Справа № 22ц – 566/10 Головуючий першої інстанції: Гуденко О.А.
Категорія: 34 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
У Х В А Л А
Іменем України
1 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Поліщук Ю.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2009 року, яке ухвалене за позовом відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,
в с т а н о в и л а :
В серпні 2009 р. відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» (далі - ВАТ «ЕК «Миколаївобленерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що відповідачі є споживачами електричної енергії, яку постачає ВАТ у квартиру АДРЕСА_1, але своєчасно не сплачують за спожиту електричну енергію.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно 1919 грн. 51 коп. заборгованості.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2009 р. позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ «ЕК «Миколаївобленерго» 1919 грн. 51 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду вимогам закону, що регулює спірні правовідносини, дійсним обставинам спору й просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у позові.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що постачання електричної енергії через приєднану електромережу у багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 здійснює позивач. Відповідач ОСОБА_3 є власником квартири НОМЕР_1 в цьому будинку. До березня 2004 р. ВАТ «Миколаївській комбінат хлібопродуктів», який на підставах договорів з позивачем як енергопостачальною організацією отримував певну кількість електроенергії, забезпечував енергопостачання субспоживачів – мешканців будинку АДРЕСА_1, що знаходився на його балансі, та розраховувався за всю кількість електроенергії. Мешканці будинку, в свою чергу, сплачували за спожиту електроенергію ВАТ «Миколаївській комбінат хлібопродуктів». З березня 2004 р. ВАТ «Миколаївській комбінат хлібопродуктів» (договір від 12 березня 2004 р.) припинило отримувати електроенергію для постачання до цього будинку і відповідно припинило стягнення оплати вартості спожитої мешканцями будинку електроенергії та не розраховується за неї з позивачем. 19 грудня 2007 р. позивачем проведено заміну електролічильника у квартирі відповідача та відкрито на його ім’я особовий рахунок. В той же час ОСОБА_3 продовжує весь час (з березня 2004 р.) користуватися електричною енергією, яку постачає ВАТ «ЕК «Миколаївобленерго», не сплачуючи її вартість. За період з 1 листопада 2005 р. по 1 листопада 2008 р. заборгованість становить 1919 грн. 51 коп.
Підключення електроенергії за згодою наймача (власника) квартири і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору постачання електроенергії на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення (далі – Правила), тобто у сторін виникли договірні правовідносини.
Виходячи з положень ст. ст. 6, 626-631, 526 ЦК України укладений договір є обов’язковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Більш того, у зв’язку з фактичним споживанням належної позивачу електроенергії в силу ст. 11 ЦК України ОСОБА_3 також повинен відшкодувати позивачу її вартість.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 20 Правил споживач зобов’язаний щомісячно вносити плату за спожиту електричну енергію.
За таких обставин та з урахуванням наведених норм права суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення вартості спожитої електроенергії з ОСОБА_3
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують факт використання відповідачем з 2005 р. електроенергії, яку постачає позивач, без оплати її вартості будь-кому.
Щодо посилань апелянта на те, що заборгованість нарахована з 1 листопада 2005 р., тоді як лічильник позивачем встановлено лише 19 грудня 2007 р., то суд вірно вирішив стягнути заборгованість за весь вказаний період у зв’язку з тим, що фактично правовідносини з постачання електроенергії існували до заміни лічильника.
Також не має правового значення доводи стосовно отримання електричної енергії відповідачем безпосередньо через ТП-136, яка не належить позивачу, оскільки власник ТП-136 не є постачальником або виробником електричної енергії і не надає такі послуги мешканцям будинку по вул. 1 Слобідська, 121-а.
За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: