Категорія 2.11.17
П О С Т А Н О В А
Іменем України
09 березня 2010 року Справа №2а-26961/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Солоніченко О.В.
при секретарі Псоміаді С.І.
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_1 ;
ОСОБА_2, довіреність від 05.06.2009 року;
від відповідача: Бачура О.В., довіреність № 2/10 від 11.01.2010 року;
Артамонова О.І., довіреність № 22/10 від 08.02.2010 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про скасування податкового повідомлення – рішення № 0002911710/0 від 30.09.09 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1344,54 грн.,-
В С Т А Н О В И В:
21 жовтня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення .
Позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що у період з 14.09.2009 року по 25.09.2009 року посадовими особами Ленінської МДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року. За результатами вказаної перевірки відповідачем встановлено неправомірне застосування позивачем податкової соціальної пільги.
Виходячи з положень п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Однак, на думку відповідача, позивач незаконно застосував соціальну пільгу щодо найманого робітника ОСОБА_5
Позивач послався також на Постанову Кабінету Міністрів від 21.05.09 № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяьності на період до 31 грудня 2010 року», відповідно до якої до 31.12.10. тимчасово припинено проведення планових перевірок суб’єктів господарювання. Позивач зазначив, що відповідно до цієї постанови, контролюючий орган повинен видавати суб’єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом.
Позивачем зазначено, що Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 30.09.2009 року № 0002911710/0 у вигляді штрафу у розмірі 1344,54 грн.
В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив скасувати податкове повідомлення – рішення № 0002911710/0 від 30.09.09 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1344,54 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги, надавши пояснення аналогічно позову та п росили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, пояснили, що за результатами проведеної перевірки на підставі вимог Законів України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, „Про податок з доходів фізичних осіб” податковим повідомленням-рішенням № 0002911710/0 від 30.09.09 позивачу визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 1344,54 грн. за порушення п.п.6.3.2 п.6.3. ст.6 п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8, пп.”а” п.19.2. ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та п.п.3, 4 Постанови КМУ №2035 від 26.12.03. „Про затвердження порядку надання документів та їх складу при зстосуванні податкової соціальної пільги”. Представники відповідача наполягали, що вказану перевірку проведено з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Крім того, представника відповідача зазначили, що 30.09.2009 року на ОСОБА_1 складенй протокол про адміністративне правопорушення АС №718670, в якому зазначено факт неутримання та неперерахування до бюджету позивачем податку з доходів фізичних осіб у сумі 48,18 грн., за що передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі зазначеного представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради.
У період з 14.09.2009 року по 25.09.2009 року посадовими особами Ленінської МДПІ на підставі направлення на перевірку від 14.09.2009 року № 1165 проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи – ОСОБА_1 (ід. № НОМЕР_1) за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року.
За результатами перевірки співробітниками відповідача 30.09.2009 року складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи – ОСОБА_1 (ід. № НОМЕР_1) за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року під № 157/17/НОМЕР_1.
Даним актом зафіксовано наступні порушення:
- пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами і доповненнями, ст. 13, п. 14 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 (Про прибутковий податок з громадян» із змінами та доповненнями, внаслідок неведення обліку доходів та витрат в період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, що призвело до заниження оподатковуваного доходу декларації про доходи, які отримані в період, що перевірявся, на 7369,58 грн.;
- пп. 6.3.2, п. 6.3 ст. 6, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 3, 4 Постанови КМУ від 26.12.03р. №2035 «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам за період, що перевірявся, на суму 448,18 грн., у тому числі за 2008 р. – 173,72 грн.; за І півріччя 2009 р. – 274,46 грн.
- пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 5109,00 грн., у тому числі за лютий 2009 р. в сумі 2011,00 грн., за березень 2009 р. в сумі 3098,00 грн. Перевіркою зменшено залишок від’ємного значення ПДВ по декларації за березень 2009 року на 3611,00 грн.;
- ст. 4 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 09.04.99р. №587-ХІV із змінами та доповненнями, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.00р. із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату суми узгодженого податкового зобов’язання збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в періоді, що перевірявся, на загальну суму 173,63 грн. із затримкою до 30 календарних днів.
На підставі вказаного акту 30.09.09 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002911710/0 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 448,18 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 896,36 грн., всього на загальну суму 1344,54 грн.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90. № 509-ХІІ.
Відповідно до ст. 11 Закону 509, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові - платежі), крім Національного банку України та його установ (далі — платники податків).
Згідно зі ст.11? Закону 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Відповідно до пп. 4.4 п. 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. за №925/11205 у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб’єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.
При цьому у разі незгоди із висновками акта перевірки, суб’єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку.
