Справа № 2-а-23/2010

                                                                       П О С Т А Н О В А

                                                       І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

12 лютого 2010 року                             Жданівський міський суд Донецької області

                                                             в складі:

                                                             головуючого судді:  Шеїної Л.Д.

                                 при секретарі: Безкоровайній Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жданівка цивільну справу за адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради Донецької області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення щодо відмови в нарахуванні і виплаті суми разової доплати до 5 травня як інваліду війни із розрахунку мінімальної пенсії за віком неправомірною та зобов`язання здійснити нарахування та виплату суми разової допомоги до 5 травня як інваліду війни із розрахунку мінімальної пенсії за віком на момент виплати,

                                                                   в с т а н о в и в :

    12.10.2009р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради Донецької області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення щодо відмови в нарахування і виплаті суми разової доплати до 5 травня як інваліду війни із розрахунку мінімальної пенсії за віком неправомірною та зобов`язання здійснити нарахування та виплату суми разової допомоги до 5 травня як інваліду війни із розрахунку мінімальної пенсії за віком на момент виплати.

    В обґрунтування позову посилається на наступні підстави:

так, він є інвалідом 2 групи у зв`язку з виконанням військового обов`язку з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 08.11.2004р., безстроково.

    Тому, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях її соціального захисту» має право на отримання одноразової грошової компенсації у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком до 05 травня.

    Однак, до 05 травня 2007р. відповідач виплатив йому лише 360грн., до 05 травня 2008р.-400грн., до 05 травня 2009р.-430грн.

    Вважає, що такі виплати не відповідають рівню, який встановлено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантіях її соціального захисту», ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № від 09 липня 2003р. № 1058-IV.

До того ж рішенням Конституційного суду  України № 6-рп/2007р. від 09.07.2007р.,  № 10-рп/2008р., від22.05.2008р., визнані такими, що не відповідають Конституції України такі положення Закону України на 2007р. статті 29, за якою у 2007р. виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» здійснюється у розмірі 360грн. та положення Закону України «Про Державнй бюджет України на 2008рік» п.2 роз.2, за якими у 2008р. виплата щорічної допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях її соціального захисту», що здійснюється у розмірі 400грн.

    Тому, на думку позивача, він не доотримав у 2007р. одноразової компенсації. з урахуванням фактично виплаченої суми, 2888грн.; у 2008р.-3448грн; у 2009р.-3554грн, а всього  на суму 9.890грн.

    Не зважаючи на його звернення, УПтСЗН Жданівської міської Ради відмовляється від сплати щорічної грошової допомоги в повному обсязі.

    Тому просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення щодо відмови в нарахування і виплаті суми разової доплати до 5 травня як інваліду війни 2 групи із розрахунку мінімальної пенсії за віком неправомірними та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату суми разової допомоги до 5 травня як інваліду війни із розрахунку мінімальної пенсії за віком на момент виплати за 2007-2009 роки.

    Представник відповідача, в наданих до суду письмових запереченнях, проти позову заперечував, посилаючись на те, що питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком для призначення такої допомоги чинним законодавством не врегульовано.

    На думку відповідача, визначити розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальобов`язкове державне пенсійне страхування», при вирішенні даного спору, не можна, оскільки цей закон застосовується виключно для визначення розмірів пенсій.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів від03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» встановлений розмір пенсії 19,91 грн. (з наступним підвищенням) з якого проводиться розрахунок підвищень, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік».

Згідно цього встановленого розміру ОСОБА_2 було нараховано та перераховано на його особовий рахунок за  2007 рік-360,00грн., 2008 рік-400,00грн., 2009 рік-430,00грн.

УПтСЗН має право брати на себе бюджетні зобов`язання лише в межах затверджених на основі бюджетного розпису цільових бюджетних асигнувань (пункт 5 статті 51 Бюджетного Кодексу). Зобов`язання, взяті розпорядниками коштів з порушенням цих меж, визнаються зазначеним Кодексом не бюджетними і випадки по цим зобов`язанням не проводяться (пункт 6 ст.51).

Проведення виплат за межами затверджених бюджетних асигнувань є порушенням Бюджетного Кодексу України та тягне за собою певну відповідальність.

УПтСЗН, яке є структурою виконавчої влади органу місцевого самоврядування, при виплаті разової грошової допомоги діяло в межах повноважень, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».    

    з-особа Держказначейство в судове засідання не з`явилося, будучи належним чином сповіщеним про день і час розгляду справи.

    Суд,  дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи у зв`язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЄС з 08.11.2004р., безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК (а.с.   ) та відповідним посвідченням інваліда війни (а.с.   ).

Перелік пільг інвалідам війни міститься у ст. 13 Закону України «Про

-2-

статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту».

    ч.3 ст.13 названого Закону регламентована виплата разової грошової

допомоги інвалідам 2 групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

    А ст. 171 Закону, зобов`язання по виплаті такої грошової допомоги покладено на органи праці та соціального захисту населення.

    На період виникнення правовідносин щодо виплати щорічної грошової допомоги за 2007р, 2008, 2009роки були наявні також Закон України «Про Державний бюджет України на 2007р.», Закон України «Про Державний бюджет України на 2008р.», Закон України «Про Державний бюджет України на 2009р.»

    Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» та Закону України Про Державний бюджет України на відповідний рік мають однакову юридичну силу, але по різному встановлюють розмір щорічної допомоги інвалідам війни 2 групи.

    Згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частин рішення від 3 жовтня 1997р. № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами  однакової сили, які за змістом суперечать один одному.

Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього.

Загальнообов`язковим є й те, що  з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Позивач ОСОБА_1, в обґрунтування позову посилається  на те, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № б-рп/2007р. та від 22.05.2008р. № 10-рп/2008р. визнані неконституційними відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.», «Про Державний бюджет

України на 2008р.».

За змістом ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду

України є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішенням про їх неконституційність.

Отже, на думку суду, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

На момент виникнення спірних відносин, а саме, на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів у сумі 360грн. 12 квітня 2007р, 400грн. 14 квітня 2008р., 400грн. у 2009р. положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» «Про Державний бюджет України на 2008р.» були діючими, і які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р., 22.05.2008р., тобто після проведеної виплати.

Відповідно до ст.19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи з наведеного, дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірах 360грн. за 2007р., 400грн.- за 2008р., 430грн.-за 2009р. не можна визнати неправомірними, оскільки відповідач на час проведення спірних виплат діяв відповідно до встановлених норм Закону.

Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2009р.», постанова Кабінету Міністрів України від 18.03.2009р. № 211 «Про розміри разової грошової допомоги», що виплачуються в 2009 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», щорічно до 05 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених про Державний бюджет.

Суд зазначає , що норма ст.71 Закону України від 26.12.2008р. № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009р.» та постанова Кабінету Міністрів України від 18.03.2009р. № 211 до тепер не визнані неконституційними, тому у  2009 році нарахування щорічної разової допомоги , яка виплачується до 05 травня, відповідає нормам, зазначеним у постанові Кабінету Міністрів України від 18.03.2009р. № 211.

Таким чином, відповідач, виплативши ОСОБА_1 у 2009р. до 05 травня-430,00грн., діяв правомірно у відповідності до встановлених норм Закону.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради Донецької області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення щодо відмови в нарахування і виплаті суми разової доплати до 5 травня як інваліду війни із розрахунку мінімальної пенсії за віком та зобов`язання здійснити нарахування та виплату суми разової допомоги до 5 травня як інваліду війни із розрахунку мінімальної пенсії за віком на момент виплати є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 8, 11, 17, 158-163 КАС України, на підставі ч.2 ст.152, ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» № 3551-ХII від  22 жовтня 1993р. з наступними змінами до нього, на  підставі  ст.29 Закону України  «Про Державний бюджет Кураїни» № 489-v від 19.12.2006р., п.2 розд.2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» №  107- VI, від 28.12.2007р., ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  № 835- VI від 26.12.2008р., суд

                                                          ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради Донецької області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення щодо відмови в нарахування і виплаті суми разової доплати до 5 травня як інваліду війни із розрахунку мінімальної пенсії за віком та зобов`язання здійснити нарахування та виплату суми разової допомоги до 5 травня як інваліду війни із розрахунку мінімальної пенсії за віком на момент виплати відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жданівський міський суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання  постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС

-3-

України – з дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі

апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.    

У судовому засіданні 12 лютого 2010 р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови викладений 15 лютого 2010р.

Суддя:                                                                                    Шеїна Л.Д.