Справа № 22ц – 50/10 Головуючий першої інстанції: Ротар М.М.
Категорія: 32 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Галущенка О.І.,
суддів: Шолох З.Л.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Фірсовій Т.В.,
за участю представників сторін: позивачки – ОСОБА_2, відділенні Фонду – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в Вознесенському
районі Миколаївської області
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2009 року, яке ухвалене за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Вознесенському районі Миколаївської області про стягнення допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та витрат на лікування,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2006 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Вознесенському районі Миколаївської області (далі – відділення Фонду) про стягнення допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та витрат на лікування.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що з 10 грудня 2003 р. по 18 лютого 2004 р. працювала кондитером в цеху фізичної особи – приватного підприємця ОСОБА_5, де 18 лютого 2004 р. отримала виробничу травму, у зв’язку з чим тривалий час проходила лікування, а в подальшому була визнана інвалідом другої групи з втратою 60 % працездатності.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд стягнути оплату тимчасової непрацездатності: з ОСОБА_5 – 51 грн. 25 коп., з відділення Фонду – 1640 грн. та 1996 грн. 04 коп. витрат, пов’язаних з лікуванням.
В подальшому позивачка та її представники неодноразово уточнювали свої вимоги і остаточно просили суд стягнути: з ОСОБА_5 277 грн. 25 коп. оплати п’яти днів тимчасової непрацездатності, 3304 грн. 25 коп. витрат на поїздки до лікарні, з відділення Фонду – 4269 грн. 65 коп. оплати тимчасової непрацездатності та 730 грн. витрат, пов’язаних з лікуванням.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2009 року позов задоволено.
Постановлено стягнути на користь ОСОБА_4: з ОСОБА_53581 грн. 50 коп., з відділення Фонду – 4999 грн. 65 коп., розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі представник відділення Фонду вказує на невідповідність висновків суду щодо стягнення оплати періоду тимчасової непрацездатності вимогам матеріального закону та безпідставність стягнення витрат на лікування у зв’язку з їх виплатою потерпілій і просить рішення суду в частині задоволення позову до відділення Фонду скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, представників позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_4 з 10 грудня 2003 р. працювала кондитером на виробництві фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, де 18 лютого 2004 р. внаслідок нещасного випадку на виробництві отримала травму, у зв’язку з чим тривалий час лікувалася (їй видано листки тимчасової непрацездатності з 18 лютого по 11 березня 2004 р., з 12 березня по 29 квітня 2004 р., з 30 квітня 2004 р. по 22 травня 2004 р.) і період її тимчасової непрацездатності становить 82 дня. 22 жовтня 2004 р. їй встановлена друга група інвалідності у зв’язку з трудовим каліцтвом з втратою 60% професійної працездатності.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професіонального захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі – Закон), пункту 6.4 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою Фонду від 20 квітня 2001 р. № 12, суд вірно дійшов висновку про необхідність стягнення з відділення Фонду суми допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за 77 днів в розмірі 100% середнього заробітку за весь час непрацездатності.
. При цьому колегія вважає такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення з відділення Фонду допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю внаслідок того, що потерпіла ОСОБА_4 після 18 лютого 2004 р. є незастрахованою особою, оскільки не працювала у приватного підприємця ОСОБА_5
Так, згідно вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2004 р., рішення від 25 січня 2008 р. та додаткового рішення від 5 січня 2009 р. цього ж суду ОСОБА_4 у період з 10 грудня 2003 р. по 18 лютого 2004 р. працювала кондитером у належному ОСОБА_5 кондитерському цеху, відповідний запис зроблено й у трудовій книжці потерпілої. В той же час, а ні в зазначених судових рішеннях, а ні у трудовий книжці позивачки не міститься відомості про те, що 18 лютого 2004 р. було останнім робочим днем або, що у період тимчасової непрацездатності (з 18 лютого по 22 травня 2004 р.) її було звільнено з роботи чи з інших, передбачених ст. 36 КЗпП України підстав, було припинено трудовий договір між нею та приватним підприємцем ОСОБА_5 За такого колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про наявність встановлених Законом підстав для відшкодування на користь позивачки допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Не заслуговують на увагу й посилання апелянта на незаконність рішення суду внаслідок відсутності підстав для перерахунку допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, оскільки заявлено позовні вимоги не про здійснення перерахунку, а про виплату такої допомоги вперше.
В той же час, вирішуючи позовні вимоги, заявлені до відділення Фонду, суд не звернув уваги на наступне. Рішенням суду по даній справі від 25 січня 2007 р., яке було скасовано за нововиявленими обставинами ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 червня 2009 р. з направленням справи на новий розгляд, з відділення Фонду на користь ОСОБА_4 стягнуто 1499 грн. 40 коп., з яких 631 грн. 40 коп. допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, 340 грн. – компенсація витрат на поїздки до лікувальних закладів, 150 грн. – вартість магнітотерапії, 350 грн. – компенсація вартості перуки. На виконання рішення суду 1499 грн. 40 коп. було виплачено відповідачем позивачці, що підтверджується постановою відділення Фонду від 22 травня 2007 р. № 218-11/18 та платіжним дорученням (том 2, а.с. 37, 39). Тому відсутні підстави для стягнення з відповідача зазначених сум вдруге.
З урахуванням викладеного та положень пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині вирішення позовних вимог до відділення Фонду необхідно змінити, зменшивши суму стягнення до 3500 грн. 25 коп. (4999 грн. 65 коп. – 1499 грн. 40 коп.).
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Вознесенському районі Миколаївської області задовольнити частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2009 року змінити в частині вирішення позовних вимог до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Вознесенському районі Миколаївської області.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Вознесенському районі Миколаївської області на користь ОСОБА_4 3500 (три тисячі п’ятсот) грн. 25 коп. допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за період з 23 лютого 2004 року по 22 травня 2004 року.
В решті рішення суду залишено без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: