Категорія 2.33
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2010 р. Справа № 2а-1549/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смішливої Т.В.,
при секретарі Лейбенко О.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,.
від відповідача: Соболь К.Л. за дов. №88 від 11.01.10
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 15.10.2010 №098112,-
В С Т А Н О В И В:
01.03.2010 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Головної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про визнання недійсною постанови про застосування фінансових санкцій.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 15.10.2009 начальником Територіального управління Головної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області на підставі складеного протоколу було видано постанову про застосування фінансових санкцій №098112 від 15.10.2010. Позивач вважає таку постанову неправомірною, тому просить суд скасувати постанову відповідача №098112 від 15.10.2010.
В судове засідання позивач не з’явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, в матеріалах справи знаходиться заява про розгляд справи без його особистої участі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_2, у зв’язку з поданням документальних доказів по справі, а також з урахуванням того, що при винесенні постанови на була здійсненна перевірка ОСОБА_2 базі даних виданих ліцензій та ліцензійних карток.(а.с.16).
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, позивач - Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується.
Згідно з п. 4 вищевказаного Положення Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Головавтотрансінспекція має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Згідно п. 8 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. № 1190 Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.
З наведеного випливає, що територіальний орган Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у прийнятті рішення про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій діє як органи державної виконавчої влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Кіровської міської ради Луганської області 21.08.2001 за №2 386 017 0000 000631, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію.(а.с.7).
Начальником Територіального управління Головної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області 15.10.2009 року винесена постанова № 098112, якою за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовані фінансові санкції у сумі 1700 грн.(а.с.10).
Суд вважає, що постанова про застосування фінансових санкцій до позивача є протиправною з наступних підстав.
Згідно п. 2 положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року № 1190, Головавтотрансінспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінтрансзв'язку.
У відповідності до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, зокрема, здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Як зазначено в постанові відповідача від 15 жовтня 2009 року № 098112 позивачем порушено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст..39 та ст..48 Закону України «Про автомобільний транспорт», без наявності ліцензійної картки та ліцензії - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.(а.с.10).
Відповідно до вимог ст.. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники на вимогу повинні пред’явити документи, на підставі яких виконуються регулярні пасажирські перевезення: для автомобільного перевізника – ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожні листи, квитково-касовий лист схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, на ім’я ОСОБА_2 видана ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робот, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» Серія АВ №485900 від 08.09.2009 №36л (строк дії ліцензії з 09.09.2009 по 08.09.2014), яка видана Територіальним управлінням Головної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області.(а.с.9).
Відповідно до ліцензійної картки до ліцензії серії АВ №485900 строком до 08 вересня 2014 року ОСОБА_2 дозволений вид робіт – внутрішні перевезення пасажирів на таксі.(а.с.8).
Згідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»: автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; ліцензійна картка транспортного засобу - документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.
Як встановлено у судовому засіданні, викладені у постанові порушення не відповідають дійсності, підтверджено заявою відповідача, оскільки під час винесення постанови не була здійснена перевірка ОСОБА_2 по наявної базі виданих ліцензій та ліцензійних карток, та не було встановлено, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови (15.10.2009) позивач отримав у встановленому порядку ліцензію від 09.09.2009 та ліцензійну картку.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, застосування до позивача фінансової санкції у сумі 1700 грн. за порушення абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідно до постанови про застосування фінансових санкцій № 098112 від 15.10.2009 року з боку відповідача, суд вважає неправомірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи постанову про застосування до позивача фінансових санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, недобросовісно, без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення, що є підставою для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 17,18, 94, 158-163, 167 КАС України, суд–
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 15.10.2010 №098112 задовольнити повністю.
Скасувати постанову Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області від 15.10.2010 №098112.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ Т.В. Смішлива