Категорія 2.10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 березня 2010 року Справа № 2а-28959/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Островської О.П.,
суддів: Гончарової І.А., Ципко О.В.,
при секретарі –Смішливій І.М..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕ-СХІД» до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання неправомірним наказу від 24.11.2009р. N 626 про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами в частині скасування спеціального дозволу № 3523 від 25.11.2004р.,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугле-схід» (далі позивач), звернулось з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі відповідач), про визнання неправомірним наказу від 24.11.2009р. N 626 про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами в частині скасування спеціального дозволу № 3523 від 25.11.2004р.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем, на підставі рішення міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування, було прийнято Наказ N 626 від 24.11.2009 "Про анулювання спеціального дозволу № 3523, про що позивача повідомили листом від 11.12.09 року за №25\09-9-1647. Зазначений наказ вважає протиправним, оскільки відсутні передбачені нормативними актами обставини для анулювання дозволу.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення тотожні даним зазначеним в позовній заяві.
Представник відповідача Міністерства охорони навколишнього природного середовища неодноразово в судове засідання не з’являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином, до початку судового засідання надав суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв’язку із перебуванням представника у іншому судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, слухання по справі призначалося кілька разів, справа судом неодноразово відкладалася слуханням за аналогічними клопотаннями представника відповідача.
Судом вказана причина була визнана неповажною, оскільки відповідач є юридичною особою і перебування одного представника у іншому судовому засіданні не позбавляє цю юридичну особу можливості направити у якості представника будь-кого іншого з працівників.
З урахуванням вимог ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який повторно не з’явився у судове засідання, на підставі наявних доказів які містять достатньо даних про права та обов’язки сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України .
Основний Закон гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Кодексу України «Про надра», с пеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Указу Президента України від 27 грудня 2005 року N 1842/2005 (далі Указ № 1842), Міністерство охорони навколишнього природного середовища України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, геологічного вивчення надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1524 від 02.11.2006 року, затверджено Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (далі Постанова № 1524).
Відповідно до пунктів 15, Указу № 1842 та Постанови № 1524, відповідач, видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування ділянками надр та у випадках, передбачених законодавством, здійснює ліцензування відповідних видів господарської діяльності.
Відповідно до статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.
Згідно зі статтею 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами в межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, що мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні й економічні можливості користування надрами.
Судом встановлено, що 25.11. 2004 року відповідачем був виданий позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами № 3523 (далі дозвіл № 3523, а.с.10).
Згідно з дозволом № 3523 видами користування надрами позивача є геологічне вивчення, дослідно-промислова розробка, видобування, та ін.
Дозволом № 3523 передбачені особливі умови дії дозволу, серед яких:
Виконання умов Держуправління екоресурсів в Луганській області, Мінпаливенерго, Держнаглядохоронпраці, обов’язкова своєчасна сплата платежів до бюджету та подача встановленої звітності.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 801 від 30.11.1994 року ( з подальшими змінами), Державний геологічний контроль за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр України (далі державний геологічний контроль) здійснюється Мінприроди та його органами на місцях. Органами державного геологічного контролю є: Головне управління державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр, що утворюється в структурі Мінприроди, територіальні інспекції державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр, до яких відноситься Донецька територіальна інспекція (Інспекція).
У листопаді 2008 року ДО «ДТІ ДГК» було проведено відповідну перевірку дотримання позивачем вимог надрокористування, за результатами якої тоді ж складено акт (далі акт перевірки), яким рекомендовано винести питання щодо анулювання наданого позивачеві вказаного дозволу, на розгляд міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування, у відповідності з п.19 Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 273.
Акт перевірки не є розпорядчим документом та не оскаржувався позивачем оскільки носить рекомендаційний характер.
Наказом відповідача N 626 від 24.11.2009 року, анульовано дію спеціального дозволу № 3523 у зв’язку із припиненням робіт передбачених дозволом, більш як на два роки.
Вказані обставини підтверджуються наказом відповідача N 626 від 24.11.2009 року.
Суд вважає, що у відповідача не було підстав для видання вказаного наказу та анулювання зазначеного спеціального дозволу на користування позивачем надрами.
Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач керувався Порядком надання дозволів та їх анулювання у 2009 році, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 608 від 17.06.2009 р. "Про затвердження Порядку надання в 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами» (далі Постанова № 608).
Відповідно до п.п.13 пункту 20 Постанови № 608 відповідач анулює дозвіл у разі припинення робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки.
Однак суд вважає, що у даному випадку цей пункт суперечить п.6 ст. 26 Кодексу України «Про надра», а тому не повинен застосовуватися.
Крім того, приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач помилково керувався Порядком надання дозволів та їх анулювання у 2009 році, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 608 від 17.06.2009 р. "Про затвердження Порядку надання в 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами», оскільки його дія поширюється тільки на випадки надання дозволів та їх анулювання, виявлені у 2009 році.
Правовідносини щодо порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на користування надрами регулюються Кодексом України про надра та постановою КМУ від 27.02.2008 року N 273 про затвердження Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами. Порядок видачі дозволів у 2004 році, коли було видано позивачеві спірний спеціальний дозвіл, регламентувався Постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. N 1540 Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі Постанова № 1540), яка втратила чинність на підстави Постанови Кабінету Міністрів № 273 від 27.02.2008 року.
Тому питання анулювання дозволу позивачеві, відповідач мав вирішувати на підставі попереднього зазначеного Порядку надання таких дозволів у 2008 році.
Відповідно до статті 19 Кодексу надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям та громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Вичерпний перелік підстав анулювання спеціального дозволу на користування надрами визначений у Кодексі України про надра та п. 19 Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами.
Пункт 19 Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 273, встановлює виключний перелік підстав, за наявності яких Мінприроди може анулювати дозвіл: відсутність потреби у користуванні надрами; ліквідація надрокористувача, якому надано дозвіл; подання надрокористувачем свідомо неправдивих відомостей; користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров’я людей; використання надр не за призначенням; визнання аукціону, за результатами якого був наданий дозвіл, недійсним; неодноразове порушення надрокористувачем умов дозволу або угоди про умови користування ділянкою надр; визнання дозволу недійсним у судовому порядку; невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу; вилучення в установленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр; коли суб’єкт господарської діяльності протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ, родовищ нафти і газу - 180 календарних днів, з початку дії спеціального дозволу не приступив до користування ділянкою надр без поважних причин; дострокове розірвання договору про оренду цілісних майнових комплексів для підприємств, яким був наданий дозвіл відповідно до абзацу дев’ятого пункту 7 цього Порядку.
Таким чином, пп.11 п.19 Постанови № 273 передбачає право відповідача анулювати дозвіл, якщо суб'єкт господарської діяльності протягом двох років, з початку дії спеціального дозволу не приступив до користування ділянкою надр без поважних причин. Зазначена норма кореспондується з п.6 ст. 26 Кодексу України «Про надра».
З системного аналізу зазначених нормативних актів убачається, що пункт 6 статті 26 Кодексу та пункт 19 Постанови № 273 пов'язують можливість анулювання спеціального дозволу на користування надрами та припинення права користування надрами тільки з відсутністю факту початку користування надрами надрокористувачем, а не із фактом припинення робіт способами, якими він приступив до користування надрами, і тільки Постановою № 608 таке анулювання пов’язано з припиненням користувачем робіт, що суперечить вказаним положенням Кодексу України «Про надра», який має вищу юридичну силу стосовно Постанови № 608, та, як зазначено вище, не передбачає анулювання дозволу у разі припинення робіт .
Крім того, відповідачем порушено порядок розгляду питання про анулювання спеціального дозволу.
Стаття 20 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлює, що контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Орган, що здійснює перевірку, за результатами перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику суб'єкта, який перевірявся, другий - зберігається органом, який здійснив перевірку. Орган ліцензування або спеціальний уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії.
Стаття 21 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" також передбачає, що розгляд питання про анулювання ліцензії на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників.
Однак, представники позивача не запрошувалися до Мінприроди, про скасування спеціального дозволу дізналися випадково.
Відповідно до ст. 26 цього Кодексу України «Про надра» право користування надрами припиняється в разі: якщо відпала потреба у користуванні надрами; закінчення встановленого строку користування надрами; припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров’я населення; використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Крім того, відповідно до частини другої статті 26 Кодексу право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
Судом встановлено, що питання припинення користування позивачем надрами у встановленому порядку не вирішувалося, відповідач не звертався з такою пропозицією до позивача, а останній не давав згоди на припинення права користування надрами, у судовому порядку таке питання не розглядалося, а тому у відповідача не було повноважень для прийняття спірного наказу № 626.
Суд критично оцінює посилання відповідача на висновки зазначеного акту перевірки, оскільки, незважаючи на викладені у акті порушення, зазначений акт не позбавляє відповідача обов’язків виконувати вимоги Кодексу «Про надра» при вирішенні питань про анулювання спеціального дозволу.
Суд критично оцінює посилання відповідача на необхідність на даний час отримання висновку Державної геологічної служби, оскільки оскаржене рішення приймалось за відсутності висновку, а тому його наявність чи відсутність на даний час не впливає на повноваження відповідача стосовно прийняття зазначеного рішення стосовно позивача.
За таких обставин суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій та прийнятого рішення щодо анулювання спірного дозволу, його заперечення спростовані матеріалами справи та поясненнями представника позивача, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню повністю.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 04 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09 березня 2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕ-СХІД» до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання неправомірним наказу від 24.11.2009р. N 626 про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами в частині скасування спеціального дозволу № 3523 від 25.11.2004р. задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24 листопада 2009 року N 626 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3523 від 21.11.2004 р. наданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Вугле-Схід», Луганська область, Антрацитівський район, с.Рафайлівка, вулиця Підлісна, 27 «А», ідентифікаційний код 32260897.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено та підписано 9.03.2010 року.
Головуючий – суддя:
Судді