Категорія №3.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2010 року Справа № 2а- 27923/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Матвєєвої В.В.
при секретарі: Сіряцькому А.С.
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Лукіна С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання незаконним та скасування п.1 рішення від 02.04.2009 року щодо відмови в постановці на квартирний облік, зобов’язання поставити на квартирний облік ,-
ВСТАНОВИВ:
19 листопада 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою Луганського обласного військового комісаріату, в якому просив визнати незаконним та скасувати п.1 рішення від 02.04.2009 року щодо відмови в постановці на квартирний облік, зобов’язати поставити його на квартирний облік.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 27.05.1983 року по 15.11.1998 року він проходив військову службу у підрозділах Збройних Сил СРСР, а потім Міністерства Оборони України у військовому званні «прапорщик». 19.08.1994 року під час проходження військової служби у військовій частині 28356 позивачем був поданий рапорт про зарахування на квартирний облік, за наслідками розгляду якого рішенням житлової комісії військової частини 28356 позивач був зарахований на квартирний облік.
18.12.1996 року для подальшого проходження військової служби ОСОБА_1 був переведений до військової частини А 0888, з якої наказом від 29.10.1999 року був звільнений у зв’язку із закінченням строку контракту. 31.01.2000 року рішенням житлової комісії військової частини А0888 позивачу була виділена 4-х кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, але ордер на зазначене житло виданий не був. У зв’язку з чим позивач залишився на квартирному обліку у військовій частині А 0888, яка була у подальшому розформована.
24.01.2008 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського обласного військового комісаріату з клопотанням про постановку його на квартирний облік, однак рішенням житлової комісії Луганського обласного військового комісаріату від 2.04.2009 року №6 у постановці на квартирний облік йому було відмовлено.
Позивач вважає, що відповідачем порушено його право на отримання житла, у зв’язку з чим просить суд визнати незаконним та скасувати п.1 рішення від 02.04.2009 року щодо відмови в постановці на квартирний облік, зобов’язати поставити його на квартирний облік.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, додатково пояснив, що у 2000 році йому була виділена 4-х кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, але вона була не придатна до проживання. Позивачу обіцяли зробити ремонт у квартирі та викликати його пізніше, але так його не викликали. У 2008 році позивач звернувся до житлової комісії Луганського обласного військового комісаріату із заявою про постановку його на квартирний облік, але йому було відмовлено у зв’язку з тим, що позивач був звільнений з військової служби по закінченню строку контракту , а поновлення на квартирному обліку через звільнення особи по закінченню строку контракту не передбачено законодавством. До Луганського обласного військового комісаріату у ОСОБА_1 претензій нема. Просив зобов’язати відповідача поставити його на квартирний облік.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що позивач у період проходження військової служби знаходився на квартирному обліку у військовій частині А 0888, яка була у подальшому розформована. У 1999 році ОСОБА_1 був звільнений в запас у зв’язку із закінченням строку контракту. 31.01.2000 року рішенням житлової комісії військової частини А0888 позивачу була виділена 4-х кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, у зв’язку з чим позивач був знятий з квартирного обліку. Але виділення квартири житловою комісією було проведено з порушенням п.37 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України. У січні 2008 року позивач звернувся до житлової комісії Луганського обласного військового комісаріату, але протоколом засідання житлової комісії №6 від 02.04.2009 року йому було відмовлено в постановці на облік. Представник відповідача вважає рішення житлової комісії вірним, тому що позивач не має підстав залишатися на квартирному обліку після звільнення з військової служби. Просив відмовити у задоволені позову.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 27.05.1983 року по 15.11.1998 року проходив військову службу у підрозділах Збройних Сил СРСР, а потім Міністерства Оборони України у військовому званні «прапорщик».
Згідно протоколу житлової комісії військової частини 28356 №22 від 19.08.1994 року позивач був зарахований на квартирний облік.
З витягу з наказу від 29.10.1999 року №0159пм вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за п.46 п. п. «д» (після закінчення строку контракту) (а. с. 70).
Згідно виписки з протоколу засідання житлової комісії військової частини А0888 від 31.01.2000 року ОСОБА_1 була виділена 4-х кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з квартирного обліку. Однак позивач відмовився від отримання зазначеного житла (а. с. 28).
Протоколом засідання житлової комісії Луганського обласного військового комісаріату №6 від 02.04.2009 року позивачу було відмовлено у постановці на квартирний облік у зв’язку з тим, що він не має права на залишення на квартирному обліку після звільнення з військової служби (а. с.11).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про житлові комісії в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 11.09.2007 року №517, житлові комісії в Збройних Силах України створюються з метою зарахування (зняття) військовослужбовців на облік (з обліку) осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі звільнених у запас або у відставку, що залишаються перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей; ведення обліку зазначених осіб; контролю за розподілом житлових приміщень та надходженням житла, його обліком і розподілом відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно п.9 ст.12 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей » військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров’я, а також у зв’язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування — у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
З п. 3.10 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України 06.10.2006 N 577 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 року за N 1171/13045, вбачається, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров’я, а також у зв’язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини — у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Пунктом 3.12 зазначеної Інструкції передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку в цьому населеному пункті в разі:
поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла;
переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт;
засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;
звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв’язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п.37 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 03.02.1995 року №20, яке діяло на момент звільнення позивача з військової служби, військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров’я, а також у зв’язку із скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині (у випадку її розформування – військових комісаріатах) і КЕЧ районів та користуються правом на позачергове одержання житла.
Відповідно до п.26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР І Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 11 грудня 1984 р. N 470, громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті.
Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках:
1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, пунктом 29 цих Правил та іншими актами законодавства Української РСР;
4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;
5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач був звільнений з військової служби згідно п.46 п. п. «д» Тимчасового положення про проходження служби після закінчення строку контракту , що означає припинення трудових відносин з Міністерством оборони України.
Пунктом 37 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України від 03.02.1995 року №20, яке діяло на момент звільнення позивача з військової служби, передбачений вичерпний перелік осіб, які мають право перебувати на квартирному обліку після звільнення з військової служби.
З даного переліку вбачається, що звільнення військовослужбовця у запас після закінчення строку контракту не передбачає залишення на квартирному обліку, тому суд вважає, що житлова комісія Луганського обласного військового комісаріату, відмовивши позивачу у постановці на квартирний облік у зв’язку з тим, що він не має права на залишення на квартирному обліку після звільнення з військової служби, діяла в межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства.
Тому суд вважає, що відповідач, відмовивши позивачу у постановці на квартирний облік, діяв відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з наведеного суд вважає, що позивач не довів, що дії відповідача порушили його права та інтереси.
Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідач довів, що він діяв правомірно, в межах своїх повноважень і компетенції, на підставі чинного законодавства та не порушив прав, свобод і законних інтересів позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при відмові позивачу у постановці його на квартирний облік у Луганському обласному військовому комісаріаті відповідач діяв в межах їх повноважень і компетенції та не порушив прав, свобод і законних інтересів ОСОБА_1 Тому у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 19 Конституції України, п.9 ст.12 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей », Положенням про житлові комісії в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 11.09.2007 року №517, п. 3.10, 3.12 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України 06.10.2006 N 577 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 року за N 1171/13045, п.37 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 03.02.1995 року №20, п.26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР І Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 11 грудня 1984 р. N 470, ст. ст. 2, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання незаконним та скасування п.1 рішення від 02.04.2009 року щодо відмови в постановці на квартирний облік, зобов’язання поставити на квартирний облік відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 02 березня 2010 року.
Суддя: