категорія 2.27
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 березня 2010 року справа № 2а-390/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ципко О.В.
при секретарі: Шабаліній О.С.
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1,
представник відповідача: Савенка А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Жовтневого районного суду м. Луганська Ситника Олександра Івановича про визнання незаконною бездіяльність щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 09.11.2009 року, -
ВСТАНОВИВ
22 січня 2010 року позивачка звернулася з позовом до Луганського окружного адміністративного суду, в якому зазначила, що вона 09.11.2009 р. зверталась до голови Жовтневого районного суду м. Луганська Ситника Олександра Івановича з інформаційним запитом, однак відповіді вона не отримала. У зв’язку з чим, просила визнати незаконною бездіяльність щодо ненадання відповіді на інформаційний запит, зробити запит на почтове відділення за місцем проживання позивачки щодо надходження на її адресу кореспонденції від відповідача.
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, дала пояснення по суті позовних вимог та просила суд задовольнити позов у повному обсязі, наполягала на тому, що відповідь вона не отримувала, з її копією була ознайомлена під час отримання письмового заперечення відповідача з додатками.
На адресу суду 19.02.2010 року від відповідача надійшло письмове заперечення (вх. 10715), в якому відповідач просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, позов не визнає з наступних підстав. Інформаційний запит позивачки був переданий для надання відповіді судді Сергєєву В.М., в провадженні якого знаходилась кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 19.11.2009 р. суддею Сергєєвим В.М. була надана відповідь на інформаційний запит позивачки про відмовлення у надані інформації, оскільки вона не є учасником судового процесу по вказаній кримінальній справі. В підтвердження цього відповідачем надані копії журналу вихідної кореспонденції та копія відповіді ОСОБА_1 від 19.11.2009 року.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення надані відповідачем, просив суд відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Базовим законом, що регулює правові основи інформаційної діяльності є Закон України «Про інформацію» відповідно із ч. 1 ст. 9 якого всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Термін розгляду запиту щодо доступу до офіційних документів визначений ст. 33 Закону, частиною1 якої встановлено, що термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів, а задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом (частина 3 статті 33 Закону).
Частинами 1, 2 статті 32 Закону України «Про інформацію» регламентовано, що під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі.
Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.
Однак ст. 37 вищезазначеного Закону встановлені обмеження щодо документів та інформації, що не підлягає обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі:
інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею;
конфіденційну інформацію;
інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи;
інформацію, що стосується особистого життя громадян;
документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю;
інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення;
інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади пропозиції про поліпшення їх діяльності та забезпечення можливості для відстоювання своїх прав і законних інтересів регулюється Законом України «Про звернення громадян».
Преамбулою до Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Згідно із ст. 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що з вернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Статтею 15 цього Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно ст. 20 вказаного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернувся до голови Жовтневого районного суду м. Луганська Ситника Олександра Івановича з інформаційним запитом, який був отриманий судом 10.11.2009 р. В ньому ОСОБА_1 просила надати інформацію щодо: отримання судом від прокуратури Жовтневого району м. Луганська матеріалів кримінальної справи у відношенні ОСОБА_5 та ОСОБА_4; про наявність у матеріалах справи будь-якого рішення прокуратури про відмову у порушені кримінальної справи, у разі наявності такого рішення просила надати його копію для оскарження; просила роз’яснити порядок ознайомлення з матеріалами справи та надати відповідь на інформаційний запит в 10-денний строк.
Суддею Жовтневого районного суду м. Луганська Сергєєвим В.М., в проваджені якого знаходилась кримінальна справа, 19.11.2009 року, тобто у встановлений законодавством строк, надано позивачці відповідь, у якій її було роз'яснено, що надати інформацію по вищезазначеним питанням суд не може, оскільки ОСОБА_1 не є учасником судового процесу по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 289 КК України. Відповідь була зареєстрована у журналі реєстрації вихідної кореспонденції суду 19.11.2009 року за номером 98.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем у відповідності із вимогами Закону України "Про звернення громадян" було надано належну відповідь на звернення позивача.
Зазначений висновок ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними у судових засіданнях доказами, а саме: копією інформаційного запиту позивача (а.с.5), копію відповіді Жовтневого районного суду м. Луганська від 19.11.2009 р. , копіє журналу вихідної кореспонденції за 19.11.2009 р.
Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав суду докази про те, що позивачці на її вимогу надавалась відповідь на звернення.
З огляду на зазначене, суди приходить до висновку, що відповідачем не було порушено положень Законів України «Про звернення громадян» та «Про інформацію».
При таких обставинах позовні вимоги позивача є необгрунтовними та не підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки судове рішення винесено не на користь позивачки.
ПОСТАНОВИВ
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до голови Жовтневого районного суду м. Луганська Ситника Олександра Івановича про визнання незаконною бездіяльність щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 09.11.2009 року відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі складена та підписана 09 березня 2010 року.
Суддя О.В. Ципко