Позивач підписав зазначений акт 30.09.2009 року без зауважень.
Вказане податкове повідомлення – рішення отримано ОСОБА_1 від 05.10.2009 року, про що свідчить особистий підпис позивача на корінці податкового повідомлення рішення.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, розмір якої визначено пп. 6.1.1, пп. 6.1.2, пп. 6.1.3 п. 6.1 ст. 6 вказаного Закону.
Згідно з пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 зазначеного Закону платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної за формою, визначеною центральним податковим органом.
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.
Керуючись п. 5 Порядку надання документів та їх складу пр застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою КМУ від 26.12.03р. №2035, у разі неподання платником податку заяви про застосування пільги працедавець застосовує пільгу до нарахованого місячного доходу платника податку, якщо на 1 січня 2004 р. працедавцем велася трудова книжка на такого платника податку.
Як вбачається з п. 11 цього Порядку, підставою для отримання (застосування) будь-яким платником податку (якщо розмір нарахованого (отриманого) місячного доходу у вигляді заробітної плати не перевищує суми, визначеної відповідно до підпункту 6.5.1 статті 6 Закону (889-15) пільги у розмірі, встановленому підпунктом 6.1.1 статті 6 Закону, є заява про застосування пільги (з урахуванням положень підпунктів “а" — “д” підпункту 6.3.3 статті 6 Закону).
27.08.2008 року ОСОБА_5 звернулася до позивача іззаявою про надання соціальної пільги без дотрмання встановленої чинним законодавстовом України форми.
Форма заяви про застосування податкової соціальної пільги затверджена Наказом ДПА України від 30.09.03р. №461 «Щодо затвердження форм заяв і повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку», зареєстровним в Міністрестві юстиції України 14.10.03р. №929/8250 та містить наступні реквізити: назва працедавця, прізвище, ім’я та по батькові найманої фізичної особи, її ідентифікаційний номер, посада, послання на норму Закону №889-ІV, відповідно до якої буде отримуватися пільга, перелік документів, що додаються до заяви.
Тобто позивач як податковий агент при нарахуванні податку з доходів, виплачених ОСОБА_5, не мав права на зменшення суми її загального місячного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати на суму податкової соціальної пільги без заяви найманої фізичної особи про застосування такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Зазначене підтверджується реєстрами документів фінансово – господарської діяльності, наданих ОСОБА_1 до перевірки від 14.09.2009 року, 24.09.2009 року. У переліку документів заява ОСОБА_5 про надання податкової соціальної пільги відсутня.
29.09.2009 року (після закінчення перевірки) позивач надав до Ленінської МДПІ заяву з проханнями дати дозвіл на залучення до документів, наданих для проведення документальної перевіки, копії заяви ОСОБА_5 від 27.08.2008 року. Однак вказана заява не містить необхідних реквізитів, встановлених Наказом ДПА України від 30.09.03р. № 461, що не дозволяє встановити розмір податкової соціальної пільги.
30.09.2009 року на ОСОБА_1 складенй протокол про адміністративне правопорушення АС №718670, в якому зазначено факт неутримання та неперерахування до бюджету позивачем податку з доходів фізичних осіб у сумі 48,18 грн., за що передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол разом з витягом з акту перевірки, поясненням ОСОБА_1, в яких він визнав факт допущення вказаного порушення, від 30.09.2009 року направлено до Кам’янобрідського районного суду м. Луганська. Відповідно до інформації про стан розгляду справ про адміністративні правопорушення станом на 25.10.2009 року, отриманої на запит Ленінської МДПІ, по вказаному протоколу судом винесено постанову від 15.10.2009 року про застосування до позивача адміністративного стягненя у вигляді штрафу на суму 34,00 грн.
З огляду на викладене вбачається, що податкове повідомлення – рішення № 0002911710/0 від 30.09.09 з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1344,54 грн. прийнято відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства України та не підлягає скасуванню.
Посилання позивача на обмеження проведення перевірок відповідно до вимог Постанови КМ України від 21.05.09. № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяьності на період до 31 грудня 2010 року» суд вважає безпідставним та не враховує виходячи з наступного.
Пп.1)п.1. вказаної Постанови, встановлено: органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 р. тимчасово припинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, вказана норма виключає з переліку перевірок, проведення яких тимчасово припинено, планові перевірки додержання податкового законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, має місце помилкове тлумачення позивачем зазначених вимог Постанови КМ України від 21.05.09. № 502.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ст.ст. 94 – 53 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про скасування податкового повідомлення – рішення № 0002911710/0 від 30.09.09 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1344,54 грн. відмовити повністю за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено та підписано 15 березня 2010 року.
Суддя О.В. Солоніченко