Справа № 22ц-1688/2009

Категорія 01, 37

Головуючий в суді 1 інстанції Лисюк О.Д.

Доповідач Дьоміна О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справа х Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого: судді Дьоміної О.О., суддів: Малорода О.І., Оношко Г. М. при секретарі: Приходько Л. Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 25 грудня 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про часткове усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності на спадкове майно.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

встановила:

Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною заявою про часткове усунення від права на спадкування за законом свого рідного брата ОСОБА_2. та визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що після смерті батька - ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Спадкоємцями за законом були він із братом та їхня мати на користь якої, вони відмовилися від своїх часток на спадкове майно. Прийнявши спадщину, мати не встигла оформити її на себе оскільки також померла. Оскільки відповідач ОСОБА_2 за життя батьків, які мали похилий вік, мали незадовільний стан здоров'я та потребували конкретної матеріальної та фізичної допомоги не піклувався про них, не допомагав їм, то просить суд постановити рішення, яким частково усунути брата від права на спадкування спадкового майна.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 25 грудня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 67 років помер ОСОБА_3 - батько позивача та відповідача.

Після його смерті відкрилася спадщина і спадкоємцями за законом на час відкриття спадщини були ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Після смерті батька, позивач разом із відповідачем відмовилися від спадщини на користь своєї матері ОСОБА_4., яка прийняла спадщину, але не встигла її оформити після смерті свого чоловіка.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 69 років ОСОБА_4 померла. На день смерті, мати проживала у будинку, який належав її покійному чоловіку ОСОБА_3., розташованому в АДРЕСА_1

Після її смерті відкрилася спадщина і до спадкового майна належить даний житловий будинок, загальною площею - 73, 2 кв. м, інвентаризаційна вартість якого становить - 80 833 грн., земельна ділянка площею, - 0, 250 га, яка згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку, належала на праві власності ОСОБА_3, грошова оцінка якої становить - 23 141 грн. 24 коп., за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташована в АДРЕСА_1, земельна ділянка площею, - 0, 477 га, яка згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку, належала на праві власності ОСОБА_3, грошова оцінка якої становить - 2 282 грн.41 коп., за цільовим призначенням -для ведення особистого селянського господарства, розташована в АДРЕСА_1 земельна ділянка площею, - 7, 1187 га, яка згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку, належала на праві власності ОСОБА_3, грошова оцінка якої становить - 58 555 грн. 85 коп., за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Веселинівської сільської ради Баришівського району Київської області, майновий пай члена КСП „ Веселинівське " на суму - 3 950 грн., виданий на ім'я ОСОБА_3.

Відмовляючи у позові, суд послався на те, що покійна ОСОБА_4. до останніх днів свого життя, стороннього догляду не потребувала, не перебувала у безпорадному стані та могла надати собі раду сама, що було підтверджено поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5. яка зазначила, що є племінницею покійної та двоюрідною сестрою сторін, її тітка -ОСОБА_4. хворіла, однак у безпорадному стані не перебувала, вона потихеньку ходила, варила собі їсти. За матір'ю більше доглядав брат ОСОБА_1, який бувало, що і приїздив до матері серед неділі. Також бачила у дворі і брата ОСОБА_2, який хазяйнував у дворі, свідка ОСОБА_6., яка є рідною сестрою померлої, вона суду пояснила, що в с Веселинівка Баришівського району, вона має житловий будинок який її сім'я використовує як дачу. В село приїздила зимою рідко, а починаючи з ранньої весни майже кожну неділю. Раз чи два на місяць заходила до своєї сестри, яка мала погане здоров'я ( підвищений артеріальний тиск та хворі ноги), однак сторонньої допомоги сестра не потребувала.

Суд зазначив, що твердження позивача ОСОБА_1 про те, що його брат ОСОБА_2 протягом тривалого часу не відвідував батьків, ніякої матеріальної та фізичної допомоги їм не надавав та не піклувався про них у суді не підтверджено, покійна ОСОБА_4 не була у безпорадному стані, мала змогу сама себе обходити та доглядати, позивач не навів жодного документу, який би підтверджував безпорадний фізичний стан покійної.

Ствердження позивача про те, що він звільнився з роботи, щоб мати змогу бути постійно біля матері не підтверджено належними доказами.

Відповідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає за наявності декількох умов: 1) наявність заповіту; 2) спадкоємець повинен визначити цю особу своїм спадкоємцем.

Пункт З статті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справа х про спадкування» констатує, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

п. 5 ст. 1224 ЦК передбачає, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

На підставі викладеного суд вважав позов необгрунтованим.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з врахуванням обставин справи, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів та вимог закону,

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не були допитані всі свідки, не прийнято до уваги безпорадний стан матері, та звільнення, у зв»язку з цим, позивача з роботи, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки позивачем не доведено, що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

За таких обставин, рішення суд першої інстанції постановив з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, так як її доводи не спростовують висновки суду першої інстанції та не грунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313-315, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 25 грудня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.