Справа № 22ц-2365/09 Головуючий першої інстанції Тихонова Н.С.
Категорія 46 Суддя-доповідач апеляційного суду Паліюк В.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року вересня місяця 22 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Паліюка В.П.,
суддів Козаченка В.І., Шаманської Н.О.,
при секретарі Фірсовій Т.В.,
за участю ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві
апеляційну скаргу
ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2009 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення часток та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою власністю, визначення часток у спільному майні подружжя та поділ майна
В С Т А Н О В И Л А :
16 січня 2008 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визначення часток та поділ майна подружжя.
Позивач зазначав, що з 1976 р. проживав з відповідачкою однією сім’єю без реєстрації шлюбу, з 5 червня 1979 р. по 9 жовтня 2007 р. перебував у зареєстрованому шлюбі.
За час сумісного проживання вони придбали наступне нерухоме майно:
– кооперативну трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 у 1976 р.;
– земельну ділянку 0,04 га та садовий будинок у садовому товаристві “Соснове” (далі – СТ “Соснове”) по АДРЕСА_3 у 1982 р.;
– гаражний бокс НОМЕР_1 у автогаражному кооперативі “Сонячний” (далі – АГК “Сонячний”) по вул. Ізмалкова, 1-А м. Миколаєва у 1983 р.;
– земельну ділянку для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 у 1993 р.
Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано на ім’я відповідачки, однак, на думку позивача, є спільною сумісною власністю подружжя. Тому він має право на 1/2 частину цього майна.
Позивач вважає, що майно необхідно поділити між сторонами наступним чином. Виділити йому садовий будинок та земельну ділянку в СТ “Соснове”. Відповідачці виділити квартиру, гаражний бокс у АГК “Сонячний” та земельну ділянку для будівництва житлового будинку.
Під час судового розгляду позивач уточнив вимоги і просив визнати за ним право власності на 1/3 спірної квартири та 1/2 частину садового будинку, гаражного боксу та земельної ділянки. Виділити йому в натурі садовий будинок та земельну ділянку в СТ “Соснове” загальною вартістю 78 685 грн. Інше майно, усього на суму 230 777 грн. виділити відповідачці. Стягнути з неї витрати на оплату експертизи.
Посилаючись на викладене, просив задовольнити його вимоги в повному обсязі.
13 березня 2008 р. ОСОБА_4 звернулась до ОСОБА_2 із зустрічним позовом про визначення часток у спільній сумісній власності та поділ майна подружжя. На думку позивачки, спільним майном подружжя є:
– 1013 руб. паєнакопичення в квартирі АДРЕСА_1;
– цегляна споруда садового будинку у СТ “Соснове” по АДРЕСА_3;
– гаражний бокс НОМЕР_1 у АГК “Сонячний” по вул. Ізмалкова, 1-А м. Миколаєва;
– легковий автомобіль ЗАЗ 968М, державний номер НОМЕР_2;
– причеп ХКЗ “Колос”, державний номер НОМЕР_3.
На її думку, майно необхідно поділити між сторонами наступним чином. Їй виділити квартиру та садовий будинок. Відповідачу виділити гаражний бокс, легковий автомобіль та причеп, а також сплатити йому 15 000 грн. компенсації за 1/14 частину квартири.
Під час судового розгляду ОСОБА_4 уточнила зустрічні позовні вимоги та просила визнати сумісною власністю подружжя будівельні матеріали та конструкції садового будинку та гаражного боксу. Виділити їй будівельні матеріали та конструкції садового будинку, а відповідачу будівельні матеріали та конструкції гаражного боксу, а також 15 700 грн. компенсації 1/2 частини паєнакопичень в квартирі. Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення експертиз та на правову допомогу.
У зв’язку з чим, просила задовольнити її вимоги в повному обсязі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2009 р. первісний та зустрічний позови задоволено частково.
