Справа № 22ц-1345/2009 рік
Категорія 52
Головуючий у 1 інстанції Блохін А.А.
Доповідач Ігнатова Л.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Краснощокової Н. С, суддів Маширо О.П., Ігнатової Л.Є., при секретарі Лєдовській О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та його представника -ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Горлівського професійного гірничого ліцею про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та про визнання недійсним наказу № 64 від 27.06.2007 року -,
УСТАНОВИВ:
До апеляційного суду звернулися ОСОБА_1 та його представник -ОСОБА_2. з апеляційними скаргами на рішення суду, яким ОСОБА_1. було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Горлівського професійного гірничого ліцею про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та про визнання недійсним наказу № 64 від 27.06.2007 року.
В апеляційних скаргах позивач та його представник просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважають, що судом не були повно та всебічно досліджені всі обставини, які мають значення для ухвалення обгрунтованого рішення по справі, що висновки суду не відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права.
А саме, в порушення вимог передбачених п.19 Постанови № 9 від 06.11.1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудовий спір, пов»язаний зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суд не з»ясував та не дослідив документи, які свідчать про відсутність у відповідача змін в організації виробництва і праці. Вважає, що згода профкому на звільнення позивача була надана формально, без повідомлення ОСОБА_1 та без врахування його звернення до профкому.
Також відповідачем були порушені вимоги закону про повідомлення ОСОБА_1 про звільнення. 30.10.2007 року йому вручили повідомлення № 1 від 30.10.2007 року про звільнення з 01.01.2008 року, а звільнили - 31.12.2008 року.
Суд не звернув належної уваги на той факт, що в ліцеї не відбулося змін в організації виробництва та праці та не відбулося скорочення чисельності та штату робітників ліцею.
Необгрунтована відмова суду поновити строк оскарження, наказу № 64 -к від 27.06.2007 року, оскільки позивачу стало відомо про відсутність підстав для його видання лише у процесі розгляду цієї справи.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід відхилити з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При розгляді справи, судом першої інстанції встановлено, що 31 січня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди. Посилався на те, що згідно наказу № 74/к від 05.03.2004 року він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду слюсаря-сантехніка. Наказом за № 153-к від 31.12.2007 року був звільнений з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку з скороченням чисельності штату.
Вважає звільнення незаконним, оскільки відповідачем порушені вимоги ст., ст. 40, 42 та 43 КЗпП України, оскільки він має переважне право залишення на роботі як особа яка відноситься до категорії «Діти війни» на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тому позивач просить поновити його на роботі слюсаря-сантехніка, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
В процесі розгляду справи, ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив визнати недійсним наказ № 64-к від 27.06.2007 року, яким з нього необгрунтовано була знята доплата за напруженість та складність у роботі у розмірі 25% з 01.07.2007 року, яка була встановлена наказом № 14-к по ліцею від 01.02.2007 року.
Просить поновити строк звернення до суду, пропущений ним з поважних причин, оскільки дізнався про оспорюваний наказ лише у судовому засіданні; стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 837 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку у розмірі 3698, 97 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з роботи, а також видання наказу № 64-к від 27.06.2007 року, відповідачем проведено на законних підставах, права позивача не були порушені. Тому немає підстав для стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
При цьому суд виходив із того, що дійсно у відповідача мало місце скорочення штату працівників (слюсаря-сантехніка), адміністрацією ліцею додержані норми законодавства, що регулюють звільнення працівника, що позивач відмовився від переведення на іншу, запропоновану йому роботу, що позивач не користується переважним правом на залишення на роботі і що він попереджався за 2 місяці про наступне звільнення.
Такий висновок суду є правильним.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач дійсно працював у відповідача слюсарем-сантехніком з 05.05.2004 року, що вбачається з наказу за № 74-к від 05.05.2004 року (а.с.44).
Згідно наказу директора Горлівського професійного гірничого ліцею за № 180 від 20.09.207 року була створена комісія по впорядкуванню штату робітників господарської служби.
25.09.2007 року комісія по впорядкуванню штату робітників господарської служби склала акт за № 1 в якому за результатами аналізу прийшла до висновку про доцільність скорочення штатної одиниці слюсаря-сантехніка.
Згідно штатного розпису Гролівського професійного гірничого ліцею, з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, за штатним розписом від 25.12.2006 року передбачено 2 слюсаря-сантехніка. (а.с.47). За штатним розписом від 20.12.2007 року по ліцею передбачено з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року 1 слюсар-сантехнік (а.с.48). Зазначені штатні розписи були затверджені начальником управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації.
У відповідності з вимогами передбаченими ст.43 КЗпП України, профспілковим комітетом Горлівського професійного гірничого ліцею 02.10.2007 року було надано згоду на скорочення штатної одиниці слюсаря-сантехника з 31.12.2007 року.
