Справа № 22ц – 511/10 Головуючий першої інстанції: Алєйніков В.О.
Категорія: 5 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
1 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Поліщук Ю.В.,
за участю: представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2009 року, яке ухвалене за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу частини жилого будинку дійсним та визнання права власності на частину жилого будинку,
в с т а н о в и л а :
У березні 2009 р. ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу частини жилого будинку дійсним та визнання права власності на частину жилого будинку.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що у жовтні 2005 р. його брат ОСОБА_6 домовився з ОСОБА_3 про купівлю 3/10 частини жилого будинку АДРЕСА_1 за 10500 доларів США. На виконання такої домовленості ОСОБА_6 передав відповідачу 4650 доларів США, а відповідач звільнив приміщення та дозволив проживати в ньому ОСОБА_6 з сім’єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, нотаріальне посвідчення угоди не відбулося.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_6, позивач просив суд визнати укладений 7 жовтня 2005 р. між ОСОБА_6 та відповідачем договір купівлі-продажу 3/10 частини жилого будинку АДРЕСА_1 дійсним та визнати за ним право власності в порядку спадкування на це нерухоме майно.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2009 р. позов задоволено.
Постановлено визнати дійсним договір купівлі-продажу 3/10 частини жилого будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, визнано за ОСОБА_5 право власності на вказану частину будинку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує на невідповідність висновків суду вимогам закону й просить його скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, його представника, представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_7, яка є матір’ю відповідача і померла ІНФОРМАЦІЯ_2, було зареєстровано право власності на 3/10 частку жилого будинку АДРЕСА_1. Восени 2005 р. ОСОБА_3 домовився з ОСОБА_6 про продаж останньому цього нерухомого майна до 7 грудня 2005 р. На підтвердження таких домовленостей ОСОБА_6 передав дружині відповідача 4650 доларів США авансу. Нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частини будинку вони не укладали, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що у зв’язку з досягненням між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 згоди стосовно усіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна є передбачені законом підстави для визнання такого договору дійсним, а також для визнання за позивачем права власності на спірне майно в порядку спадкування як за спадкоємцем ОСОБА_6
Однак, до такого висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Так, в силу ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
В той же час суд не взяв до уваги роз’яснення, які надані у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних спав про визнання правочинів недійсними», що, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої ст. 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків сторін.
Оскільки спірний договір (купівлі-продажу нерухомого майна) відповідно до вимог ст. 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, то відсутні підстави для визнання такого договору дійсним.
Крім того, акт засвідчення передачі завдатку від 7 жовтня 2005 р., виходячи з його змісту (в ньому йдеться про намір купити нерухомість), не можна вважати підтвердженням досягнення згоди щодо всіх істотних умов. Більш того, зазначене в акті зобов’язання сплатити 5850 доларів США ОСОБА_3 до 7 грудня 2005 р. не виконано.
Також на час досягнення домовленостей щодо наміру придбати частину будинку відповідач, як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2005 р. про визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування на спірну частину будинку, не був власником 3/10 частини будинку.
За таких обставин в позов про визнання договору дійсним є безпідставним і в його задоволенні необхідно відмовити.
Не має у зв’язку з таким й підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно в порядку спадкування. До того ж судом не взято до уваги, що згідно відповіді Другої миколаївської державної нотаріальної контори від 7 жовтня 2008 р. ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, не звертався.
Враховуючи викладене, рішення суду в силу пункту 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу частини жилого будинку дійсним та визнання права власності на частину жилого будинку відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: