Справа № 2-4654/8
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2009 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С. ,
при секретарі Король О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк", третя особа - філія „Розрахунковий центр" Закритого акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанку про захист прав споживача та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановив:
У грудні 2009 року позивачі звернулись до районного суду з названим позовом. Свої вимоги мотивували тим, що у 2006 році між ОСОБА_1 та філією «Розрахунковий центр» ПриватБанку був укладений кредитний договір на споживчі потреби. Цей кредит зобов'язувалась погасити до 04 лютого 2008 року, що нею і було зроблено. При укладенні кредитного договору був підписаний і договір поруки між філією «Розрахунковий центр» ПриватБанку та ОСОБА_2 Для укладення даних договорів ними були надані необхідні документи, які підтверджували фінансовий стан та повернення кредитних коштів.
У вересні 2009 року до них зателефонував співробітник банку та сказав, що їм необхідно погасити заборгованість за кредитним договором, укладеним у 2008 році. ОСОБА_3 такого договору вони не укладали, тому почали з'ясовувати інформацію про те, хто, коли уклав даний договір, шляхом відвідування відділення ПриватБанку та спілкування по телефону. Як стало їм відомо відомості про їх фінансовий стан та особисті дані, що становлять банківську таємницю, були використані працівником банку у власних інтересах для оформлення нового кредитного договору. Тому вважають, що банк не забезпечив збереження конфіденційної інформації та банківської таємниці, чим порушив їхні права як споживачів. Просили суд стягнути з банку 10 тисяч грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 40 тисяч грн. - на відшкодування моральної шкоди та судові витрати. У судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що для оформлення кредиту у 2006 році вони надали банку копії документів як щодо їх особистості (копії паспортів, ідентифікаційні коди тощо), так і ті, які підтверджують їх фінансовий стан (наявність нерухомого та рухомого майна, звіти про прибуток, виписки по банківським рахункам як фізичних осіб-підприємців, дебіторська та кредиторська заборгованість, договори з постачальниками). Всі ці документи були використані при оформленні нового кредиту у 2008 році, що є, на їх думку, неприпустимим. Для з'ясування обставин справи їм знадобилось багато особистого часу, коли вони не могли повноцінно працювати, тому зазнали матеріальної шкоди, яку оцінили у 10000 грн. Моральну шкоду обґрунтовували тим, що банком грубо порушені їхні конституційні та громадські права, незаконне використання конфіденційної інформації, розповсюдження її, використання її в корисних цілях, а також душевними хвилюваннями, порушенням звичайного способу життя, яку оцінили в 40000 грн.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Суду пояснив, що у 2006 році між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір, який до цього часу не погашений: залишок по ньому становить 19 центів. У 2008 році банком встановлено незаконне заведення декількох справ в електронному вигляді, в тому числі і на ОСОБА_1 . В даний час справа по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, розглядається в Святошинському районному суді м. Києва. Вказав, що банк не допускав розголошення ні банківської інформації, ні конфіденційної інформації третім особам, а ОСОБА_4 був працівником банку, тобто інформація залишались у «стінах» банку. Тому банк не порушував вимоги закону про захист прав споживачів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що у 2006 році між ОСОБА_1 та філією «Розрахунковий центр» ПриватБанку був укладений кредитний договір на споживчі потреби. Також в цей час з ОСОБА_5 був укладений договір поруки, за яким останній надавав поруки перед банком за виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків за кредитним договором.
З пояснень позивачів, що не оспорювалось представником відповідача, для укладення договору ОСОБА_6 була надано пакет документів, а саме загальні відомості про особу (копія паспорту, ідентифікаційний код, тощо) та відомості про фінансовий стан (наявність нерухомого та рухомого майна, звіти про прибуток, виписки по банківським рахункам як фізичних осіб-підприємців, дебіторська та кредиторська заборгованість, договори з постачальниками).
Згідно з ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року банківська таємниця - це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.
ст. 61 Закону покладає обов'язок на банки по забезпеченню збереженню банківської таємниці. Так, керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.
Постановою Святошинського районного управління ГУ МВС України в м. Києві від 26 вересня 2008 року було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_43а ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
З довідки № 830 від 10 лютого 2009 року встановлено, що на клієнта банку ОСОБА_6 були видані кредити: № Д 06-02-23 МК від 09 лютого 2006 року (поточний) та № 239592 від 17 серпня 2008 року (шахрайський). ОСОБА_5 кредити не надавались.
ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, тому вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_5 не підлягають задоволенню, так як останній не укладав з банком договір споживчого кредиту.
За ч.3 ст. 11 Закону персональні дані, одержані від споживача у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором.
Фінансові установи несуть відповідальність за порушення прав споживачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом.
Судом встановлено, що працівник банку у власних корисливих цілях використав інформацію про клієнта банку ОСОБА_6 , оформивши новий кредитний договір, а банк вчасно не встановив та не запобіг цьому, чим не виконав покладений обов'язок по забезпеченню збереження цієї інформації. Це підтверджується також і тим, що про укладення шахрайського кредитного договору від 17 липня 2008 року банк дізнався від позивача. За ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживача» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Враховуючи ступінь вини відповідача, характер заподіяної шкоди, наявність моральних переживань у зв'язку з порушенням прав, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя та направлення зусиль для встановлення істини, суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_6 слід стягнути 1500 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
За ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження заподіяння матеріальної шкоди. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити. Керуючись ст. ст. 1076 ЦК України, ст. 11, 22 ЗУ „Про захист прав споживачів", ст. ст. 60, 61 „Про банки та банківську діяльності", ст. ст. 60, 208, 213-215 ЦПК України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк", третя особа - філія „Розрахунковий центр" Закритого акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанку про захист прав споживача та відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовилити частково.
Стягнути із Закритого акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанку, який знаходиться за адресою М. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1500 грн.
У решті позову відмовити.
Стягнути із Закритого акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанку, який знаходиться за адресою М. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, на користь держави судовий збір у розмірі 8, 50 грн. (вісім грн. п'ятдесят коп.).
На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.