У К Р А Ї Н И
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 498/10
Категорія 46 ГоловуючГ Головуючий у 1-й інстанції – Чумак Т.А.
Доповідач – Максюта Ж.І.
У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – Болтунової Л.М.
суддів – Козлова С.П., Максюти Ж.І.
при секретарі – Білоус А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційні скарги ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2009 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, гаражно-будівельного кооперативу «Движение», треті особи – Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним договору дарування, визнання дійсним договору купівлі-продажу, про розділ подружнього майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання дійсним договору міни квартири та визнання права власності на квартиру, -
встановила:
У березні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору дарування, визнання дійсним договору купівлі-продажу та про розподіл спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 1995 року він знаходився у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 В період шлюбу ними було приватизовано квартиру АДРЕСА_1, яку в подальшому вирішили продати і купити іншу квартиру, а саме квартиру АДРЕСА_2, в якій проживала ОСОБА_6 Однак ця квартира була не приватизована і для оформлення приватизації необхідно було погасити заборгованість за квартиру, а тому позивач заплатив частину боргу і в подальшому з його заробітної плати стягувалися гроші в рахунок погашення заборгованості по комунальним платежам цієї квартири. Крім того ним особисто були надані гроші ОСОБА_6 для приватизації квартири та разом з ОСОБА_2 вони дали ОСОБА_6 ще 1000 доларів США. ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про оформлення договору міни квартир. Однак 04 березня 2005 року був оформлений договір дарування зазначеної квартири, про що він не знав, вважаючи, що заключено договір міни. Крім того у спірній квартирі подружжям було зроблено капітальний ремонт, а тому позивач просив суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 04.03.2005 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, визнати дійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, визнати спірну квартиру спільним майном подружжя, провести поділ цієї квартири між позивачем та ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_2 на його користь в рахунок компенсації за ? частину спірної квартири в сумі 62500 грн.
В ході судового засідання позивач доповнив свої позовні вимоги і також просив визнати ? частину гаража НОМЕР_3 в ГБК «Движение» м. Зеленодольська спільною власністю подружжя – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на ? частину зазначеного гаража (а.с.107 т.1).
Відповідачка ОСОБА_2 не погодившись із позовом, звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3; визнати об’єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіль НОМЕР_1, 2005 року випуску; визнати за нею право власності на ? частку зазначеної квартири на ? частку зазначеного автомобіля, визнати за ОСОБА_1 право власності також на ? частки квартири та автомобілю; виділити ОСОБА_2 в порядку поділу майна в повному об’ємі квартиру АДРЕСА_3 і визнати за нею право власності на цю квартиру; виділити відповідачу ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя автомобіль ВАЗ 21114 та визнати за ним право власності на цей автомобіль (а.с.60-62 т.1).
У квітні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в якій просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 04.03.2005 недійсним, визнати договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 04.03.2005 недійсним, визнати угоду укладену 04.03.2005 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 угодою міни зазначених квартир, визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2 придбану на підставі договору міни; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати (а.с.84-86).
Ухвалою Апостоловського районного суду від 13 жовтня 2008 року всі позови об’єднані в одне провадження (а.с.140-141 т.1).
Рішенням Апостолівського районного суду від 21 травня 2009 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, гаражно-будівельного кооперативу «Движение», третьої особи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним договору дарування, визнання дійсним договору купівлі-продажу, про розділ подружнього майна задоволено частково, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання дійсним договору міни квартири та визнання права власності на квартиру задоволено у повному обсязі.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 04 березня 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом Зеленодольської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 551.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений 04 березня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідчений нотаріусом Зеленодольської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 547.
Визнано договір, укладений 04 березня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 договором міни квартир - квартири АДРЕСА_4, яка належала ОСОБА_4, та квартири АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_6
Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору міни квартир, укладеного 04.03.05 з ОСОБА_6
В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль марки «ВАЗ-21114», д/н НОМЕР_2, 2005 р.в., вартістю 35 000 грн.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частку у спільній сумісній власності подружжя - автомобілі марки «ВАЗ-21114», д/н НОМЕР_2, 2005 р.в., вартістю 17 500 грн.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частку у спільній сумісній власності подружжя - автомобілі марки «ВАЗ-21114», д/н НОМЕР_2, 2005 р.в., вартістю 17 500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість ? частини у спільній сумісній власності подружжя - автомобілі марки «ВАЗ-21114», д/н НОМЕР_2, 2005 р.в., вартістю 17 500 грн.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «ВАЗ-21114», д/н НОМЕР_2, 2005 р.в.
Визнано спільною частковою власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3.
Визнано за ОСОБА_2 право на частку в спільній частковій власності - квартирі АДРЕСА_3, вартістю 41 330 грн.
Визнано за ОСОБА_1 право на частку в спільній частковій власності - квартирі АДРЕСА_3, вартістю 5 980 грн.
В порядку поділу майна подружжя виділено ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість належної частки в спільній частковій власності в розмірі 5 980 грн.
В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_1 витрати по справі -державне мито (судовий збір) в сумі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 07 грн. 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_4 витрати по справі - державне мито (судовий збір) в розмірі 588 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. та державне мито (судовий збір) в розмірі 236 грн. 55 коп.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки судом не враховані обставини при яких оформлювався договір від 04.03.2005, той факт, що позивач не був присутнім при оформлення цієї угоди, судом не з’ясовані обставини будівництва гаража та продажу автомобіля.
В апеляційній скарзі ВАТ «Державний ощадний банк України» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 04 березня 2005 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений 04 березня 2005 року, визнання договору від 04.03.2005 договором міни та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_4, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та на неврахування судом інтересів апелянта, як третьої особи по справі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційних скарг.
З’ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що договори дарування та купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_4, укладені 04 березня 2005 року, відповідно були укладені з метою приховання вчиненого договору міни зазначених квартир, а тому прийшов до вірного висновку про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_4
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 17.06.1995 по 19.02.2008 і за період шлюбу придбали автомобіль марки ВАЗ 21114 д/н НОМЕР_2, який 24.12.2005 було зареєстровано в Апостоловському МРЕВ на ОСОБА_1 та 30.10.2007 знято з обліку на реалізацію (а.с.224 т.1) і в подальшому автомобіль було продано ОСОБА_7, про що останній підтвердив у судовому засіданні, однак факт отримання грошей ОСОБА_2 від ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердження не знайшов, а тому в цій частині суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Крім того, в період шлюбу ОСОБА_2 придбана квартира АДРЕСА_3, у зв’язку з чим було оформлено кредитний договір. Оскільки на утриманні ОСОБА_2 знаходиться малолітня донька сторін ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, і частка ОСОБА_1 у спільній частковій власності є незначною, суд першої інстанції задовольнив в цій частині вимоги ОСОБА_2, визнавши за нею право власності на квартиру та зобов’язавши сплатити ОСОБА_1 вартість його частки у спільному майні подружжя.
Що стосується доводів ВАТ «Державний ощадний банк України» про порушення таким рішенням суду їх інтересів є безпідставними, оскільки квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_2 придбала в кредит, забезпечивши кредитний договір заставою квартири АДРЕСА_2.
Приведені в апеляційних скаргах інші доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст.212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Перевіривши справу в повному об’ємі, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду та безпідставності приведених в апеляційних скаргах доводів.
Керуючись ст.303, 307, 308, 318 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - відхилити.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: