ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2010 року справа № 2а-223/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ципко О.В.
при секретарях: Шабаліній О.С, Лященко М.С.
за участю:
представників позивача Махукова О.В. (протокол загальних зборів № 3 від 31.10.2009 р.),
Остапущенка О.О. (довіреність б/н від 23.07.2009 р.)
представника відповідача Сліпця Д.М. (довіреність № 3 від 22.02.2010 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнський агропромисловий союз» до управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області про визнання висновків №№ 03-11/102, 03-11/103 від 15.12.2009 року недійсними; зобов’язання управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ
1 8 січня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїниський агропромисловий союз» (далі – ТОВ «Східноукраїниський агропромисловий союз») до управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області про визнання висновків №№ 03-11/102, 03-11/103 від 15.12.2009 року недійсними; зобов’язання управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області, Луганську міську раду та ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» вчинити певні дії.
19 січня 2010 року за вищевказаним позовом було відкрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання висновків управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області №№ 03-11/102, 03-11/103 від 15.12.2009 року недійсними; зобов’язання управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області та ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» вчинити певні дії. Позовна заява в частині зобов’язання вчинити певні дії Луганську міську раду була повернута позивачу у зв’язку з не підсудністю Луганському окружному адміністративному суду.
22 лютого 2010 року представниками позивача у попередньому судовому засіданні була подана заява про відмову від частини позовних вимог, а саме про зобов’язання ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» вчинити певні дії, оскільки на момент розгляду справи по суті між сторонами відсутні суперечки.
Тому, 22.02.2010 р. ухвалою Луганського окружного адміністративного суду було закрито провадження по справі в частині позовних вимог про вчинення певних дії відповідачем 2 - ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» у зв’язку з відмовою позивача від позовних вимог до відповідача - 2 та відмова була прийнята судом. Представниками позивача у судовому засіданні було уточнено, що вони просять лише визнати висновки управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області №№ 03-11/102, 03-11/103 від 15.12.2009 року недійсними та зобов’язати управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області вчинити певні дії.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги до управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області підтримали в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог представники позивача зазначили, що 16.11.2009 р. позивач звернувся до відповідача з проханням розглянути технічну документацію із землеустрою щодо оформлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, розташовані за адресами: м. Луганськ, вул. Газопроводная, 7-а та м. Луганськ, вул. Газопроводная, 7-д та надати висновки про наявність обмежень на використання земельних ділянок. Однак, замість, згідно даних Державного земельного кадастру, інформації стосовно відсутності або наявності державної реєстрації земельних сервітутів і обмежень прав на земельні ділянки, відповідачем надані інші висновки, в яких зазначено, що відповідно до вимог ст.ст. 140, 142 Земельного кодексу України позивачу необхідно звернутися до Луганської міської ради для врегулювання питання щодо припинення права колективної власності на вищевказані земельні ділянки. Позивач вважає, що таки висновки не відповідають вимогам чинного законодавства, просить признати висновки управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області №№ 03-11/102, 03-11/103 від 15.12.2009 року недійсними та зобов’язати відповідача надати висновки згідно діючого законодавства.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких посилався на те, що відповідно до державного акту на право колективної власності на земельні ділянки за адресами: м. Луганськ, вул. Газопроводная, 7-а та м. Луганськ, вул. Газопроводная, 7-д, вони належать колективному сільськогосподарському підприємству ім. 8-го Березня; Луганська міська рада зміни до державного акту серії 1-ЛГ № 000028/2, виданого 20.03.1997 року, не вносила, тому позивачу необхідно звернутися до Луганської міської ради для внесення відповідних змін до державного акту.
В доповненнях до заперечень, наданих представником відповідача у судовому засіданні 01.03.2010 р., зазначено, що висновки управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області № № 03-11/102, 03-11/103 від 15.12.2009 року є достовірними та не суперечать чинному законодавству та Державному земельному кадастру. Державний акт на право колективної власності на земельні ділянки серії 1-ЛГ № 000028/2, виданого 20.03.1997 року Луганською міською радою є чинним та право власності на зазначені земельні ділянки колективного сільськогосподарського підприємства ім. 8-го Березня не припинено. Тому просив суд відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності тощо. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган на підстав пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статей 5, 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV встановлені повноваження спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. А саме: а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю тощо.
Відповідно до пунктів 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України, від 19.03.2008 р. № 224 "Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів", Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Держкомзем забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, провадження топографо-геодезичної та картографічної діяльності, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.
Управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області діє на підставі та у межах повноважень, наданих йому відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 08.01.2010 року № 7 "Про затвердження положення про управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області" (нова редакція). Відповідно до пункту 1.16 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 за № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647, державний орган земельних ресурсів Держкомзему України, а саме - у правління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області надає висновки про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності).
