Справа № 22-Ц-1167/2009

Головуючий в 1 інстанції Корнієць М. І.

Доповідач в 2 інстанції Дьоміна О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справа х Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: судді Дьоміної О.О., суддів: Малорода О.І., Оношко Г. М., при секретарі: Приходько Л. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Бориспільського міжрайонного прокурора на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2007 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофакторінвест» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

встановила:

16 травня 2007 року позивач ТОВ «Агрофакторінвест» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на належну відповідачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2, 030 га розташовану в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Позовні вимоги мотивував тим, що 06 квітня 2007 року між ними було укладено договір поворотної фінансової допомоги, згідно якого позивач передав у власність відповідачеві 1025150 грн., а відповідач зобов'язався повернути їх до 07 травня 2007 року. Проте у вказаний строк і на час подання позовної заяви відповідач не повернув бор г. Посилаючись на те, що в разі ухвалення судом рішення про стягнення з відповідача боргу, воно не буде виконане у зв'язку з відсутністю у відповідача грошей, позивач просив суд ухвалити рішення про звернення стягнення на належну на праві власності Крикуну П.М. земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, припинивши право власності відповідача на вказану земельну ділянку. Одночасно позивач просив визнати за ним право власності на цю земельну ділянку, заборонивши компетентним органам Бориспільського району, а саме відділу містобудування та архітектури, відділу земельних ресурсів, районній державній адміністрації, Київському обласному управлінню земельних ресурсів, Київському обласному відділу Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр земельного кадастру при Держкомземі України» відмовляти у погодженні технічної документації, виготовленні та підписанні, а також реєстрації державних актів на право власності ТОВ «Агрофакторінвест» на вказані земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі та зазначено, що воно набирає законної сили з 24 травня 2007 року.

В апеляційній скарзі Бориспільського міжрайонного прокурора ставиться питання про скасування рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофакторінвест».

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підставах.

Згідно п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Забороняючи компетентним органам владних повноважень у сфері земельних ресурсів Бориспільського району та Київської області, які не були залучені до участі у справі, відмовляти у погодженні технічної документації, виготовленні та підписанні, видачі а також реєстрації державних актів на право власності позивача на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, які належали відповідачам на праві власності з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Крім того, судом порушені норми матеріального права.

Зокрема не враховано, що відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Тобто, за правилами статей 1046 та 1049 ЦК України ТОВ «Агрофакторінвест» відповідно до укладеного ним з відповідачем 06 квітня 2007 року договору позики мав би вимагати повернення саме грошових коштів і предметом судового розгляду за даним позовом повинні бути саме грошові кошти, а не земельні ділянки.

Суд не врахував, що такий вид землекористування як ведення підсобного сільського господарства взагалі не передбачено ст. 121 ЗК України. Крім того, порядок зміни цільового призначення земельних ділянок та компетентні органи щодо зміни цільового призначення земельних ділянок визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502 і суд до цих органів не віднесено. Суд не звернув увагу, що законодавець взагалі заборонив навіть компетентним органам змінювати цільове призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) (п.15 розділу «Перехідні положення» Земельного Кодексу України).

Безпідставним є зазначення у рішенні суду, що воно набирає законної сили з 26 травня 2007 року. Відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Що стосується ст. 367 ЦПК України про негайне виконання судових рішень, то нею передбачено виключний перелік випадків, у яких суд допускає негайне виконання рішень і розширеному тлумаченню він не підлягає. Оскаржуване рішення суду не відноситься до переліку, встановленого ст. 367 ЦПК України.

Суд, крім вищезазначених порушень, не врахував, що за змістом статей З, 15 ЦПК України суди в порядку цивільного судочинства вирішують спори з приводу порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суди не можуть підміняти собою інші компетентні органи законодавчої чи виконавчої влади. В даному ж випадку відсутній спір між позивачем та відповідачем, який би підлягав судовому розгляду. Фактично суд вирішив питання про відчуження земельних ділянок, на які законодавцем накладено мораторій.

За таких обставин, коли рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду не може залишатися без змін та підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до того ж суду.

Враховуючи викладені обставини та керуючись ст. ст. 307, 311, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.