справа № 2ц – 167/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі
головуючого судді Філіпенко Л. П. при секретарі Щербак А.М.
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та права власності на нерухоме майно, третя особа – ОСОБА_3
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та права власності на нерухоме майно – житловий будинок № 34 по вул. Підлісна селища Щотове м. Антрацит Луганської області з господарськими будівлями та спорудами. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 16 травня 2007 року між ними було досягнуто домовленості про купівлю-продаж будинку №34 по вулиці Підлісна в селищі Щотове Луганської області та укладений договір купівлі-продажу та акт приймання -передачі об'єкта нерухомого майна. Цей договір був складений з згоди його дружини - ОСОБА_3 При укладенні угоди між ними було погоджено всі належні умови купівлі-продажу будинку. Зокрема щодо передачі будинку у власність, ціни, оформлення договору в нотаріальній конторі, тощо. На підтвердження укладеної угоди ОСОБА_1 сплатив відповідачу 10 000 гривень, а відповідач зобов’язався оформити даний договір купівлі-продажу нотаріально, але від укладення угоди в нотаріальній конторі відповідач ухиляється, посилаючись на зайнятість. Вищезазначений будинок належав померлому 05 листопада 2004 року ОСОБА_4, батькові відповідачки ОСОБА_2 на підставі рішення народного суду м.Антрацит від 25 серпня 1987 року. Після смерті батька ОСОБА_4- відповідач залишилась спадкоємцем на вищезазначений будинок, вона у спадщину вступила фактично, так як мешкала разом з померлим батьком, вони вели сумісне господарство, крім того, вона вважала, що прийняла спадщину. У теперішній час ОСОБА_1 звернувся до Антрацитівського БТІ для реєстрації оформлення договору купівлі-продажу від 16 травня 2007 року на придбаний будинок, але йому було відмовлено, через відсутність нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу. Оформити договір купівлі-продажу на теперішній стан він не може, тому що відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору, посилаючись на зайнятість. Такі дії ОСОБА_2 суперечать умов досягнутої з ним угоди і чинному законодавству, оскільки між позивачем та ОСОБА_2 у 16 травня 2007 року було встановлено всі потрібні для цієї угоди умови договору, які він повністю виконав, про що свідчить розписка відповідача про одержання від його грошей за будинок, передача йому ключів від будинку за угодою тощо. У зв’язку з чим ОСОБА_1 змушений звернутися до суду з данним позовом про визнання за ним права власності на нерухоме майно з метою захисту свого права власності на нього.
У судове засідання сторони не з’явилася, просять розглянути справу за їх відсутністю, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позовни вимоги підтримують, ОСОБА_2 позов визнала (а.с. 18-20).
Суд, дослідивши докази у їх сукупності та оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що базується на засадах відносності та припустимості доказів, доходить висновку вважати позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що дійсно відповідачка ОСОБА_2 є дочкою ( а.с.4) та єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , яка помер 05 листопада 2004 року, його с мерть зареєстрована виконкомом Щотівської селищної ОСОБА_3 м.Антрацит 05 листопада 2004 року , актовий запис № 83 (а.с.9). ОСОБА_4 на праві приватної власності належав житловий будинок № 34 по вул. Підлісна селища Щотове м. Антрацит Луганської області з господарськими будівлями та спорудами. Підставою виникнення права власності на вищевказаний житловий будинок з господарчими і побутовими будівлями та спорудами є рішення народного суду м.Антрацит від 25 серпня 1987 року . Право власності на вказаний житловий будинок зареєстроване за ОСОБА_4 Краснолуцьким бюро технічної інвентаризації 10 лютого 1988 року, записане у реєстрову книгу № 7 за реєстровим № 828 (а.с.5). Відповідачка після смерті батька є спадкоємницею за законом (а.с.10). 16 травня 2007 року між сторонами був укладений в письмовій формі договір купівлі–продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив житловий будинок з належними до нього господарчими та побутовими будівлями та спорудами № 34 по вул. Підлісна селища Щотове м. Антрацит Луганської області. При укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна нами було погоджено всі істотні умови купівлі-продажу. Зокрема, щодо ціни, передачі майна у власність, оформлення договору в нотаріальній конторі тощо. 16 травня 2007 року позивач заплатив ОСОБА_2 готівкою 10000 грн., що підтверджується її розпискою (а.с.12-14).
Згідно статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, подружжя та батьки, тому ОСОБА_2 дійсно набуває права власності в порядку спадкування за законом на об’єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 34 по вул. Підлісна селища Щотове м. Антрацит Луганської області з господарськими будівлями та спорудами, який є предметом даного спору.
Згідно зі ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Відповідно до ст. 657 Цивільного Кодексу України договір купівлі-продажу майна укладається у письмовій формі і підлягає, зокрема, нотаріальному посвідченню.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного Кодексу України, якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Сукупність доказів по справі вірогідно підтверджує, що визнання за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з господарськими й побутовими будівлями та спорудами, що розташований Луганська область, м.Антрацит с. Щотове вул. Підлісна, 34, є законним та обгрунтованим.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215,224-233,294 ЦПК України, ст.2, 15, 16, 209, 220, 328, 657 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «А» житловою площею 14,20 м2, загальною площею 45,0 м2 з господарсько-побутовими будівлями та спорудами: „Б"- кухня, „В", „Г", „Д", „Ж"- сараї, „ПГ"- льох, №1-4 - споруди , що розташований Луганська область, м.Антрацит с. Щотове вул. Підлісна, 34.
Р ішення народного суду м.Антрацит Луганської області від 25 серпня 1987 року про визнання права власності за ОСОБА_4 на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами , що розташований Луганська область, м.Антрацит с. Щотове вул. Підлісна, 34 визнати таким, що втратило силу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження й поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя
рішення надруковане у дорадчій кімнати