Предметом спору є саме висновки, надані 15.12.2009 року у правлінням Держкомзему у м. Луганськ Луганської області №№ 03-11/102, 03-11/103.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2009 р. відповідачем були надані висновки щодо умов надання земельної ділянки та наявності обмежень на використання земельної ділянки в яких зазначено, що відповідно до вимог ст.ст. 140, 142 Земельного кодексу України позивачу необхідно звернутися до Луганської міської ради для врегулювання питання щодо припинення права колективної власності на земельні ділянки за адресами: м. Луганськ, вул. Газопроводная, 7-а та м. Луганськ, вул. Газопроводная, 7-д, які належать колективному сільськогосподарському підприємству ім. 8-го Березня (а.с. 32-34). Однак, як встановлено судом, позивачем при зверненні до відповідача для отримання висновків на земельні ділянки не порушувалось питання про право власності, а лише питання щодо наявності обмежень на використання вищезазначених земельних ділянок. Також, управлінням Держкомзему у м. Луганськ Луганської області зазначено у висновку № 03-11/102 від 15.12.2009 про присутність інженерної мережі, а саме ЛЕП на земельній ділянці за адресою: м. Луганськ, вул. Газопроводная, 7-а та згідно зі статтями 98-102 Земельного кодексу України можуть бути встановлені земельні сервітути за домовленістю сторін на підставі договору або за рішенням суду. Але відповідачем у своєму висновку № 03-11/102 не вказується конкретно чи є вже зареєстровані земельні сервітути по вищезазначеної ділянці на момент звернення позивача за відповідним висновком.
Відповідно до п. 1.16 Інструкції № 43 технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає, як один із документів, висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки, однак висновки надані управлінням Держкомзему у м. Луганськ Луганської області не містять в собі інформації щодо наявності обмежень прав на використання земельних ділянок і наявні земельні сервітути, згідно вимог Інструкції № 43 та Закону України «Про землеустрій».
Відповідно до положень ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Суб'єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно статті 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;
в) прийняття спадщини;
г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Відповідно до пункту 1.1 наказу Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 за № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647 (далі – Інструкція № 43) право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом:
- на право власності на земельну ділянку;
- на право постійного користування земельною ділянкою.
Складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.
Як убачається з матеріалів справи, що підтверджується копіями актів визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.01.2007 року, малим спільним підприємством «Азимут-ІІ» земельні ділянки загальною площею 0, 6800 га і 0,7789 га за адресами: м. Луганськ, вул. Газопроводная, 7-а та м. Луганськ, вул. Газопроводная, 7-д були передані в розпорядження позивача разом з закріпленими на них межовими знаками (а.с. 9, 12).
Судом встановлено, що 29.04.2009 р. ТОВ «Східноукраїниський агропромисловий союз» уклало договір купівлі-продажу двох земельних ділянок, розташованих за адресами: м. Луганськ, вул. Газопроводная, 7-а та м. Луганськ, вул. Газопроводная, 7-д, які належали приватному сільськогосподарському підприємству «8 Березня» (а.с. 5-8). Даний договір рішенням Господарського суду Луганської області від 21.09.2009 р. по справі № 7/88пд був визнаний дійсним між сторонами договору, а саме між ТОВ «Східноукраїниський агропромисловий союз» та приватним сільськогосподарським підприємством «8 Березня».
Згідно ч. 1 ст. 72 обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача стосовно того, що на момент розгляду справи власником вищезазначених ділянок є колективне сільськогосподарське підприємство «8 Березня», оскільки, і це підтверджується договором від 29.04.2009 р., рішенням Господарського суду Луганської області від 21.09.2009 р. по справі № 7/88пд на момент розгляду справи судом право власності на ці земельні ділянки набуто позивачем - ТОВ «Східноукраїниський агропромисловий союз».
У зв’язку з чим, позивачем з метою оформлення державного акту на право власності на дві земельні ділянки була замовлена, а ТОВ «Експертно - консалтинговою фірмою «Приоритет» була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки, для обслуговування господарських будівель на них.
Відповідно до п. 1.16 Інструкції № 43 технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає:
- виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду;
- заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта;
- технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта;
- висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);
- висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);
- журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);
- кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки;
- збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів;
- відомість обчислення площі земельної ділянки;
- відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки;
- експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.
Позивачем були отримані відповідні висновки управління архітектури та містобудування Луганської міської ради № 01-13/5 та № 01-13/6 від 10.11.2009 р. (а.с. 49-50).
Відповідно до п. «ж» ст. 56 Закону України «Про землеустрій» № 858 від 22.05.2003 р. технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає: перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути. У зв’язку з чим, 16.11.2009 року позивач звернувся до відповідача з проханням розглянути технічну документацію по вищезазначеним земельним ділянкам та надати висновок щодо умов надання земельної ділянки та наявності обмежень на використання земельної ділянки (а.с.31).
Відповідачем були надані висновки в яких було зазначено, що позивачу необхідно звернутися до Луганської міської ради для врегулювання питання щодо припинення права колективної власності на ці ділянки. Однак, позивач просив надати йому висновки щодо наявності обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути. Питання про зміну або набуття права власності по цим земельним ділянкам позивачем не порушувалось.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем надані висновки, які не відповідають вимогам п. «ж» ст. 56 Закону України «Про землеустрій» та п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі.
Згідно з ч. 1 ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) .
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 17, 94,159,160,161,163,167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнський агропромисловий союз» задовольнити повністю.
Визнати висновки управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області №№ 03-11/102, 03-11/103 від 15.12.2009 року недійсними.
Зобов’язати управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області надати товариству з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнський агропромисловий союз» висновки про наявність обмежень на використання земельних ділянок за адресами: м. Луганськ, вул. Газопроводная, 7-а та м. Луганськ, вул. Газопроводная, 7-д.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена 05.03.2010 року.
Суддя О.В. Ципко