Категорія 6.19
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2010 року Справа № 2а – 182/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Солоніченко О. В.
при секретарі: Псоміаді С.І.,
за участю
прокурора: Караварданяна С.Є., доручення № 2573 від 05.08.2009,
позивача: не з’явився,
представника відповідача: Козюбердін С.С., довіреність № 1/8-15 від 13.01.2010,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини 3035 про визнання дій неправомірними, стягнення грошової компенсації ,-
В С Т А Н О В И В :
14 січня 20109 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини 3035 про визнання дій неправомірними, стягнення грошової компенсації . В обґрунтування позову прокурор зазначив наступне.
Військовою прокуратурою Луганського гарнізону проведено прокурорську перевірку додержання службовими особами військової частини 3035 вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та іншого законодавства у зазначеній сфері.
Перевіркою встановлено, що майор ОСОБА_2 проходив військову (публічну) службу на різних посадах у військовій частині 3035, яка входить до складу внутрішніх військ МВС України до 18 червня 2009 року і на всіх видах забезпечення, в тому числі і речовому, знаходився у зазначеній військовій частині.
Наказом командира військової частини 3035 від 18 червня 2009 року майор ОСОБА_2 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (за станом здоров’я).
Під час звільнення з військової служби у відставку позивач звернувся до посадових осіб військової частини 3035 з усним клопотанням про виплату йому грошової компенсації за не отримане речове майно.
Однак з позивачем не було проведено остаточного розрахунку за речове майно, яке він не отримав в період проходження військової (публічної) служби у військовій частині 3035. Проте було видано довідку-розрахунок № 68/560 від 18 червня 2009 року, згідно якої заборгованість перед позивачем складає 6854, 83 грн.
Таким чином, прокурор просив визнати протиправними дії відповідача, та стягнути з військової частини 3035 грошову компенсацію за не отримане речове майно в розмірі 6854, 83 грн.
Прокурор у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення щодо суті позовних вимог та просив задовольнити позов.
Позивач у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, надавши заперечення, пояснив, що військова частина 3035, відмовляючи майору ОСОБА_2 у виплаті грошової компенсації за не отримане речове майно, діяла у відповідності до вимог чинного законодавства України. Відповідач є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює видатки та платежі тільки в межах відповідних асигнувань, встановлених на поточний рік. Оскільки таких бюджетних асигнувань на виплату грошової компенсації за не отримане речове майно військової частини 3035 не було передбачено, то дії відповідача по невиплаті грошової компенсації за речове майно відповідають принципам закону, яким визначено видатки військової частини 3035.
На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив військову (публічну) службу на різних посадах у військовій частині 3035, яка входить до складу внутрішніх військ МВС України до 18 червня 2009 року і на всіх видах забезпечення, в тому числі і речовому, знаходився у зазначеній військовій частині.
Наказом командира військової частини 3035 від 18 червня 2009 року майор ОСОБА_2 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (за станом здоров’я).
Відповідачем було видано довідку-розрахунок № 68/560 від 18 червня 2009 року, згідно якої заборгованість перед позивачем за речове майно складає 6854, 83 грн.
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Також ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 ст. 9-1 цього Закону (в редакції від 11.05.2007р.) визначено, що в ійськовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444, затверджене Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до якого за неотримане речове майно виплачується грошова компенсація.
Як зазначалося, згідно довідки-розрахунку № 68/560 від 18 червня 2009 року, яка видана відповідачем, заборгованість за невикористане речове майно складає 6854, 83 грн. Тобто вказаною довідкою відповідачем фактично визнано наявність заборгованості за не отримане речове майно.
Позивач звертався до відповідача з вимогою виплатити йому вищевказану суму заборгованості, але відповідач відмовив позивачу.
Відповідно до п. 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.
Відповідно до п. 67 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. № 107-VІ у Законі України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”:
1) у частині другій статті 1-2 слова “які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни” виключити;
2) у абзаці першому пункту 3 статті 8 слова “орган праці та соціального захисту населення за поданням” та слова “(для тих, хто працював до призову на строкову військову службу) або однієї мінімальної заробітної плати (для тих, хто не працював)” виключити, а слова “військового комісара” замінити словами “військовий комісаріат";
3) пункт 2 статті 9-1 виключити.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року щодо відповідності Конституції України окремих положень ст. 65 розділу І, пунктів 61-63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», положення пункту 67 розділу ІІ закону України «Про державний бюджет Укрїни на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Керуючись, ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З урахуванням вказаних норм, вимоги про стягнення грошової компенсації за речове майно передбачені діючим законодавством з 22.05.2008 року, тобто з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню. А саме грошова компенсація за не отримане речове майно підлягає стягненню за період з 22.05.2008 року. Сума компенсації відповідно до розрахунку, наявному в матеріалах справи, повинна складати 991,96 грн.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки прокурор звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 99, 100, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини 3035 про визнання дій неправомірними, стягнення грошової компенсації задовольнити частково .
Визнати протиправними дії посадових осіб військової частини 3035 щодо невиплати майору запасу ОСОБА_2 грошової компенсації за не отримане речове майно.
Стягнути з військової частини 3035 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за не отримане нею під час проходження військової (публічної) служби за контрактом у військовій частині 3035 речове майно за період з 22 травня 2008 року по 18 червня 2009 року у розмірі 991,96 грн. (дев’ятсот дев’яносто одна грн. 96 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 відмовити повністю за необґрунтованістю
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанову в повному обзязі складено 09 березня 2010 року.
Суддя О.В. Солоніченко