроші і тоді діти будуть живі. Після цього вона витягла з сейфу гроші в сумі 50 тисяч гривень та передала їх цьому чоловіку, який оголосив іншим: «Вона все віддала, виходимо». Отримавши гроші люди в масках пішли з будинку. Отямившись від нападу, вона помітила пропажу свого мобільного телефону та ножа на сім функцій, які не мають для неї великої цінності. Потерпіла також повідомила, що на час розгляду справи шкода матеріальна відшкодована їй повністю батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В зв’язку з цим вона повністю відмовилась від вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих злочином, відмовилась повністю;

•   протоколі відтворення обстановки та обставин подій за участю підозрюваного ОСОБА_12, з якого видно, що ОСОБА_3 цілеспрямовано поїхав до будинку ОСОБА_7 який показав ОСОБА_13, ОСОБА_4, та невстановленому чоловіку на ім’я ОСОБА_6, при цьому проїзджаючи мимо будинку ОСОБА_7 питав у ОСОБА_2 коли саме будуть викрадати гроші та просив не здійснювати викрадення грошей в цей же день, оскільки його (ОСОБА_3Ю.) машину могли бачити;

•   протоколі відтворення обстановки та обставин подій за участю підозрюваного ОСОБА_2, з якого видно, що ОСОБА_3 показав ОСОБА_13, ОСОБА_4, та невстановленому чоловіку на ім’я ОСОБА_6, будинок ОСОБА_7, вказавши на нього як на будинок, в якому живе чоловік, в якого є гроші, які можливо викрасти;

•   показаннях ОСОБА_14., який будучи допитаним в якості свідка показав, що був присутнім при відтворенні осбтановки та обставин подій за участю ОСОБА_3, який під час цієї слідчої дії розповідав, що показав ОСОБА_2 та ОСОБА_15, де живуть ОСОБА_10 з метою пограбування, розповідав про те, що коли проїжджав мимо будинку  ОСОБА_6 питав в ОСОБА_2 про чи сьогодні вони будуть викрадати гроші;

•   протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_3, з якого видно, що ОСОБА_3 розповідав ОСОБА_2 про те, як проїхати саме до будинку ОСОБА_7, а коли той почав наполягати на тому, щоб показати будинок, на своєму автомобілі повіз ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ще одного чоловіка та показав де саме знаходиться будинок ОСОБА_7, при цьому знаючи що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 планують викрасти гроші і саме для цього просять показати їм будинок.

•   показаннями ОСОБА_2, який допитаний в якості свідка щодо обставин вчинення 21 березня 2008 року ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, пояснив, що підвіз ОСОБА_4 та свого знайомого, прізвище якого Рудаковський, до приватного сектору в м.Дніпропетровськ 21 березня 2008 року, які просили почекати їх, поки вони вирішать свої справи. Через деякий час він побачив ОСОБА_4 з сумкою в руках, який чекав Рудаковського. Трохи пізніше він побачив Рудаковського з телевізором в руках, за яким гналась жінка. Рудаковський залишив телевізор на землі, а сам сів в машину до ОСОБА_2. Де подівся ОСОБА_4, він не бачив.

•   протоколом впізнання, з якого видно, що свідок ОСОБА_16 впізнала ОСОБА_4, якого вона бачила, під час викрадення ним майна ОСОБА_8 з будинку №60 по вул.Сафонова в м.Дніпропетровськ.

Пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 певною мірою підтверджують ті обставини, про які ОСОБА_3 зазначав під час відтворення обстановки та обставин подій з його участю (а.с.51-52), а також у своїх показаннях як підозрюваний у стадії досудового слідства (а.с.49), повністю визнаючи себе винними в пособництві у розбійному нападі. До показань ОСОБА_3 під час судового слідства стосовно того, що ОСОБА_3 показував ОСОБА_2 взагалі де живуть фермери з метою щоб зустрітися, суд відноситься критично, оскільки такі показання ОСОБА_3 не відповідають обставинам справи, оскільки, як вбачається з показань ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з протоколу відтворення обстановки та обставин подій та пояснень самого ОСОБА_3, які він давав під час судового розгляду справи,  ОСОБА_3 повіз ОСОБА_4 ОСОБА_2 та чоловіка на ім’я ОСОБА_6, показати де знаходиться будинок особи у якої є гроші, при цьому повідомивши інформацію, яка необхідна для організації пограбування (кількість мешканців, наявність собаки) та взагалі не повідомляв інформацію, яка потрібна для знайомства (прізвище та ім’я особи).

Таким чином, зміна засудженими ОСОБА_3 своїх показань щодо його необізнаності про наміри ОСОБА_2В, та ОСОБА_15 судом розцінюються як форма захисту від пред’явленого обвинувачення. Посилання підсудного ОСОБА_3 на те, що з боку керівництва Казанківського РВ УМВС на нього чинився психологічний тиск не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи в суді.

Докази, що покладено в основу обвинувального вироку, повністю викривають ОСОБА_3 як співвиконавця розбійного нападу в формі пособництва.

Враховуючи викладене, суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.5 ст. 27 та ч. 3 ст. 187 КК України як пособництво в розбійному нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, що є небезпечним для життя і здоров'я в момент нападу та з проникненням у житло.

Враховуючи викладене, суд визнав доведеним, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вчинили злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України, як розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, що є небезпечним для життя і здоров'я в момент нападу, та з проникненням у житло. Суд також визнав доведеним, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло.

Оскільки під час судового слідства потерпіла ОСОБА_17 відмовилась від позовних вимог, провадження в справі в частині цивільного позову потерпілої підлягає закриттю.

Обставинами, які обтяжують покарання суд визнає: ОСОБА_4, ОСОБА_2, - вчинення вказаними особами злочину повторно та вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;  ОСОБА_3 - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Обставинами, які пом’якшують покарання суд визнає: підсудному ОСОБА_4 - щире каяття у вчиненні злочину та активне сприяння розкриттю злочину; підсудному ОСОБА_2 – щире каяття у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином; підсудному ОСОБА_3 – відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином, те що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, наявність в нього на утриманні новонародженої дитини.

При призначенні покарання суд керується ст.65 КК України, відповідно до вимог якої, покарання особі, яка вчинила злочин, повинно бути  необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначені покарання підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_4, враховуючи характер та обставини злочину, характер дій та виконувану підсудними та їх роль  у вчиненому  злочині, ступінь суспільної небезпечності вчиненого ними злочину (особливо тяжкий злочин), особи підсудних, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, а також обставини які обтяжують та пом’якшують покарання та позицію державного обвинувача, суд вважає необхідним та достатнім  призначити зазначеним особам покарання у вигляді позбавлення волі. При остаточному призначені покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів, суд враховує його сприяння у проведені судового слідства по епізоду, який стосується обвинувачення його у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

При призначені покарання ОСОБА_3 суд, врахувавши обставини, що пом’якшують підсудному покарання, а саме, що ним повністю відшкодовано матеріальну шкоду потерпілій, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні новонароджену дитину, а також особу підсудного, який працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, виконувану засудженими роль у вчинені злочину, характер його дій та обставини справи, суд вважає за можливе призначити покарання  ОСОБА_3 у виді позбавлення волі,  застосувавши ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі,  встановленої в санкції ст. 187 ч.3 КК України.

Враховуючи особу ОСОБА_3 а також те, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, беручи до уваги обставини справи характер його дій, виконувану ним роль, обставини справи, наявність в нього на утриманні малолітньої дитини, суд приходить до висновку про  можливість  виправлення  підсудного без реального відбування, визначеного йому  покарання і тому вважає можливим на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбуття покарання звільнити з випробуванням, поклавши на останнього  обов’язки, передбачені п. п. 2, 3, 4  ч. 1 ст. 76 КК України.

    Керуючись ст. ст. 323-324 КПК  України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочину  передбаченого ч.3 ст.187 КК України і  призначити йому покарання 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 03 березня 2010 року, зарахувавши в строк відбування покарання термін перебування під вартою з 06 лютого 2009 року по 02 березня 2010 року.

До набрання вироком законної  сили засудженому ОСОБА_2 запобіжний захід залишити тим же - у вигляді взяття під варту.

ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК України, і  призначити йому  покарання:

за ч.3 ст.186 КК України -  4 (чотири) роки  позбавлення волі;

за ч.3 ст.187 КК України  - 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів  шляхом  часткового складання призначених покарань остаточно визначити ОСОБА_4 покарання 8 (вісім) років і 3 (три) місяці позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 03 березня 2010 року, зарахувавши в строк відбування покарання термін перебування під вартою з 05 лютого 2009 року по 02 березня 2010 року.

До набрання вироком законної  сили засудженому ОСОБА_4 запобіжний захід залишити тим же - у вигляді взяття під варту.

Відповідно до вимог ст. ст.91, 93 КПК України стягнути з засудженого ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 300 (триста) гривень 48 коп., витрачені на проведення судово-трасологічної експертизи, які підлягають перерахуванню на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС в Дніпропетровській області (УДК в Дніпропетровській області, Код ЗКПО 25575055, МФО 805012, р/р 35223001006725).

ОСОБА_3  визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 та ч.3 ст.187 КК України і призначити йому покарання з застосуванням ст.69 КК України 5 (п’ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від  відбування  призначеного покарання з випробуванням тривалістю 3 (три) роки.  Покласти  на  засудженого ОСОБА_3 відповідно до вимог п.п.2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України   обов’язок не виїжджати за межі України на  постійне проживання  без  дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти на протязі іспитового строку орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_12 у вигляді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речовий доказ - автомобіль НОМЕР_1, який передано на зберігання ОСОБА_3Ю, передати ОСОБА_18, як власнику. Автомобіль Деу-Ланос державний номер НОМЕР_2, який передано на зберігання ОСОБА_19, залишити останній, як законному володільцю.

Провадження у справі за цивільним позовом потерпілої ОСОБА_1 закрити.

На вирок  може  бути  подана  апеляція  до Апеляційного  суду  Миколаївської області через  Казанківський районний суд  Миколаївської області  протягом  п’ятнадцяти  діб з моменту  його  проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

      Суддя :