АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Дело № 22ц-1207 /2010 р. Головуючий в інстанції Чернова Н.І.
Доповідач Савченко В.О.
У Х В А Л А
9 березня 2010 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційоного суду Луганської області у складі:
головуючого Савченко В. О.,
суддів Карташова О.Ю., Лисиціної А.І.
при секретарі Малошонок О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Брянківського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2009 року
за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту нещасного випадку на виробництві ,-
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Брянківського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2009 року заяву ОСОБА_2 про встановлення факту нещасного випадку на виробництві визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на те, що дана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України кожен при вирішені питання щодо його прав та обов’язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Брянківського міського суду Луганської області від 9 жовтня 2009 року заяву ОСОБА_2 про встановлення факту нещасного випадку на виробництві залишено без руху до 20 жовтня 2009 року для усунення недоліків, а саме, що у заяві не зазначено доказів, якими заявник обґрунтовує свої вимоги та не додано копій документів, не сплачено держмито та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, нечітко вказані позовні вимоги, і що заява не відповідає і іншим вимогам, встановленим законом.
Постановляючи ухвалу про визнання заяви неподаною та повернення її заявникові, суд виходив з того, що ОСОБА_2 не виконав вимог суду, не виправив недоліки позовної заяви, що робить неможливим відкриття провадження по справі та розгляд справи.
Відповідно до частини першої ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Однак, в порушення вищезазначеної норми, постановляючи ухвалу від 9 жовтня 2009 року суд не звернув належної уваги на те, що позивач має право на обґрунтування своїх вимог саме тими обставинами, які він вважає за потрібне вказати в позовній заяві. Встановлення фактичних обставин справи, а також відповідності викладених в тексті позовної заяви обставин фактичним обставинам за діючим цивільно-процесуальним законодавством віднесено не до стадії відкриття провадження по справі, а до стадії судового розгляду.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про отримання позивачем копії Брянківського міського суду Луганської області від 9 жовтня 2009 року про залишення вказаної позовної заяви без руху, а, таким чином, останній був позбавлений права та можливості на усунення недоліків у встановлений судом строк.
Тому підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу у суду, що постановив оскаржену ухвалу, не було.
За таких обставин судова ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду 1 інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Відповідно до роз’яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 р.) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при застосуванні п.3 ч.1 ст.256 ЦПК України, яким передбачено встановлення каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, справи про встановлення таких фактів не розглядаються в порядку окремого провадження. Питання, що пов’язані із встановленням факту каліцтва на виробництві, коли виникає з приводу цього спір, вирішуються в порядку встановленому для розгляду трудових спорів.
Колегія суддів вважає що при вирішенні повторно питання про відкриття провадження по справі суду першої інстанції слід перевірити за захистом яких саме прав звернувся до суду ОСОБА_2, з*ясувати характер спірних правовідносин, чи не ставиться останнім по суті питання про захист своїх суб'єктивних прав, що виникли з цивільних правовідносин, шляхом їхнього встановлення і визнання, що може свідчити про наявність спору про право, і, в залежності від встановленого, зробити висновки про необхідність чи відсутність такової для відкриття провадження по справі.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 310, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області, ~
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Брянківського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2009 року за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту нещасного випадку на виробництві скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді