Справа № 2-а-80/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

10 березня 2010 року                     Жданівський міський суд Донецької області

                                                        в складі:

                                                        головуючого судді:         Шеїної Л.Д.

                                                        при секретарі:                  Безкоровайній Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жданівка цивільну справу за адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області неправомірною, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області нарахувати та виплатити на її користь, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, поновлення пропущеного строку для звернення до суду,

в с т а н о в и в :

    01.02.2010 року позивачка ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області, неправомірною, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області нарахувати та виплатити на її користь, як дитини війни, щомісячну державну соціальну допомогу, поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

    В обґрунтування позову, ОСОБА_1  посилається на наступні підстави:

    так, вона, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», так як народилася 25 січня 1934 року і на 02.09.1945 рік, на час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилося 18 років; знаходиться на обліку в УПФУ м.Жданівка та отримує пенсію за віком.

    Згідно зі ст. 6 Закону України «Про захист дітей війни», дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком.

    Вказана норма відновлена Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року. Однак, на теперішній день позивачка отримує доплату, що не відповідає розміру, встановленому законом. Тому вважає, що відповідач допустив бездіяльність, не застосувавши при нарахуванні пенсії доплату відповідно до рішення Конституційного суду України, внаслідок чого просить визнати неправомірною бездіяльність УПФУ в м.Жданівка Донецької області, щодо несвоєчасного та не в повному обсязі призначення та виплати їй щомісячного підвищення, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; зобов’язати УПФУ в м. Жданівка Донецької області нарахувати та виплатити на її користь, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р..    

    В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1   свій позов підтримала, посилаючись на ті ж самі підстави і просила його задовольнити.

    Що до причин пропуску строку позовної давності послалася на необізнаність у Законах. Окрім того пояснила, що отримавши у березні 2009 року письмову відмову УПФУ м.Жданівка щодо доплати як дитині війни, не вбачала підстав для оскарження дій УПФУ м.Жданівка, сумнівів щодо неправомірності дій УПФУ м.Жданівка у неї не виникало.

    Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на ті обставини, що Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка, як територіальний підрозділ не може самостійно приймати  рішення  про нарахування чи не нарахування будь-яких пенсійних або соціальних  виплат. Такі функції йому делеговані і він їх виконує в межах повноважень.

    Нарахування, перерахунки пенсій та соціальних виплат здійснюються або за особистою заявою одержувача, або за розпорядженням керівного  органу.

    У 2007 році від керівних органів  про автоматичне нарахування підвищення дітям війни надійшло лише відносно осіб, які мають інвалідність, а позивачка не є інвалідом.

    Окрім того не надходили роз’яснення з приводу визначення розміру підвищення та проведення  призначення підвищення для дітей війни відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, а Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка самостійно вирішувати питання про визначення розміру не вправі.

    Окрім того, позивачка пропустила строк звернення до суду, що, на його думку, є підставою для застосування наслідків пропущення строку звернення до суду.

    На законодавчому рівні не врегульовано питання визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком. Існує декілька законів та нормативних актів з цього приводу.

    Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 та до 22.05.2008 роки не мають зворотної дії в часі. Тому, на думку відповідача, не можна враховувати період для звернення перерахунку, що мав місце до 09.07.2007 та 22.05.2008 роки.

    З 01.01.2007 року УПФУ в м.Жданівка здійснені нарахування та виплата підвищення згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції на 01.01.2008р. та Постанови КМ України №530 від 28.05.2008р., у розмірі: з 01.01.2007р. – 19,00 грн., з 01.04.2007р. – 20,30 грн., з 01.10.2007р. – 20,55 грн. та по 10 % від  прожиткового мінімуму щомісячно з 01.01.2008 рік – по 47,00 грн., з 01.04.2008 рік – по 48,10 грн., з 01.07.2008 року - по 48,20 грн., з 01.10.2008 рік – по 49,80 грн. Зазначені суми всі сплачені.

    Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року не містить в собі відомостей про порушення, обмеження чи звуження змісту існуючих прав громадян.

    На думку відповідача, скасування змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відбулося за рішенням Конституційного Суду України відбулося лише з підстав того, що Законом про Державний бюджет України на відповідний рік не можуть вносити зміни до інших законів, цей закон має регулювати лише питання бюджетну: надходження і використання.

Крім того, згідно ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за іншими законами заборонено, існує прямий закон  «Про пенсійне забезпечення» ст.19 та Постанова №49/96-ВР України від 20.02.1996р.

    Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, встановив, що, дійсно, ОСОБА_1  народилась 25 січня 1934 року (а.с.     ) і за довідкою (а.с.      ) має правовий статус  «дитини війни», оскільки на 02.09.1945 рік, тобто на час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилось 18 років (а.с.      ).

    ОСОБА_1  знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Жданівка і отримує пенсію за віком (а.с.     ).

    Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Водночас  ст.7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначених законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

    Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» також була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ст.111 цього ж Закону для інвалідів передбачено підвищення у розмірі 50% від підвищення встановленого для учасників війни, що складає 5% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 рік

положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни», визнанні такими, що не відповідають Конституції України.

Конституційний Суд України  відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися  інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996

-2-

рік № 422-ВР у разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до положень ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків-25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. № 2017-III, ст.1  якою прожитковий мінімум встановлюється для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

ч.3 ст.4 даного Закону  (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005р., що діє з 31 березня 2005р.) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України  на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» від 19 грудня 2006р. № 489-5, що набрав чинності з 01 січня 2007р. («Урядовий кур`єр» від 23 грудня 2006року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня - 387грн., а з 01 жовтня – 395 грн.

Зазначена стаття була змінена Закону України від 15 березня 2007р №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007р. («Урядовий кур`єр» та «Голос України»  від 28 березня 2007р.), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, зазначений з 01 січня -380грн, з 01 квітня-406грн., з 01 жовтня -411грн. при цьому зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визнання мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня та з 01 жовтня 2007р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 грн., 415,11 грн.

Тобто, за період з 09.07.2007 рік до 31.12.2007 рік позивачка мала право на отримання підвищення пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,90 грн.

Із розрахунку: липень 2007 – (410,06 грн. х 30% / 31 день х 23дні) + (серпень, вересень 410,06 грн. х 2 міс х 30 %) + (жовтень, листопад, грудень 415,11грн. х 3 міс х 30% ) = 710,90 грн.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту  дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина.

Тобто йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 рік внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного підвищення довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 рік від 22.05.2008 рік положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 рік щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Конституційний Суд України  дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя  у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У пункті 6 рішення Конституційного Суду України, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції про розгляді  ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.

Таким чином, позивач мав право щодо стягнення на щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії «дитині війни» у 2008 році, лише з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 58 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, втративших працездатність:з 01.04.2008 року – 481 грн., з 01.07.2008 року – 482,00 грн., з 01.10.2008 року – 498, 00 грн.

Судом встановлено, що визначення мінімального розміру  пенсії за віком встановлено ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування».

Отже, враховуючи, що позивачці, починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен донарахувати позивачу 715,23 грн. виходячи із розрахунку: (травень 481грн. х 30%/31день х 10днів - 481грн. х 10% : 31день х 10днів) + (червень

481грн. х 30% -481грн. х 10%) + (липень,серпень,вересень 482грн. х 3 міс х 30%-482грн. х 3міс. х 10%) + (жовтень, листопад, грудень 489грн. х 3 міс. х 30% - 498грн. х 3 міс. х 10%)= 715,23 грн.

Таким чином, за спірний період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року позивачка мала право на щомісячну державну соціальну допомогу - 715,23 грн.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного  суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивачка разом із заявленим клопотанням про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивачка дізналася  із засобів масової інформації.

Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст. 57 Конституції України,  всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов`язків громадян обов`язково підлягають оприлюдненню.

У зв`язку з тим, що позивачем порушено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 - 2008р., а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачці  у вимогах  про підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року(дата подання позову 01.02.2010 р.).

 Таким чином, право на позов виникло у ОСОБА_1.  з 09.07.2007 року. З даним позовом ОСОБА_1   звернулася  01.02.2010 року, тобто за межами строку позовної давності. Будь - яких поважних причин пропуску строку позовної давності ОСОБА_1  не подала суду. Тому у суду немає підстав для його поновлення.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні позову належить відмовити за пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р.  № 2195-4 і який набрав чинності з 01.01.2006 року, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в

-3-

м. Жданівка Донецької області про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області неправомірною, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області нарахувати та виплатити на її користь, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, поновлення пропущеного строку для звернення до суду, відмовити.

    Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жданівський міський суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання  постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.    

Суддя:                     Л.Д.Шеїна.