На спільному засіданні адміністрації ліцею, комісії по впорядкуванню штату робітників господарської служби, профспілкового комітету, яке відбулося 23.10.2007 року у присутності позивача, було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з 31.12.2007 року за п.1 ст. 40 КЗпП України. А 26.10.2007 року, 06.12.2007 року на засіданні профспілкового комітету було надано згоду на звільнення позивача з 31.12.2007 року за п.1 ст. 40 КЗпП України.
У відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України, позивач 30.10.2007 року був попереджений про звільнення його з роботи з 31.12.2007 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується підписами позивача як в наказі за № 130 від 30.10.2007 року так і в повідомленні про наступне звільнення, (а.с. 24, 25).
До того ж перед звільненням, позивачеві було запропоновано дві вакансії: двірника та сторожа. Але від цих посад він відмовився, про що свідчить складений акт за № 2 від 31.12.2007 року. (а.с. 31) Вказана обставина не спростовувалась і позивачем в судовому засіданні першої інстанції.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 42 КЗпП України на спільному засіданні адміністрації ліцею, комісії по впорядкуванню штату робітників господарської служби, профспілкового комітету від 23.10. 2007 року вирішувалося питання про переважне право на залишення на роботі серед двох слюсарей-сантехніків: ОСОБА_3 та ОСОБА_1. І було встановлено, що слюсар-сантехнік ОСОБА_3. має вищу кваліфікацію і продуктивність праці у порівнянні зі ОСОБА_1. І саме з цих підстав перевага в залишенні на роботі була надана слюсарю-сантехніку ОСОБА_3.
На підставі наказу за № 153-к від 31.12.2007 року позивач і був звільнений з посади слюсаря-сантехніка з 31.12.2007 року за п.1 ст. 40 КЗпП України, (а.с.4).
З матеріалів справи вбачається, що дійсно наказом по ліцею від 01.02.2007 року за № 14-к було надано доплату за напружність, складність у роботі в розмірі 25% заробітної плати слюсарю-сантехніку ОСОБА_1. (а.с.48).
Але наказом за № 64-к від 27.06.2007 року була знята зі ОСОБА_1. , слюсаря-сантехніка, доплата за напружність, складність в роботі у розмірі 25% з 01.07.2007 року (а.с.50).
Зняття доплати відповідач обґрунтовує тим, що з 01.04.2007 року було підвищення заробітної плати на 4.8%. Відповідачем уся економія грошових коштів була направлена на підвищення заробітної плати. У зв»язку з чим директором ліцею був наданий наказ за № 63 від 05.04.2007 року про встановлення з 01.04.2007 року у межах затвердженого фонду заробітної плати працівника Горлівського професійного гірничого ліцею розмір посадових окладів (ставок заробітної плати), відповідно до затвердженої схеми тарифних розрядів. Наказами директора ліцею за № 95 від 15.05.2007 року та № 125 від 19.96.2007 року були затверджені розміри підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати). У зв»язку з відсутністю економії фонду заробітної плати, а також відсутністю роботи, раніше призначені надбавки були відмінені. Наказами за №57-к від 18.06.2007 року, за № 56-к від 18.06.2007 року та за № 64-к від 27.06.2007 року були зняті доплати з слюсаря-сантехніка ОСОБА_3 в розмірі 20%, з викладача ОСОБА_4 у розмірі 25%, таз слюсаря-сантехніка ОСОБА_1 - 25%.
З урахуванням наведених обставин, суд прийшов до висновку, що наказ за № 64-к від 27.06.2007 року про зняття зі ОСОБА_1. слюсаря-сантехніка доплати з 01.07.2007 року за напружність, складність у роботі у розмірі 25% немає підстав вважати недійсним. А тому в даній частині позовних вимог відмовив ОСОБА_1.
Також суд прийшов до висновку, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 837 грн., яка утворилась у зв»язку з відмовою доплати у розмірі 25% заробітної плати. При цьому посилався на те, що згідно наказу по ліцею за № 64 від 27.06.2007 року зі слюсаря-сантехніка ОСОБА_1 було знято доплату у розмірі 25% з 01.07.2007 року.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом про відміну наказу № 64-к від 27.06.2007 року, суд виходив із того, що з такими вимогами позивач звернувся до суду 27.06.2008 року. В той час, як з приводу незгоди з цим наказом позивач звертався вже до управління освіти і науки Донецької обласної адміністрації. І на звернення позивача, заступником начальника управління освіти і науки облдержадміністрації була надана відповідь ще 19.10. 2007 року (а.с.9). З урахуванням цих обставин, суд прийшов до висновку, що підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом про відміну вказаного наказу немає.
З урахуванням наведених обставин, суд прийшов до висновку, що немає підстав для відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обгрунтованого висновку, що із боку відповідача не було допущено ніяких порушень прав позивача, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовив.
Апеляційний суд вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки не ґрунтуються на законі.
У рішенні судом наведені відповідні мотиви, з яких суд його ухвалив.
Тобто, постановлене у справі рішення є законним й обґрунтованим, воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Наведені в скаргах доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції і висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для їх задоволення немає.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 листопада 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.