Справа № 22ц-2192/09 Головуючий першої інстанції Самчишина Н.В.
Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Паліюк В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року вересня місяця 22 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Паліюка В.П.,
суддів Козаченка В.І., Шаманської Н.О.,
при секретарі Фірсовій Т.В.,
за участю позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві
апеляційну скаргу ОСОБА_4
на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 9 липня 2009 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2008 р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним.
Позивачка зазначала, що влітку 2004 р. вони з відповідачкою досягли домовленості про купівлю-продаж житлового будинку по АДРЕСА_1 за суму еквівалентну 2800 доларам США. На виконання угоди вона передала відповідачці 100 доларів США завдатку, а 21 червня 2004 р. – ще 2700 доларів США, еквівалентні 14 310 грн. Відповідачка прийняла зазначені грошові кошти як плату за будинок, що підтверджується письмовою розпискою і, в свою чергу, дозволила в ньому проживати. Нотаріально договір купівлі-продажу не посвідчувався через її правову необізнаність та відсутність у неї на той момент документів, що посвідчують особу.
На думку позивачки, вказаний договір є дійсним, оскільки вона повністю виконала умови договору, а відповідачка безпідставно ухиляється від його нотаріального посвідчення. Більше того, вимагає звільнити спірний будинок.
До того ж, про необхідність звернення до суду за захистом своїх прав їй стало відомо лише 28 жовтня 2008 р. після апеляційного розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до неї, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення.
Посилаючись на викладене, позивачка просила задовольнити її вимоги в повному обсязі.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 9 липня 2009 р. позов задоволено. Поновлено строк позовної давності на право звернення до суду. Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений 21 червня 2004 р. між покупцем ОСОБА_2 та продавцем ОСОБА_4, за яким ОСОБА_4 продала житловий будинок по АДРЕСА_1 за суму еквівалентну 2800 доларам США., а ОСОБА_2 купила і передала ОСОБА_4 суму, еквівалентну 2800 доларам США.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просила рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що вимоги позивачки є обґрунтованими виходячи з наступного. По-перше, сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, зокрема об’єкта продажу, ціни, порядку розрахунків та передачі будинку. По-друге, позивачка передала обумовлену ними суму коштів за ціною договору. По-третє, нотаріально угода не була оформлена у зв’язку з відсутністю особистих документів у позивачки та ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення договору.
Між тим, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони суперечать вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони склали письмовий акт передачі 100 доларів США завдатку за житловий будинок по АДРЕСА_1, ціна якого відповідала, згідно з цим же актом, сумі еквівалентній 2800 доларам США (а. с. 18).
Згідно з розпискою на зворотній стороні цього акту, 21 червня 2004 р. ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 суму, еквівалентну 2700 доларам США.
Після чого, ОСОБА_9 дозволила ОСОБА_2 та членам її сім’ї тимчасово, до укладення договору купівлі-продажу, проживати у спірному житловому будинку, але договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений не був.
За правилами ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Право власності за такими договорами, згідно з частинами 3 та 4 ст. 334 ЦК України, виникає з моменту нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації.
У разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, як це передбачено ст. 220 ЦК України, він є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Однак, ОСОБА_2 не надала письмових доказів на підтвердження того, що між нею та продавцем спірного житлового будинку було досягнуто домовленість щодо всіх істотних умов договору, а також щодо виконання такого договору.
Більше того, позивачка не заперечувала, що договір купівлі-продажу належно не оформлений у зв’язку з відсутністю у неї документів, які посвідчують особу. В свою чергу, ОСОБА_4 з 2006 р. вимушена була змінити своє бажання на продаж спірного житлового будинку. У зв’язку з чим, в судовому порядку ставила питання про захист своєї власності.
Так, у червні 2007 р. ОСОБА_9 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист права власності. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 липня 2007 р., залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2007 р., у задоволенні позову відмовлено (а. с. 23).
Із ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 квітня 2008 р. (а. с. 94-95), якою вказані судові рішення скасовані, вбачається, що право власності на спірний житловий будинок ОСОБА_2 не набуто.
Після чого, рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 липня 2008 р. (а. с. 22), залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2008 р. (а. с. 19), позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено. Перешкоди у здійсненні позивачкою права власності усунуто шляхом виселення відповідачів з житлового будинку.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки між сторонами не досягнуто всіх істотних умов про купівлю-продажу спірного житлового будинку, зокрема щодо його вартості.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не звернув уваги на викладені обставини та норми закону, а тому, на думку колегії суддів, вказане судове рішення на підставі пунктів 1 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись, ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 9 липня 2009 р. – скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді