Категорія № 2.13
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16 лютого 2010 року. Справа № 2а-114/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ірметової О.В.
при секретарі Коробенко Т.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Дівітаєв І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Луганській області про визнання дій незаконними та притягнення до відповідальності, -
В С Т А Н О В И В:
11 січня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Луганській області про визнання дій незаконними та притягнення до відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він 03.08 2009 року звернувся до Управління СБУ в Луганській області з листом про надання інформації.
Відповіді по суті його звернення від 03.08.2010 року позивачем отримано не було. Проте, позивачу стало відомо, що посадовими особами Управління Служби безпеки України в Луганській області після спливу майже двох місяців надано відповідь на його звернення головному редактору газети «Вечерний Луганск» Борисову Г.Г.
Позивач з не погоджується з діями Управління СБУ в Луганській області, тому просить суд:
1. Визнати дії Управління СБУ в Луганській області з ненадання відповіді на його звернення незаконними.
2. Притягнути винних у порушенні його конституційного права до відповідальності передбаченої нормами чинного законодавства.
16 лютого 2010 року під час судового засідання позивач надав суду уточнення п.2 позовних вимог, згідно яких просив суд притягнути до адміністративної відповідальності згідно ст. 212-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення начальника Управління СБУ в Луганській області Дорошенко П.Т.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що лист ОСОБА_1 від 03.08.2009 року є запитом про надання усної інформації, термін надання якої законодавством не передбачено.
Позивач під час судового засідання підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача під час судового засідання підтримав раніше надані заперечення на позов та просив суд позовні вимоги залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, членом Київської спілки журналістів, у зв’язку з проведенням розслідування щодо виконання регіональними відомствами обов’язків щодо боротьби з корупцією, зроблено інформаційний запит до начальника Управління СБУ в Луганській області Дорошенко П.Т. № 03/7-3 від 03.08.2009 року, щодо проведення інтерв’ю з питань стану розгляду справ по боротьби з корупцією.
Зазначений запит отримано посадовою особою управління Дівітаєвим І.І. 03.08.2009 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 5).
У зв’язку з неотриманням позивачем відповіді на зроблений ним запит, 21.09.2009 року головним редактором газети «Вечерний Луганск» Борисовим Г.Г. до Управління СБУ в Луганській області надіслано лист з проханням надати кореспонденту газети ОСОБА_1 відкриту інформацію і організувати інтерв’ю щодо стану боротьби з корупцією. (а.с. 10).
Листом від 01.10.2009 року № 63/17/7320-3 начальник Управління СБУ в Луганській області повідомив головного редактора газети про неможливість проведення інтерв’ю та надав статистичну інформацію щодо боротьби з корупцією за 2009 рік.
Відповідно до ст. 29 Закону СРСР «Про пресу та інші засоби масової інформації» від 12.06.1990 року № 1552-1 журналістом є особа, яка займається збиранням, створенням, редагуванням або підготовкою матеріалів для засобу масової інформації, зв’язана з ним трудовими чи іншими договірними відносинами або займається такою діяльністю за його уповноваженням.
Статтею 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 року № 2782-ХІІ передбачено, що журналістом редакції друкованого засобу масової інформації є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням.
Згідно ст. 26 Закону Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» журналіст має право на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації.
Згідно ст.1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-ХІІ інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про інформацію» субєктами інформаційних відносин є громадяни України, юридичні особи, держава та інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про інформацію» об’єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров’я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.
Статтею 25 Закону України «Про інформацію» передбачено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно ст. 10 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується обов’язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення; створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації; вільним доступом суб’єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством; створенням механізму здійснення права на інформацію; здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Статтею 28 зазначеного Закону передбачено, що Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації. У порядку контролю Верховна Рада України може вимагати від урядових установ, міністерств, відомств звіти, які містять відомості про їх діяльність по забезпеченню інформацією заінтересованих осіб (кількість випадків відмови у наданні доступу до інформації із зазначенням мотивів таких відмов; кількість та обгрунтування застосування режиму обмеженого доступу до окремих видів інформації; кількість скарг на неправомірні дії посадових осіб, які відмовили у доступі до інформації, та вжиті щодо них заходи тощо).
Порядок і умови надання громадянам, державним органам, юридичним особам і представникам громадськості відомостей за запитами встановлюються Законом України «Про інформацію» або договорами, якщо надання інформації здійснюється на договорній основі.
Статтею 33 Закону України «Про інформацію» передбачено, що термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом. Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації.
Судом встановлено, що Управлінням СБУ в Луганській області в порушення ст. 33 Закону України «Про інформацію» не надано відповіді ОСОБА_1 по суті зробленого ним інформаційного запиту від 03.08.2010 року.
З наведенного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання незаконними дій Управління СБУ в Луганській області з ненадання відповіді на його звернення, обґрунтовані чинним законодавством та підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача щодо притягнення до адміністративної відповідальності згідно ст. 212-3 КпАП України начальника Управління СБУ в Луганській області Дорошенко П.Т. , то суд вважає, що провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю з огляду на наступне.
Статею 47 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Пунктом 1 ч.1 ст. 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких підстав суд дійшов до висновку, що провадження у справі в частині притягнення до адміністративної відповідальності згідно ст. 212-3 КпАП України начальника Управління СБУ в Луганській області Дорошенко П.Т. підлягає закриттю.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Служби безпеки України в Луганській області в наданні відповіді на звернення ОСОБА_1 протиправними.
В частини вимог ОСОБА_1 про притягнення начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області Дорошенко П.Т. до адміністративної відповідальності за ст.212-3 КУпАП провадження у справі закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 01 грн. 70 коп. з Державного бюджету.
В решті позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови викладено та підписано 21 лютого 2010 року.
СУДДЯ О.В.Ірметова