Справа № 22ц – 212/10                                                                          Головуючий першої інстанції: Кваша С.В.

Категорія: 20                                                                                          Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А    

Іменем    України

    1  лютого  2010  року                 колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

                                                 головуючого: Лисенка П.П.,

                                                 суддів:            Колосовського С.Ю.,

                                                                         Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:               Завтурі О.С.,

за участю прокурора Круш Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою                    прокурора Заводського  району м. Миколаєва в

                                               інтересах малолітньої  ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 травня 2008 року, яке ухвалене за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним,

в с т а н о в и л а :

    В квітні 2008 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним.

    В  обґрунтування  своїх вимог позивач вказував, що 31 грудня 2003 р. вони з ОСОБА_4  уклали договір, за яким купили у відповідача належну йому квартиру АДРЕСА_1. Договір було зареєстровано універсальною товарною біржею «Рона» за № 3/761.

    Посилаючись на те, що умови договору було виконано: вона передала продавцеві обумовлену договором вартість квартири, а відповідач звільнив квартиру, проте ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, позивачка просила визнати дійсним спірний договір купівлі-продажу квартири.

    Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 травня 2008 р. позов задоволено.

    Постановлено  визнати  дійсним  договір  купівлі-продажу  квартири  АДРЕСА_1, укладений 31 грудня 2003 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

    Прокурор в апеляційній скарзі, поданій в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 – ОСОБА_2, вказував, що рішенням суду порушено права ОСОБА_2, оскільки на час укладення спірної угоди вона була зареєстрована у спірній квартирі, але договір визнано дійсним без дозволу органу опіки та піклування, у зв’язку з чим просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у позові.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

    З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2001 р., зареєстрованого універсальною товарною біржею «Миколаїв-Гарант», власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_4

    31 грудня 2003 р. між ним як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири за 1700 грн. Цей договір було зареєстровано універсальною біржею «Рона» за № 3/761. Згідно пункту 3 договору вартість квартири отримана продавцем до реєстрації договору.

    ОСОБА_4 є батьком неповнолітньої ОСОБА_2, яка з 30 листопада 2001 р. зареєстрована у спірній квартирі.

    Прокурор, вважаючи, що внаслідок купівлі-продажу квартири було порушено охоронювані законом житлові права ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу.

    Між тим, ні Законом України «Про охорону дитинства» (далі - Закон), ні іншими законами України, що діяли на час укладання договору купівлі-продажу квартири, де зареєстрована ОСОБА_2, не було передбачена необхідність отримання дозволу органу опіки та піклування щодо відчуження житла, в якому проживає неповнолітній. Такий дозвіл був необхідний лише у випадку, коли неповнолітня особа була співвласником приміщення, що відчужується ( ст. 17 Закону, пункт 31 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5, яка діяла на час укладення спірного договору).

    Також безпідставне посилання прокурора на норми ЦК України, оскільки вони не регулюють спірні правовідносини.

    За такого доводи апеляційної скарги про порушення спірною угодою охоронюваних законом прав ОСОБА_2 є безпідставними, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу прокурора Заводського району м. Миколаєва в інтересах ОСОБА_2 відхилити, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 травня 2008 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

    Головуючий:

    Судді: