Справа №2-А-534/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2010 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючої судді: Ткачук С.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ясинуватському районі Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ясинуватському районі Донецької області щодо ненарахування та виплати сум щомісячного підвищення пенсії та про зобов’язання нарахувати та виплатити недораховану суму,
в с т а н о в и в:
Позивач 19.11.2009 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ясинуватському районі Донецької області (далі по тексту управління) щодо неначислення та невиплату йому щомісячного підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком для непрацездатних відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у період з 22.05.08 по 31.12.08 та починаючи з 01.01.2009 року. Також просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому недораховану суму та провадити ці нарахування і виплати щомісячно в розмірі визначеному даним законом.
В обґрунтування позову зазначив, що він має статус "діти війни" і, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( далі по тексту Закон України - Закон), йому надається державна соціальна підтримка у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що згідно ст. 28 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" становить в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач в судове засідання не з’явився просив розглянути справу без його участі.
Представник Управління Пенсійного Фонду України в Ясинуватському районі Донецької області в судове засідання не з"явився, але у листі до суду позов не визнав і зазначив, що позивач перебуває на обліку і йому нараховується щомісячне підвищення пенсії в такому розмірі: з 01.01.08 в сумі- 47грн.; з 01.04.08 -48грн.; з 01.07.08 - 48,2грн; з 01.10.08 - 49,8грн. Просили розглянути справу без їх участі, застосувати річний строк звернення до суду і в позові відмовити.
Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Під час судового розгляду було встановлено, що позивач має статус "діти війни" і це підтверджується відміткою у його пенсійному посвідчені. Факт перебування на обліку в управлінні визнано відповідачем, який сплачує йому пенсію за віком та додатково нараховує щомісячно підвищення до пенсії з 01.04.08 -48грн.; з 01.07.08 - 48,2грн; з 01.10.08 - 49,8грн., а у 2009 році на рівні грудня 2008 року, а саме, 49,8грн.
За Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.02.08 за №5-5, міське управління є юридичною особою, до компетенції якого віднесено призначення ( перерахунок) пенсій.
Відповідно до ст.ст. 6,7 Закону №2195 в первісній редакції 2004 року "діти війни" набули права на щомісячне підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за рахунок Державного бюджету України. Статтею 28 Закону „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. за № 1058-1У із змінами ( далі Закон № 1058) визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків -25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На 2006 рік дію ст. 6 Закону №2195 було зупинено згідно п.17ст.77 Закону № 3235, а ст. 110 цього Закону було встановлено новий порядок надання дітям війни державної соціальної підтримки. За порядком встановленим ст.110 ЗУ № 3235 в редакції від 19.01.06 (ЗУ№2267) пільги передбачені ст. 6 Закону № 2195 запроваджувалися поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному КМУ за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але такого порядку протягом 2006 року Кабінет Міністрів України не встановив, що виключало можливості збільшення пенсій дітям війни.
На 2007 рік п.12 ст. 71 Закону № 489 дію ст. 6 Закону №2195 також було зупинено , а ст. 111 Закону № 489 знову було визначено новий порядок виплати підвищення дітям війни а саме, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”). Однак, рішенням КСУ № 6-рп /2007 п.12. ст. 71 та ст. 111 Закону №489 було визнано неконституційними, тому суд визнає, що з дня ухвалення даного рішення дія п.12. ст.71 та ст. 111 Закону № 489 втратила чинність і позивач з 09.07.07 мала право на отримання підвищення пенсії у розмірі визначеному ст.6 Закону № 2195.
В 2008 році, відповідно до ст. 58 Закону "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. за № 107-У1 ( далі Закон № 107) прожитковий мінімум для осіб що втратили працездатність становив з 1 січня - 470грн.; з 1 квітня – 481грн.; з 1 липня -482грн.; з 1 жовтня – 498грн.. В 2009 році відповідно до ст. 54 Закону „Про Державний бюджет України на 2009 рік „ від 26.12.08 за № 835-У1 ( далі Закон № 835) його розмір було визначено на рівні грудня місяця 2008 року. Законом № 107 ст.6 була змінена, але дана редакція цієї статті рішенням Конституційного Суду України ( далі КСУ) від 22.05.08 за № 10рп/2008 була визнана неконституційною, таким чином первісна редакція статті 6 поновлена і діє до цього часу.
У ст. 6 Закону №2195 чітко визначений розмір щомісячного підвищення пенсії дітям війни - підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, т.т 1 січня - 141грн.(470грн.х30%); з 1 квітня – 144,3грн.(481грн.х30%); з 1 липня -144,6грн.(482грн.х30%); з 1 жовтня – 149,4 грн.( 498грн.х30%), з грудня 2008 року – 149,4грн. Прийняття додатково законодавчого акту Кабінетом Міністрів України (далі КМУ), яким би визначався порядок нарахування чи виплата соціальної підтримки закон не передбачає.
За положенням ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади і до його повноваження відповідно до ст. 116 Конституції України, віднесено забезпечення виконання Конституції і законів України, актів Президента України.
В своєму рішенні від 28.04.09 за №9пр/2009 КСУ ще раз звернув увагу, що в рішеннях
КСУ неодноразово підкреслювалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, за яким кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (стаття48КонституціїУкраїни) тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається(рішення КСУ від 6 липня 1999 року N 8-рп/99
від 20 березня 2002року N5-рп/2002, від 17 березня 2004року N7-рп/2004, від1 грудня 2004року N20-рп/2004, від11жовтня 2005року N8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007). Також в рішенні КСУ від 08.09.09 за №19пр/2009 у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 10 ПКМУ №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", визначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечувати проведення політики, зокрема, у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ). Таким чином КСУ визнав, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів пенсій. У п.4 даного рішення зазначено, що зважаючи на те, що положення пункту 10 Постанови ( 530-2008-п ), які не відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ), могли бути застосовані при призначенні, перерахунку і виплаті пенсій окремим категоріям громадян, Конституційний Суд України відповідно до статті 74 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) вважає за необхідне вказати на преюдиціальність цього Рішення.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Також, суд, з огляду на загальні засади та конституційні принципи захисту прав громадян, передбачені статтями 6ч.2,19ч.1,22ч.1,46ч.1,64,152 Конституції України, визнає пріоритет Закону № 2195 перед нормативно-правовими актами КМУ. Статтею 8 Конституцією України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч. 2, 4, 6 ст.9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. Згідно ч.3 та ч.4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акту з позиції відповідності Конституції України і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Суд враховує правову позицію Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян.
Вирішуючи питання нарахування та виплату позивачкою щомісячного підвищення пенсії у поточному році, а саме, з січня 2009 року, суд визнає її вимоги обгрунтованими, бо як вже приводилось вище Законом №835 (ст.ст. 54ч.2,71) передбачено установити у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Даним законом КМУ надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Враховуючи, що за положенням про Пенсійний Фонд України, затвердженого ПКМУ від 24.10.2007 за № 1261, він є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство праці і соціальної політики. Його місцеві територіальні управління та їх посадові особи повинні діяти відповідно до положень ст. 19 Конституції України, тому відповідач, до повноваження якого належить призначення або перерахунок пенсії, повинен був здійснювати нарахування щомісячного підвищення пенсії позивачці відповідно до норм ст.6 Закону №2195 і в такому ж розмірі здійснювати виплату цього підвищення.
Питання обсягу фінансування управління для дітей війни на ці цілі за рахунок державного бюджету та виплати цієї соціальної підтримки даної категорії громадян в межах фактично нарахованих сум, відповідно до п. 8 ПКМУ №530, не можна визнати правомірною з вище приведених підстав. Крім того, адміністративні позови та судові рішення ухвалюються відповідно до норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, бо згідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Але суд приймає до уваги, що фінансування витрат на оплату соціальної підтримки дітям війни, яка передбачена Законом №2195, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Бюджет Пенсійного Фонду України є самостійним і не входить до складу коштів Державного бюджету, бо ст. 18ч.5 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету. Тому визнає, джерелом фінансування цих витрат кошти державного бюджету.
На день подання заяви щодо порушення його права на нарахування та виплату соціальної підтримки з 22.05.08 вже сплинув річний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ст.99ч.1 КАС, який відповідач просив суд застосувати. Суд визнає, що позивач з дня ухвалення рішення КС від 22.05.08 за № 10рп/2008 повинен був дізнатися про відновлення права дітей війни отримувати щомісячно підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але позивач не довів суду поважних причин, внаслідок яких ним було пропущено строк звернення до суду . За положенням ч.2ст.100 КАС якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Вимога позивача щодо ненарахування йому щомісячного підвищення пенсії у період з 22.05.08 до 18.11.08 і про зобов’язання відповідача нарахувати та виплати за цей період недораховану суму не підлягає задоволенню внаслідок спливу річного строку для звернення до адміністративного суду.
Суд, враховуючи порядок сплати пенсії громадянам, визначений ст. 47ч.1 Закону №1058 (пенсія сплачується не пізніше 25 числа поточного місяця) визнає неправомірними дії управління щодо нарахування та виплату позивачу соціальної підтримки за період з 19 листопада 2008 в зменшеному розмірі ніж встановленого ст. 6 Закону № 2195.
На підставі приведеного, суд також визнає, вимоги позивача про зобов’язання нарахувати та виплати щомісячне підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 19 листопада 2008 по 31.12.08 та з 01.01.09 законними.
Але у своїй заяві позивач просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплату щомісячного підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.09 по день розгляду справи та зобов’язати його у наступному кожного місяця нараховувати підвищення пенсії згідно Закону №2195.
Суд не може визнати їх такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Так, як вбачається з матеріалів справи, суд визнає, що відповідачем соціальна підтримка нараховувалася в зменшеному розмірі, таким чином, ним здійснювалися певні дії.
На підставі ст.11ч.2 КАС з метою повного захисту порушеного права, про захист якого він просить, суд виходить за межі позову і враховуючи вище приведене визнає дії відповідача щодо неначислення та невиплату щомісячного підвищення пенсії у зменшеному розмірі з 01.01.09 є порушенням Закону №2195 і неправомірними.
Згідно ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Задовольняючи позов частково, суд визнав порушення права позивача, яке підлягає захисту, з 19 листопада 2008, вимоги про зобов’язання відповідача щомісяця провадити нарахування та виплату йому соціальної підтримки на майбутнє передчасні, без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону. В цій частині позові слід відмовити.
Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.8,9,11,21,69,94,99, 163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ясинуватському районі Донецької області щодо ненарахування та невиплату щомісячного підвищення пенсії ОСОБА_1 за період з 19.11.2008 року у зменшеному розмірі, ніж визначеному статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ясинуватському районі Донецької області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного підвищення пенсії за період з 19.11.2008 року відповідно до розміру встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та здійснити виплату донарахованих сум державної соціальної підтримки дітям війни за рахунок коштів державного бюджету.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 (дві) грн.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне.
Постанова в повному обсязі прийнята у нарадчій кімнаті і проголошена в судовому засіданні 11.01.2010 року.
Суддя