Справа № 22ц-1977/09                                  Головуючий першої інстанції Царюк Л.М.

Категорія 27                                                   Суддя – доповідач апеляційного суду Паліюк В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

2009  року вересня  місяця 14  дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Паліюка В.П.,

суддів Базовкіної Т.М., Кутової Т.З.,

при секретарі Бобуйок І.Ф.,

за участю  позивача ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 2 липня 2009 р. за позовом  ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (далі – ЗАТ КБ “ПриватБанк” про дострокове розірвання строкового договору банківського вкладу, стягнення суми вкладу та відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А :

26 лютого 2009 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ЗАТ КБ “ПриватБанк” в особі Миколаївського регіонального управління про дострокове розірвання строкового договору банківського вкладу, стягнення суми вкладу та нарахованих процентів.

Позивач зазначав, що 11 липня 2008 р. між ним та відповідачем строком на 12 місяців, до 11 липня 2009 р. включно, був укладений договір вкладу “Копілка” на 12 000 грн. під 16,75 процентів річних. Відкрито накопичувальний рахунок для зарахування вказаних грошових коштів. До того ж, згідно з умовами договору, до 13 жовтня 2009 р. він перерахував 7000 грн. на вказаний накопичувальний рахунок.

Після чого, 21 січня 2009 р. він звернувся до відповідача з письмовою вимогою про отримання 19 000 грн. вкладу та нарахованих процентів до закінчення строку дії договору. На що відповідач відповів відмовою, пославшись на постанову Правління Національного Банку України від 4 грудня 2008 р. “Про окремі питання діяльності банків”.

На думку позивача, така відмова виконати зобов’язання є необґрунтованою і обмежує його право розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, а також порушуються його права як споживача послуг. Тому відповідач, на підставі п. 6 зазначеного вище договору зобов’язаний повернути йому – з врахуванням процентів станом на 25 лютого 2009 р. – 20 819 грн. 76 коп.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 19 000 грн. вкладу, 2630 грн. 64 коп. процентів, нарахованих станом на 1 червня 2009 р. До того ж, зазначав, що внаслідок незаконних дій відповідача він терпів моральні переживання. Розмір завданої йому моральної шкоди оцінив у 2000 грн.

Посилаючись на викладене, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 1 червня 2009 р. здійснена заміна відповідача на закрите акціонерне товариство акціонерний банк “ПриватБанк”.

Заочним рішенням цього ж районного суду від 2 липня 2009 р. позов задоволено частково. Договір строкового банківського вкладу між сторонами розірвано. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19 000 грн. вкладу та 2630 грн. 64 коп. процентів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення суддею норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду змінити. Стягнути з ЗАТ КБ “ПриватБанк” 2000 грн. моральної шкоди, 1425 грн. 42 коп. інфляції та 268 грн. 60 коп. – 3 проценти річних від простроченої суми.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відмова банку достроково розірвати договір банківського вкладу та повернути ОСОБА_1 грошові кошти з рахунку є безпідставною. Тоді як вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки умовами спірного договору такі виплати не передбачені. У зв’язку з чим, вірно постановив рішення про стягнення на користь позивача суми вкладу та нарахованих процентів, відмовивши у задоволенні позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не стягнув з відповідача на його користь інфляції та 3 проценти річних від простроченої суми є безпідставними та не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Між тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 із вимогами про стягнення інфляції та 3 процентів річних від простроченої суми до суду не звертався.

Таким чином, на думку колегії суддів, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 2 липня 2009 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді