Категорія 2.33
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 березня 2010 року справа № 2а-28994/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ірметової О.В.,
при секретарі судового засідання Коробенко Т.М.,
За участю сторін:
позивач: ОСОБА_1,
представник відповідача та третьої особи: Соболь К.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України, третя особа – Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про скасування наказу № 144 від 21.07.2009 року ,-
В С Т А Н О В И В:
29 грудня 2009 року з Донецького апеляційного адміністративного суду після залишення без змін ухвали Кіровського міського суду Луганської області від 12.08.2009 року про передачу справи до суду надійшов адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про скасування наказу № 144 від 21.07.2009 року, у якому позивач зазначив, що він є фізичною особою - суб’єктом підприємницької діяльності з 02.06.2004 року, підтвердженням чого є свідоцтво про державну реєстрацію, та є платником єдиного податку та здійснює діяльність з пасажирських перевезень та їх багажу на таксі без застосування найманої праці, тобто само зайнята особа у розумінні ст.. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».
11.04.2007 року позивач отримав ліцензію на право надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, строк дії ліцензії встановлено до 10.04.2012 року.
14 липня 2009 року комісією у складі спеціалістів територіального управління Головтрансінспекції в Луганській області було проведено позапланову перевірку діяльності з питань додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої було складено акт №201 від 14.07.2009 року із зазначенням про те, що в ході перевірки було виявлено: порушення вимог п.4.1.10,4.1.11,4.1.14 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт,визначених Законом України «Про автомобільний транспорт».
21 липня 2009 року на підставі акту № 201/1 було прийнято рішення у формі наказу щодо анулювання, виданої позивачу ліцензії на право надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
З даним наказом позивач не згодний посилаючись на те, що він є самозайнятою особою в розумінні ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно якої автомобільний самозайнятий перевізник-це фізична особа-суб’єкт господарювання ,яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів та їх багажу на таксі без застосування праці найманих водіїв. Про це свідчить надане свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця виданої позивачу виконавчим комітетом Кіровської міської ради. Відсутність застосування позивачем праці інших осіб підтверджується довідкою Кіровського міського центру зайнятості від 08.02.2010, у якій говориться, що довідка надана ОСОБА_1 , у тому що: реєстрація трудових договорів між фізичною особою-суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та найманими працівниками у Кіровському міському зайнятості не провадилось. Як само зайнятий перевізник він має усі документи для здійснення підприємницької діяльності відповідно до Ліцензійних умов, а тому просив суд скасувати наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України № 144 від 21.07.2009 року.
17 лютого 2010 року на адресу суду надійшов уточнений адміністративний позов, яким просив визнати дії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України з прийняття рішень про анулювання ліцензії серія АВ №334820 та скасувати наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України від 21.07.2009 року №144 в частині анулювання ліцензії.
Позивач в судовому адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні надав заяву, якою визнав позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Кіровської міської ради 02.06.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №112514 (а.с.72).
Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серії Є №838070 від 01.01.2009 року, виданого Кіровським відділенням Стахановської ОДПІ у Луганській області, ОСОБА_1 є платником єдиного податку на 2009 рік при здійсненні пасажирських перевезень легковим автомобілем на території України (а.с.73).
Згідно Ліцензії серії АВ № 334820 від 11.04.2007 року, виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України, ОСОБА_1 має право здійснювати внутрішні перевезення пасажирів та багажу на таксі. Строк дії ліцензії з11.04.2007 року по 10.04.2012 року (а.с.76).
Відповідно до виданої ліцензії, ОСОБА_1 видана ліцензійна картка серії НОМЕР_2 на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN TRANSPORT, 1999 року випуску, держаний номер НОМЕР_1 (а.с.77).
Кіровський міський центр зайнятості надав довідку від 08.02.2010 року № 5/1-281 в якій зазначив, що реєстрацію трудових договорів між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та найманими працівниками у Кіровському міському центрі зайнятості не провадилися (а.с.74).
Актом перевірки додержання ліцензійних умов № 201 від 14.07.2009 року були виявлені порушення Ліцензійних умов в частині вимог п.4.1.10 в частині забезпечення проведення інструктажів водіїв з безпеки руху, охорони праці та пожежної безпеки; п.4.1.11 в частині проведення медичного контролю стану здоров’я водіїв шляхом забезпечення дотримання Положення про медичний огляд кандидатів у водіїв та водіїв транспортних засобів; п.4.1.14 в частині забезпечення проведення перевірки технічного стану, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів відповідно до ст.ст. 22, 23, 25-27 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту (а.с.14-17).
На підставі даного акту наказом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України № 144 від 21.07.2009 року було анульовано ліцензію АВ № 334820 від 11.04.2007 року, виданої ОСОБА_1 (а.с.9, 10).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний самозайнятий перевізник — це фізична особа - суб’єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника — ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі — посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 року № 102, зареєстроване Міністерством юстиції України 28.04.1998 року за № 268/2708, розроблене і розповсюджується на юридичних та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності.
Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України, Сіністерства внутрішніх справ України від 05.06.2000 року №124/345, зареєстроване Міністерством юстиції України 18.07.2000 року за № 435/4656, встановлює порядок проведення медичного огляду кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів проводиться з метою визначення здатності кандидатів у водії та водіїв до безпечного керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» на таксі, яке за результатами державного технічного огляду відповідає нормативним вимогам до технічного стану, видається талон про проходження державного технічного огляду з відміткою “таксі”.
Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту та зв’язку від 01.02.2008 року №9/119 затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України “Про автомобільний транспорт".
Розділом 4 вказаних Ліцензійних умов встановлено організаційні, технічні та кваліфікаційні вимоги до здійснення робіт з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.
Відповідно до ч.13 ст.20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» орган ліцензування не пізніше п’яти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії.
Крім того, згідно зі ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» підставами для анулювання ліцензії є :
заява ліцензіата про анулювання ліцензії;
акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;
рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання;
нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи — підприємця;
акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії;
акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;
акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;
акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності;
акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
З урахуванням того, що в судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 має посвідчення водія в установленому законодавством порядку, має свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу здійснює технічний огляд автомобільного транспорту VOLKSWAGEN TRANSPORT, 1999 року випуску, держаний номер НОМЕР_1, має відповідну медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом та є самозайнятою особою в розумінні ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд дійшов до висновку щодо безпідставності та протиправності наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України № 144 від 21.07.2009 року про анулювання ліцензії.
Крім того, представником відповідача та третьої особи під час судового засідання було подано заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.
З ч.1 статті 136 КАС України вбачається, що п озивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Відповідно до ч.3 статті 136 КАС України с удове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.112 КАС України встановлено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову .
З урахуванням вищевикладеного, у суду не має підстав для неприйняття заяви про визнання відповідачем позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 98, 112, 136, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ГДАІ Міністерства транспорту та зв’язку України в особі УДАЇ ГУМВС в Луганській області про скасування наказу № 144 від 21.07.2009 року задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України з прийняття рішень про анулювання ліцензії серія АВ №334820, виданої на право внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу на таксі ОСОБА_1.
Скасувати наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України від 21.07.2009 року №144 в частині анулювання ліцензії серія АВ №334820 на право внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу на таксі ліцензіата ОСОБА_1.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
СУДДЯ О.В. Ірметова