ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2010 р. Справа № 9/140-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Феськовій М.Ю. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", смт.Стрижавка Вінницького району Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "15" грудня 2009 р. по справі № 9/140-09 (суддя Балтак О.О.)
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Вінниця
до Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", смт.Стрижавка Вінницького району Вінницької області
про стягнення 107594,48 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.12.2009р. по справі №9/140-09 позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Вінниця до Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", смт.Стрижавка Вінницького району Вінницької області про стягнення 107594,48 грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 43057,12грн. основного боргу, 430,57грн. державного мита, 125,06грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У стягненні 53147,12грн. збитків у вигляді неодержавного доходу (упущеної вимоги) відмовлено.
Позов у частині стягнення 5512,63грн. інфляційних втрат та 877,60грн. 3% річних відповідно до п.5 ч.1 ст.81ГПК України залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати зазначений судовий акт у частині стягнення 43057,12грн. основного боргу та припинити провадження по справі (т.2 а.с. 2 - 4).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, зокрема, наступне:
- між позивачем та відповідачем не було укладено договору купівлі - продажу цементу у формі єдиного письмового документа із визначенням строків виконання зобов'язання по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей або послуг, а тому, згідно ч.2 ст.530 ЦК України, позивачем надіслано відповідачу претензії від 20.04.2008р., 18.06.2008р., 10.10.2008р., які, однак, не є належними доказами у справі, оскільки отримані неуповноваженими особами. Крім того, суми, зазначені у претензіях не відповідають позовним вимогам;
- враховуючи приписи ст.261 ЦК України, дата закінчення семиденного строку є датою початку перебігу позовної давності, з якої позивач має право звертатися до суду за захистом своїх інтересів. Таким чином, не є правомірним інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 5512,63грн. та 3% річних у розмірі 755,15грн., що повинні нараховуватися з восьмого дня пред'явлення вимоги про оплату відповідачеві, а не з 01.12.2008р., як вважає позивач;
- з'ясувавши обставини справи та правові підстави позовних вимог, суд у зв'язку з неукладеністю договору мав би припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання (про що свідчить реєстр рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 19.01.2010р.), не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача (т.2 а.с. 13 - 14).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з’ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно усної домовленості позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 404116,61грн., що стверджується накладними №1 від 31.01.2008р., №24 від 28.02.2008р., №61 від 31.03.2008р., №9 від 30.04.2008р., №24 від 26.05.2008р., №26 від 31.05.2008р., №25 від 02.06.2008р., №25 від 13.06.2008р., №26 від 18.06.2008р., №27 від 19.06.2008р., №18 від 04.07.2008р., №22 від 31.07.2008р., №25 від 30.08.2008р., №26 від 30.09.2008р., №28 від 10.10.2008р. (т.1 а.с. 44 - 58).
У зв'язку з частковим проведенням розрахунків за поставлений товар, позивачем на адресу відповідача направлено претензії від 20.04.2008р., 18.06.2008р., 10.10.2008р., 30.12.2008р. Про отримання претензій відповідачем свідчить підпис його представника на зазначених документах (т.1, а.с. 30 - 33).
Відповідач провів розрахунки за отриманий товар частково, про що сторонами підписано акт звірки розрахунків, згідно якого, станом на 30.04.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 48057,12грн. (т.1 а.с. 10, 34 - 37, 91 - 113).
За вказаних обставин справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 15.06.2009р. звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з ВАТ "Стрижавський кар'єр" 48057,12грн. основного боргу, 7387,64грн. інфляційних втрат, 2291,25грн. 3% річних, 53147,12грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (т.1 а.с. 3 - 5).
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 при подачі позову до господарського суду не враховано, що після того як 30.04.2009р. сторонами було підписано акт звірки розрахунків, відповідачем на рахунок позивача перераховано кошти за поставлений товар у сумі 5000,00грн., про що свідчать банківські виписки від 29.05.2009р. та 02.06.2009р. (т.1 а.с. 93, 110).
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 43057,12грн.
Колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами, є правовідносинами з поставки товару.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як передбачено ч.ч.1,2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).
Оскільки, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар сторони у письмовому договорі не встановили, позивачем, згідно приписів ч.2 ст.530 ЦК України, на адресу останнього було направлено претензії від 20.04.2008р., 18.06.2008р., 10.10.2008р., 30.12.2008р. про погашення заборгованості за переданий згідно накладних товар (т.1 а.с. 30 - 33).
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання у сумі 43057,12грн.
Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача 43057,12грн. основного боргу.
Приписами ч.1 ст.38 ГПК України встановлено: якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст.115 ГПК України).
Ухвалами місцевого господарського суду від 17.06.2009р., 09.07.2009р., 28.10.2009р., 26.11.2009р. зобов'язано позивача надати суду розгорнутий, обґрунтований з посиланням на нормативно-правові акти, розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних та річних, складений відповідно до вимог закону, в якому необхідно показати динаміку росту заборгованості та її погашення з посиланням на дату, номер та суму первинного документа (т.1 а.с. 1 - 2, 22-23, 120, 122).
Колегія суддів розглянула, поданий позивачем 15.09.2009р., розрахунок інфляційних втрат та 3% річних й прийшла до висновку що він не відповідає вимогам ухвал місцевого господарського суду від 17.06.2009р., 09.07.2009р., 28.10.2009р., 26.11.2009р. (т.1 а.с. 24 - 27).
У відповідності до п.5 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням приписів п.5 ст.81 ГПК України, господарський суд правильно залишив позов без розгляду у частині стягнення з відповідача 5512,63грн. інфляційних втрат та 877,60грн. 3% річних.
Позивач просить стягнути з відповідача 53147,12грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку.
Обгрунтовуючи дану вимогу, позивач посилається на приписи ст.22 ЦК України та зазначає, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_2 середня рентабельність від діяльності з купівлі - продажу цементу становить 15% на місяць. Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем не отримано доходу в сумі 53147,12грн. (з 01.12.2008р. по 14.04.2009р. борг становив 68057,12грн., 68057,12грн. х 15% х 4,5 міс. = 45938,56грн.; з 24.05.2009р. по 24.05.2009р. борг становив 48057,12грн., 48057,12грн. х 15% х 1міс. = 7208,57грн.; 45938,56грн. + 7208,57грн. = 53147,12грн.)
Згідно ч.1 ст.220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Приписами ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Частинами 1 та 2 ст.623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного доказу в обгрунтування, завданих відповідачем внаслідок порушення виконання грошового зобов'язання, збитків у вигляді неодержаний прибутку та їх розміру. Так, у позовній заяві, ФОП ОСОБА_2, здійснюючи розрахунок збитків, посилається на дані бухгалтерського обліку, які до суду подано не було.
Слід також зазначити, що підставою для настання господарсько-правової відповідальності за заподіяння збитків є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки; правопорушення особи, яка заподіяла збитки, у сфері господарювання; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст.224 Господарського кодексу України.
З огляду на зазначене, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 53147,12грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку відстуні.
Системний аналіз обставин справи та норм чинного законодавства свідчить про правильність рішення суду першої інстанції у частині відмови стягнення 53147,12грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" у апеляційного господарського суду відсутні.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Вінницької області від 15.12.2009р. по справі №9/140-09 має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 15 грудня 2009 року у справі №9/140-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", смт.Стрижавка Вінницького району Вінницької області - без задоволення.
2. Справу №9/140-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
судді:
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - внаряд.