ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2010 року Справа № 2а- 25864 /1270 Категорія 6.6.4
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю представників
позивача: Купцової О.М. (довіреність №1/10 від 11.01.2010),
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Дочірнього підприємства «Ніколь» про стягнення суму штрафної (фінансової) санкції за порушення порядку використання реєстраторів розрахункових операцій в сумі 340,00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
14 вересня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Дочірнього підприємства «Ніколь» про стягнення суму штрафної (фінансової) санкції за порушення порядку використання реєстраторів розрахункових операцій в сумі 340,00 грн.
У обґрунтування позову зазначено, що фахівцями ДПІ у Попаснянському районі Луганської області 27.10.2008 здійснено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт від 27.10.2008 № 0084/12/20/23/3178975. Перевіркою встановлено, що у залі за адресою: м. Попасна, вул. Леніна, 140 надавались послуги у сфері грального бізнесу на 1 гральному автоматі, який належить ДП «Ніколь» не був оснащений фіскальним режимом роботи та не опломбований згідно постанови КМУ від 07.02.2004 № 121, в порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», при наданні послуг в сфері грального бізнесу розрахункова операція проведене без застосування реєстратора розрахункових операцій.
За рішенням № 000216/2340 Ленінської МДПІ у м. Луганську до ДП «Ніколь» застосована фінансова санкція за порушення реєстраторів розрахункових операцій у сумі 340,00 грн.
В порушення чинного законодавства ДП «Ніколь» у встановлений законом термін не виконало рішення Ленінської МДПІ та не сплатило суму штрафних (фінансових) санкцій за даним рішенням у розмірі 340,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини не явки суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, на підставі наявних матеріалів, які містять достатньо даних про права та обов’язки сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Відповідач, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, зареєстрований 23.04.2003 управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради за № 25370169Ю0043293, ідентифікаційний код 31783975, а також взятий на облік як платник податків Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську за № 4694 від 18.12.2001(а.с.4, 28).
Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» 27.10.2008 фахівцями ДПІ у Попаснянському районі Луганській області на підставі направлення від 27.10.2008 № 23/99 (а.с.12) та плану проведення перевірки на жовтень 2008 року (а.с.13) проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. Результати перевірки оформлені актом від 27.10.2008 № 0084/12/20/23/31783975 (а.с.5-8).
Проведеною перевіркою встановлено, що у залі за адресою: м. Попасна, вул. Леніна, 140 надавались послуги у сфері грального бізнесу на 1 гральному автоматі, який належить ДП «Ніколь», при цьому він не був оснащений фіскальним режимом роботи та не опломбований згідно постанови КМУ від 07.02.2001 № 121, в порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», при данні послуг в сфері грального бізнесу розрахункова операція проведена без застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Спеціальним законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі за текстом – Закон № 265/95-ВР).
Стаття друга Закону № 265/95-ВР визначає розрахункову операцію як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 та 6 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.
Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР встановлена статтею 17 цього Закону. Зокрема, згідно пункту другому зазначеної статті до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.
Виходячи із зазначених норм Закону № 265/95-ВР та на підставі акту перевірки від 27.10.2008 № 0084/12/20/23/31783975 позивачем прийнято рішення про застосування до ДП «Ніколь» штрафних (фінансових) санкцій № 000216/2340 від 17.11.2008 в розмірі 340,00 грн. (а.с.15).
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій отримано відповідачем 27.12.2008 (а.с.16-18).
Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача суд враховує, що класифікатор видів економічної діяльності, затверджений наказом Держстандарту від 22.10.1996 № 441, відносить азартні ігри та ігри на гроші до підкласу 92.71.0. Цей підклас належить до секції «О» (колективні, громадські та особисті послуги).
У преамбулі Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР зазначено, що цей Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, безсумнівним є те, що гральний бізнес належить до сфери послуг і на нього розповсюджується дія Закону № 265/95-ВР.
Стаття друга Закону № 265/95-ВР визначає реєстратор розрахункових операцій як пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Статтею 11 Закону № 265/95-ВР встановлено, що терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.
Такі терміни визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» від 7 лютого 2001 року № 121. Зокрема, відповідно до пункту шостого Додатка до цієї Постанови, переведення суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують гральні автомати, на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій мало бути здійснене до 31 грудня 2006 року.
З огляду на викладене, суд вважає, що основним питанням яке йому належить вирішити у цій справі, є питання чи можна вважати гральний автомат автоматом з продажу послуг і тоді, відповідно до статті другої Закону № 265/95-ВР, в ньому мають бути реалізовані фіскальні функції, чи ці послуги надаються гральним залом в цілому, і при цьому достатньо використання одного реєстратора, що реєструє операції з продажу послуг на всіх автоматах розміщених в залі.
Вирішуючи це питання суд бере до уваги, що підпунктом 1.2. пункту 1 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 р. № 40/374, визначено, що:
- азартна гра це гра, участь у якій дає змогу отримати приз (виграш), результат якої визначається діями (подіями), цілком або частково залежними від випадковості, і умовою участі в якій є внесення гравцем ставки;
- гральний автомат це механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично;
- гра на гральних автоматах це азартна гра, в якій гральним автоматом обліковується внесення ставки, визначається розмір призу (виграшу);
- зал гральних автоматів це нежитлове приміщення, крім пересувної малої архітектурної форми, закрите від огляду ззовні, у якому для проведення азартних ігор використовуються тільки гральні автомати.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки внесення ставки обліковується автоматом і ним же визначається розмір виграшу, то дана послуга надається саме гральним автоматом, а не залом гральних автоматів, як нежитловим приміщенням.
Далі суд зазначає, що відповідно до статті другої Закону № 265/95-ВР фіскальні функції це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Таким чином, на думку суду, вимога про обладнання грального автомата фіскальною пам’яттю не зобов’язує відповідача здійснювати його переобладнання в контрольно-касовий апарат. Функцію з роздрукування розрахункових документів цілком здатні виконувати реєстратори розрахункових операцій що використовуються відповідачем. Разом з тим, виходячи із сутності Закону № 265/95-ВР, можливість визначити в будь - який момент, яку саме кількість та на яку суму було надано послуг кожною окремою одиницею обладнання, що використовується для проведення азартних ігор є обов’язковою умовою використання грального автомата.
Такий висновок суду ґрунтується і на положеннях Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» від 18 лютого 2002 року № 199, відповідно до пункту першого якої вимоги щодо реалізації фіскальних функцій автоматами з продажу товарів (послуг), іншими реєстраторами, які не передбачають друкування розрахункових і звітних документів, а також додаткові вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування (у разі необхідності) встановлюються Державною комісією з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом.
Додатком 4 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27 червня 2002 року № 13 встановлені вимоги щодо реалізації фіскальних функцій гральними автоматами. Зокрема, пунктом першим визначено, що дія цих вимог поширюється на гральні автомати в частині виконання ними фіскальних функцій і обліку кількості жетонів або їх замінників - кредитів, які використовуються у грі на цьому автоматі.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
Керуючись ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Дочірнього підприємства «Ніколь» про стягнення суму штрафної (фінансової) санкції за порушення порядку використання реєстраторів розрахункових операцій в сумі 340,00 грн. задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Ніколь» (код ЄДРПОУ 31783975, м. Луганськ, вул. Дьоміна, б.7, офіс.20, р/р 2600301612074 Філія ВАТ «Укрексімбанк», м. Луганськ, МФО 304289) на користь Місцевого бюджету Ленінського району на рахунок № 31117104700006 в УДК в Луганській області, МФО 804013, код отримувача 24046582, код платежу 21080900 суму штрафної (фінансової) санкції за порушення порядку використання розрахункових операцій в сумі 340,00 грн. (триста сорок гривень).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 05 лютого 2010 року.
Суддя: К.О.Пляшкова