Визнано спільним майном подружжя: будівельні матеріали та конструкції садового будинку; будівельні матеріали та конструкції гаражного боксу; легковий автомобіль, причеп, 1013 руб. паєнакопичень у квартирі (що складає 1/7 її частину).
Визнано, що частки у спільному майні подружжя є рівними.
Особистою приватною власністю ОСОБА_4 визнано квартиру, систему опалення та газопостачання садового будинку.
ОСОБА_2 виділено легковий автомобіль, причеп, будівельні матеріали та конструкції гаражного боксу.
ОСОБА_4 виділено будівельні матеріали та конструкції садового будинку.
На користь ОСОБА_2 стягнуто компенсацію вартості 1/14 частини квартири, 1/2 частини будівельних матеріалів та конструкцій садового будинку.
На користь ОСОБА_4 стягнуто компенсації вартості 1/2 частини легкового автомобіля, вартості причепу, а також 1/2 частини будівельних матеріалів та конструкцій гаражного боксу.
У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам та відповідно до положень чинного СК України дійшов правильного висновку, про те, що спільним майном подружжя є будівельні матеріали та конструкції садового будинку; будівельні матеріали та конструкції гаражного боксу; легковий автомобіль, причеп, 1013 руб. паєнакопичень у квартирі (що складає 1/7 її частину). Частки у спільному майні подружжя є рівними. Водночас, квартира і система опалення та газопостачання садового будинку є особистою приватною власністю ОСОБА_4 У зв’язку з чим, обґрунтовано постановив рішення про часткове задоволення як первісного, так і зустрічного позовів.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що земельна ділянка та садовий будинок у СТ “Соснове” по АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю подружжя не заслуговують на увагу з таких підстав.
Так, судом встановлено, що саме ОСОБА_4 є членом СТ “Соснове” (т. 1 а. с 48-50) і їй було виділено зазначену вище земельну ділянку. Пізніше, згідно з рішенням Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області № 57 від 9 серпня 1995 р. (т. 1 а. с. 70) цю ж земельну ділянку було передано у приватну власність ОСОБА_4 та на її ім’я був виданий Державний акт про право приватної власності на землю (т. 1 а. с. 71).
У період шлюбу, про що не заперечує позивач, сторони на вказаній земельній ділянці побудували садовий будинок.
Між тим, цей будинок є самочинним будівництвом та, відповідно до ст. 376 ЦК України, право власності на нього в цілому або на будь-яку його частку не виникає у жодної із сторін, а виникає лише право власності на будівельні матеріали із урахуванням вартості робіт.
Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказана земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя та справедливо визнав рівними частки у праві власності на будівельні матеріали з урахуванням вартості робіт.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права при вирішенні питання про поділ квартири є безпідставними, оскільки спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість квартири станом на 1 січня 1976 р. складала 6946 руб. 56 коп. (т. 1 а. с. 32). На час укладення шлюбу розмір сплаченого ОСОБА_4 пайового внеску складав 5933 руб. 56 коп., тобто 85,4% від загальної вартості паєнакопичень та згідно з ч. 1 ст. 24 КЗпШС України від 1969 р. було її особистим майном.
Після укладення шлюбу сторонами, за рахунок спільних коштів, було виплачено 1013 руб. – залишок вартості квартири.
Виходячи з викладеного, ОСОБА_2 має право на половину цієї частини паєнакопичення, що складає 1/14 частину всього паєнакопичення та відповідно – на 1/14 частину квартири, а твердження ОСОБА_2 щодо його права на 1/3 частину квартири, відповідно до вкладу спільних коштів подружжя, спростовуються іншими доказами, наданими ОСОБА_4
До того ж, вирішення питання про виділення гаражного боксу без зміни членства в АГК “Сонячний”, також не порушує майнових прав ОСОБА_2 та автогаражного кооперативу.
Таким чином, на думку колегії суддів, немає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2009 р. – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили
Головуючий
Судді