АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц-576/ 2010 р. Головуючий в інстанції Калашник В.Л.
Доповідач Савченко В.О.
УХВАЛА
іменем України
03 березня 2010 року Колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Савченко В. О.,
суддів Карташова О.Ю., Медведєвої Л.П.
при секретарі Малошонок О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганськ цивільну справу
по апеляційній скарзі ОСОБА_2
на ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 лютого 2008 року
за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 лютого 2008 року було винесено ухвалу про забезпечення позову, згідно якої було накладено арешт на нерухоме майно відповідачів, а саме на автотранспортні засоби, що належать ОСОБА_4 а саме: автомобіль КАМАЗ 43101, 1992 року випуску, держномер НОМЕР_2; автомобіль МАЗ 5334, 1981 року випуску, держномер НОМЕР_1; причіп паливоцистерна ПЦ 6.7 8925, 1979 року випуску, держномер НОМЕР_3; напівпричіп паливоцистерна ППЦ 28.3, 1992 року випуску, держномер НОМЕР_4; причіп цистерна ПІД 5.6, 1985 року випуску, держномер НОМЕР_5; автомобіль КАЗ 33023-212, 2003 року випуску, держномер НОМЕР_6; автомобіль ВАЗ 21213, 2003 року випуску, держномер НОМЕР_7; автомобіль МАЗ 64229, 1995 року випуску, держномер НОМЕР_8; автомобіль КАМАЗ 53220, 1988 року випуску, держномер НОМЕР_9, передавши їх на відповідальне зберігання Луганській обласній дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Також накладено арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, майно, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2., майно, що належить ОСОБА_2, і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судову ухвалу у частині накладення арешту на будинок, що належить їй, за адресою: АДРЕСА_1, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову, якою скасувати заходи забезпечення позову шляхом виключення з переліку майна зазначеного будинку. Вважає що підстав для арешту її домовладіння не було, оскільки іншого майна, що є у заставі позивача, достатньо для задоволення його вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи у лютому 2008 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Забезпечуючи позов, суд першої інстанції, керуючись положенням ст.ст. 151-153 ЦПК України виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки на майно відповідачів у разі задоволення позову може бути звернуто стягнення за виконавчим листом.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки зазначене питання було вирішено з порушенням норм процесуального права.
Так, відповідно до ст. 151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Однак, судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали про забезпечення позову порушено ч. З ст. 152 ЦПК України, згідно з якою види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Судом невірно оцінено співмірність забезпечення позову заявленим вимогам. При оцінці судом співмірності необхідним було виходити з усієї сукупності доказів.
Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 3.5 кредитного договору № 014/0000/82/641 у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням даного договору є майно, перелік якого є вичерпним, і до цього переліку не входить будинок АДРЕСА_1. Із змісту договору вбачається, що при укладанні вищезазначеного кредитного договору позивач погодився з тією обставиною, що майно, яке є забезпеченням даного договору є достатнім і співмірним із сумою кредиту і додаткового забезпечення у вигляді будинку АДРЕСА_1 не потребує.
Крім того, при укладенні кредитного договору майновими поручителями виступали, як відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_5, так і ТОВ „Агронаука”. Заставлене майно складалося, згідно договорів застави з двох комбайнів КЗС - „Славутич”, що передані у заставу ТОВ „Агронаука” та двох квартир, що перебували у власності ОСОБА_2 На час звернення позивача до суду та ухвалення оскарженої ухвали на заставлене майно було звернуте стягнення на підставі виконавчого напису та проводилися виконавчі дії по примусовому його виконанню.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у позовному провадженні при накладенні арешту на грошові суми або майно відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти, майно розміром суми позову та можливих судових витрат. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обгрунованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношенням права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд першої інстанції зазначені обставини до уваги не прийняв, не дав їм належну оцінку,а, таким чином, постановив ухвалу з порушенням норм чинного законодавства.
Виходячи зі змісту ст. ст. 152-153 ЦПК України суд, що ухвалив оскаржену ухвалу, повинен був визначити забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно боржників лише в межах суми позову, можливих судових витрат. Визначене майно, на яке накладено арешт, не є предметом спору, а й тому підстав для його арешту суд не мав. Як видно з матеріалів справи клопотання щодо арешту зазначеного конкретного майна відповідачів, а саме: автомобілів, будинку, іншої техніки, позивачем навіть не заявлялося. У данному випадку річ могла йти лише про забезпечення позову шляхом накладання арешту або заборони відчуження особистого майна відповідачів в межах заявленої позивачем ціни позову.
Приймаючи до уваги викладене вище, а також вимоги Закону України „Про виконавче провадження” у суду першої інстанції не було підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок апелянта, оскільки він не є предметом спору по справі.
При таких обставинах колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни ухвали суду першої інстанції в частині накладення арешту на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки у суду першої інстанції підстав для арешту зазначеного майна не було.
Керуючись ст.ст.307, 312,314,315, 317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 лютого 2008 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором змінити.
Виключити з переліку майна на яке у забезпечення позову накладено арешт ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.02.2008 року – будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2..
Зняти арешт, накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.02.2008 року, з будинкуАДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: