Справа №22-6038

Категорія 21

Головуючий в 1 інстанції Радченко Е.А.

Доповідач Бондаренко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2008р. Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого Новикової Г.В.

Суддів Бондаренко Л.І., Бабенко П.М.

При секретарі Баранові В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Амвросіївського районного суду від 3 липня 2008р.

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, його представника, перевіривши матеріали справи

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Амвросіївського районного суду від 3 липня 2008р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною -відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення її позовних вимог.

Посилалась на те, що допитані свідки ОСОБА_3., ОСОБА_4. підтвердили, що ОСОБА_5 мав намір продати свій будинок, але не дарувати її чоловікові. Свідок ОСОБА_6, який є сином ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що був присутній під час передачі відповідачем завдатку. Однак, суд не прийняв до уваги пояснень цього свідка. Суд необгрунтовано дійшов до висновку про те, що вона пропустила строк позовної давності.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що з 2000р. сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано в липні 2007 року.

Під час шлюбу 16 січня 2002 року відповідач за договором дарування придбав у ОСОБА_5 будинок з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1

Суд перевіряючи доводи позивачка про те, що зазначений договір фактично є договором купівлі-продажу, що договір дарування необхідно визнати недійсним, а договір дарування визнати договором купівлі-продажу дійшов до висновку, на підставі доказів, наданих у суді, вимог статей 203, 216 ЦК України, про їх необґрунтованість.

Висновок суду відповідає обставинам по справі, нормам матеріального, процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що переконливих доказів в підтвердження вимог відповідачки, не має.

Договір, який позивачка просить визнати недійсним, нотаріально посвідчено, укладений з додержанням законом форми.

За договором дарування, що укладено відповідачем та ОСОБА_5, право власності на жилий будинок за адресою: м. АДРЕСА_1 перейшло відповідачу

Згідно з вимогами ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків. Кожна із сторін повинна повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Із пояснень позивачки вбачається, що вона не має наміру повертати будинок ОСОБА_5, вона вважає, що будинок було придбано шляхом купівлі-продажу за спільні кошти родини, тому бажає і надалі мешкати в цьому будинку.

Суд правильно вирішив вимоги щодо визнання договору дарування недійсним.

Також суд правильно дійшов до висновку про неможливість визнання договору дарування жилого будинку за адресою: м. АДРЕСА_1 договором купівлі-продажу.

У відповідності з вимогами ст. 235 ЦК України правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним.

Позивачка стверджує, що договір дарування було укладено з метою приховати договір купівлі-продажу.

Допитані судом ряд свідків не підтвердити, про те, що між сторонами угоди- відповідачем та ОСОБА_5 була домовленість укласти дійсно договір купівлі-продажу.

Суд був позбавлений можливості допитати ОСОБА_5., який уклав з відповідачем договір дарування будинку, оскільки він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією актового запису про смерть № 147 від 15.04.2002 року, а також допитати нотаріуса, який посвідчив договір дарування будинку, оскільки приватна нотаріальна діяльність по Донецькому нотаріальному округу ОСОБА_7 припинена, реєстраційне посвідчення анульовано. Місце перебування ОСОБА_7 суд не встановив.

Суд першої інстанції не встановив, що відповідач та ОСОБА_5 уклали договір дарування з метою приховати договір купівлі-продажу.

Суд, перевіряючи доводи позивачки на підставі положень про застосування позовної давності, вказав в рішенні, що позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Договір дарування укладений 16.01.2002 року.

З позовом до суду позивачка звернулась 17.03.2008 року, тобто через шість років після укладення договору.

Відповідач просив застосувати позовну давність.

Суд розглянув спір по суті, з"ясував, що право позивачки не порушено.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що допитані свідки ОСОБА_3., ОСОБА_4. підтвердили, що ОСОБА_5 мав намір продати свій будинок, але не дарувати її чоловікові, не є переконливими доказами для задоволення вимог позивачки.

Допитані під час судового розгляду справи свідки ОСОБА_3. та ОСОБА_4. - підтвердили, що ОСОБА_5 мав намір продати свій будинок. Свідок ОСОБА_6, який є сином померлого ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснював, що був присутній під час передачі відповідачем завдатку, однак не був присутній під час укладання самої угоди.

Із пояснень відповідача вбачається, що він передавав гроші ОСОБА_5, але стверджував, що він позичив гроші ОСОБА_5, і оскільки ОСОБА_5 не мав змоги повернути ці гроші, то останній подарував йому будинок.

Доказів про недійсність умов договору дарування по справі не має.

Сторона за договором дарування- ОСОБА_5 у 2002р. померла.

Позивачка оспорює договір дарування після розірвання шлюбу з відповідачем, посилається на те, що їй не було відомо, що чоловік уклав з ОСОБА_5 не договір купівлі-продажу, а договір дарування, вона повність довіряла відповідачу, проживаючи у спірному будинку разом з дітьми.

Апеляційний суд не може прийняти на увагу доводи позивачки при таких обставинах, законних підстав для ухвалення нового рішення не має

Доводи в апеляційній скарзі про те, що суд необгрунтовано дійшов до висновку про те, що вона пропустила строк позовної давності, що відповідачем не було заявлено клопотання про застосування позовної давності, не є переконливими.

Рішення суду відповідає нормам матеріального, процесуального права, підстав для скасування не вбачається

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Амвросіївського районного суду від 3 липня 2008р. залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції- Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду.