ПОСТАНОВА
Іменем України
16 лютого 2010 р. Справа № 2а-27919/09/1270
Категорія № 6.13
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Борзаниці С.В.
при секретарі: Гапоновій І.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в місті Антрацит Луганської області до ДП «Ровенькиантрацит» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 в сумі 196 752.21 грн., -
ВСТАНОВИВ:
19 листопада 2009 року управління Пенсійного фонду України в місті Антрацит Луганської області звернулось до суду з позовом до ВП «Шахтобудівельне монтажне управління № 7» ДП «Ровенькиантрацит» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 в сумі 196 752.21 грн.
Позивач зазначав, що за ВП «Шахтобудівельне монтажне управління № 7» ДП «Ровенькиантрацит» за період з 01.01.2008 року по 01.08.2009 року виникла заборгованість до ПФУ по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій за списком № 1 в сумі 327 568.12 грн.
Відповідно до п. 1,2 ст.1, абзацу 4 ст. 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997року № 400/97-ВР, п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003року № 1058 – ІУ, та п.6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 16 січня 2004року № 64/8663, підприємства незалежно від форм власності та господарювання з коштів призначених на оплату праці, на підставі повідомлень, зобов’язані відшкодовувати органами Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених, відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівником загальновстановленого пенсійного віку, а саме: чоловіком – 60 років, жінкою – 55 років.
Відповідно до п. 12.8 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 19.12.2009 року № 21-1 (далі – Інструкція № 21-1) спірні питання, що виникли між страхувальниками та органами ПФУ такі як стягнення несплачених або несвоєчасно сплачених сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій вирішуються в судовому порядку.
У зв’язку з чим позивач просив стягнути заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з ВП «Шахтобудівельне монтажне управління № 7» ДП «Ровенькиантрацит».
Представники сторін у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином. Представник позивача просив розглянути справу без його участі.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних матеріалів, які містять достатньо даних про права та обов’язки сторін.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Згідно розділу XV ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року — за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (Абзац п’ятий підпункту 1 пункту 2 розділу XV із змінами, внесеними згідно із Законом N 2613-IV від 31.05.2005).
В судовому засіданні встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в місті Антрациті до ВП «Шахтобудівельне монтажне управління № 7» ДП «Ровенькиантрацит» пред’явлено до відшкодування фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1 на суму 327 568.12 грн. Надходження коштів від відповідача в рахунок відшкодування витрат за цей період становить 130 815.91 грн., що підтверджується розрахунком ціни позову.
Таким чином, станом на 01.08.2009 року за відповідачем числиться невідшкодованими фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 в сумі 196 752.21 грн., що відображено в акті перевірки № 57 від 03.08.2009 року та підтверджується актом звірення заборгованості.
Відповідно до п. 1,2 ст.1, абзацу 4 ст. 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997року № 400/97-ВР, п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003року № 1058 – ІУ, та п.6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 16 січня 2004 року № 64/8663, підприємства незалежно від форм власності та господарювання з коштів призначених на оплату праці, на підставі повідомлень, зобов’язані відшкодовувати органами Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених, відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівником загальновстановленого пенсійного віку, а саме: чоловіком – 60 років, жінкою – 55 років.
Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року — за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;(Абзац п’ятий підпункту 1 пункту 2 розділу XV із змінами, внесеними згідно із Законом N 2613-IV від 31.05.2005). Тобто законодавством додатково встановлені особливі умови виплати пільгових пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. При цьому законодавець не встановлює конкретний період, який необхідно відпрацювати особі для застосування вказаних умов відшкодування витрат на виплату пільових пенсій. Достатньою умовою для відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України витрат по виплаті пільгових пенсій законодавством встановлена наявність безпосередньої зайнятості особи повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та наявність підстав призначення пенсії відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
В судовому засіданні встановлено, що згідно довідок, які уточнюють особливий характер роботи та умови праці, що необхідні для призначення пільгової пенсії, всі особи були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити за необґрунтованістю.
Посилання представника позивача на п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та наявність певного стажу роботи як на обов’язкову підставу для стягнення фактичних витрат по виплаті пільгових пенсій є безпідставними, оскільки абзац п’ятий підпункту 1 пункту 2 розділу 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не містить конкретного посилання на вказаний пункт, а чітко вказує на умови праці осіб, яким передбачена виплата пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення ними пенсійного віку . Саме передбачені вказаною нормою закону умови праці були встановлені у судовому засіданні та враховані при вирішенні справи.
Також безпідставними є посилання представника позивача як на підставу для задоволення позову в повному обсязі на обставину, що в Прикінцевих положеннях Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначено посилання на те, що при цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, оскільки в даному випадку з’ясовувалося питання наявності умов для покриття фактичних витрат, які передують застосуванню порядку покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій. Представник позивача підмінив з’ясування питання наявності умов для виконання певних дій з безпосереднім порядком виконання цих дій.
Посилання представника позивача на розділ 6 «Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» як на підставу для задоволення позову в повному обсязі внаслідок передбачення відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до ч. 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є незмістовним з наступних підстав. Вказана Інструкція прямо передбачає, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду щодо виплати пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Розділу 15 Прикінцевих положень вказаного Закону, яка і визначає умови виплати пільгових пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України . У зв’язку з чим у підприємства відсутній обов’язок по відшкодуванню Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату цих пенсій, оскільки Пенсійний фонд відповідно до законодавства не витрачає власні кошти на виплату пенсій особам , які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Крім того, відповідно до п 6.9 «Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
16 січня 2004 р. за N 64/8663, не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ). ( Пункт 6.9 в редакції Постанови Пенсійного фонду N 9-4 ( z1010-04 ) від 29.07.2004 ). Таким чином, позивач повинен був відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) надіслати відповідачеві повідомлення, в якому зазначити підстави нарахування сум фактичних витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій, вказати посилання на норму закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок, суму платежу, належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов’язання (штрафних санкцій за їх наявності). Вказані в п. 6.9 Інструкції вимоги не суперечать вимогам Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Інструкція зареєстрована в Міністерстві юстиції України, у зв’язку з чим позивач повинен керуватися вимогами п. 6.9 Інструкції та виконувати встановлений порядок стягнення не сплачених та/або несвоєчасно сплачених сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. «Інструкція про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затверджена постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 N 21-1, тобто безпосередньо сам Пенсійний фонд України розробив та затвердив відповідний порядок стягнення не сплачених та/або несвоєчасно сплачених сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Таким чином, позивач відповідно до чинних нормативно-правових документів при наявності не сплачених та/або несвоєчасно сплачених сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій спочатку повинен боржнику направити повідомлення із зазначенням належної до сплати заборгованості, встановити строк її погашення, а також попередити про наслідки її несплати в установлений строк та граничні строки, та тільки після несплати у встановлені строки звертатися до суду із позовом про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виполату та доставку пільгових пенсій. Однак позивачем в даному випадку не був дотриманий встановлоений порядок стягнення заборгованості.
В судовому засіданні встановлено, що позивач не мав передбачених законодавством підстав для відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та не в установленому законодавством порядку пред’явив вимоги про стягнення заборгованості, у зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 15, 17, 20, Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в місті Антрацит Луганської області до ДП «Ровенькиантрацит» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 в сумі 196 752.21 грн. відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови . Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено та підписано 19 лютого 2010 року.
Суддя С.В. Борзаниця