У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Сінані О.М.,
суддів М’ясоєдової Т.М.,
Даніла Н.М.,
при секретарі Печуріні Є.Ю.,
з участю: відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 08 квітня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ майна подружжя і зустрічному позові ОСОБА_8 до СТ «Дубок», ОСОБА_7, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним рішень правління СТ «Дубок» ,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про поділ майна подружжя.
ОСОБА_8 подав зустрічний позов до СТ «Дубок», ОСОБА_7, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним рішень правління СТ «Дубок».
06.04.2009 року від ОСОБА_5 надійшла заява про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на будову дачі, розташованої в СТ «Дубок», Балаклавського району м.Севастополя на земельних ділянках 95,97, мотивована тим, що не прийняття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення по цій справі.
Ухвалою Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 08 квітня 2009 року накладено арешт на земельні ділянки №95-97 з будовою дачі, розташовані в садівничому товаристві «Дубок» у Балаклавському районі м.Севастополя, що є спільним майном подружжя.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу , в якій ставить питання про скасування ухвали, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_5 про забезпечення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того , що заявником представлені відомості для достатнього припущення , що невжиття заходів по забезпеченню позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Між тим з такими висновками суду колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.
Відповідно до статті 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі , допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Положеннями статті 152 ЦПК України передбачено, що в иди забезпечення позову у відповідності з положеннями частини 3 статті 152 ЦПК України повинні бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами .
У сенсі частини 3 статті 151 , пункту 3 частини 1 статті 210 наведеного Кодексу ухвала суду про забезпечення позову повинна містити висновки , що мають бути достатньо обґрунтованими і мотивованими.
За загальним правилом , заявник зобов’язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.
Обставини цивільних справ з'ясовуються на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі , користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідженню та доведенню перед судом їх переконливості.
Ці загальні правила процедури стосуються всіх стадій руху судової справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2009 року від ОСОБА_5 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будову дачі, розташованої в СТ «Дубок», Балаклавського району м.Севастополя на земельних ділянках 95,97.
Будь-якого обґрунтування необхідності забезпечення позову або перелік визначених позивачем доказів чи клопотання позивача про витребування доказів щодо обставин, які надають підстави вважати , що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в матеріалах справи відсутні.
Задовольняючи заяву ОСОБА_5 про прийняття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції наклав арешт на земельні ділянки №95-97 з будовою дачі, розташовані в садівничому товаристві Дубок у Балаклавському районі м.Севастополя, які не є предметом позовних вимог сторін і стосовно яких заявник не заявляв клопотання про накладення арешту.
При вирішенні питання суд першої інстанції не звернув уваги на те, що земельна ділянка №96, на яку також був накладений арешт належить іншим особам, які до участі у цій справі в якості відповідачів не були залучені і участі у розгляді справи не приймали, тобто вирішив питання щодо їх прав та обов’язків.
Разом з тим, оскаржуваною ухвалою суду були порушені законні права апелянта- власника земельних ділянок №95,97.
Порушуючи вимоги статті 134 ЦПК України суд першої інстанції встановивши, що невживання заходів по забезпеченню позову може утруднити виконання рішення суду , разом з тим не зазначив в ухвалі мотиви за якими суд дійшов до такого висновку.
З урахуванням того , що заява ОСОБА_5 про забезпечення позову вирішена судом першої інстанції з порушенням порядку, передбаченого для вирішення цього питання , оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у відповідності з пунктом 3 частини 1 статті 312 ЦПК України із передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Виходячи з викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 312, статтями 314,315,323-324 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 08 квітня 2009 року скасувати і питання направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України у двомісячний строк.
Судді: Сінані О.М. М'ясоєдова Т.М. Даніла Н.М.