Справа № 22ц–1652/2009                             Головуючий першої інстанції: Раєвич Т.М.

Категорія 23                                                   Суддя-доповідач апеляційного суду: Паліюк В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2009 року, серпня  місяця, 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Паліюка В.П. ,

суддів Довжук Т.С.,   Шаманської Н.О.,

при секретарі Поліщук Ю.В.,

за участю  позивача та його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційними скаргами

представника позивача ОСОБА_2

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 9 квітня 2009 р. та додаткове рішення цього ж суду від 12 червня 2009 р. за позовом ОСОБА_4  до приватного підприємства “Агро-Торговий Дім “Гарант” (далі – ПП АТД “Гарант”) та ОСОБА_5  про визнання договору оренди недійсним, визнання факту самовільного заняття земельної ділянки та відшкодування матеріальних збитків і моральної немайнової шкоди

В С Т А Н О В И Л А:

20 січня 2009 р. ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ПП “АТГ “Гарант” та ОСОБА_5 про визнання договору оренди недійсним, визнання факту самовільного заняття земельної ділянки та відшкодування матеріальних збитків і моральної немайнової шкоди.

Позивач зазначав, що на підставі Державного акту про право приватної власності на землю він є власником земельної ділянки площею 12,49 га в межах Маложенівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області.

На реалізацію свого права, 3 грудня 2007 р. директор ПП “АТД “Гарант” уклав з ним договір оренди вказаної земельної ділянки.

Однак, на думку позивача, вказаний договір суперечить вимогам земельного законодавства. По-перше, він укладений без відома позивача обманним шляхом, оскільки підписаний не ним. По-друге, договір не був належним чином зареєстрований. По-третє, відсутній акт прийому-передачі земельної ділянки.

На неодноразові звернення директор ПП “АТД “Гарант” ОСОБА_5 відмовився розірвати договір та звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку, чим позбавив позивача можливості провести весняно-польові роботи.

До того ж, відповідач нараховував та сплачував орендну плату у розмірі, меншому, ніж це передбачено законом.

Внаслідок таких дій відповідача позивачу завдано на 12 640 грн. матеріальних збитків та на 1650 грн. моральної шкоди.

Посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 9 квітня 2009 р. у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди недійсним, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 12 червня 2009 р. відмовлено у задоволенні вимог щодо визнання факту самовільного зайняття земельної ділянки, вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційних скаргах представник позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору просив рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2007 р. ОСОБА_4 достроково розірвав договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки, укладений з ТОВ СФ “Приват Агро-Юг”, маючи на меті укласти договір оренди з відповідачем (а. с. 51-52).

Після чого, 3 грудня 2007 р. ОСОБА_4 уклав з ПП “АТД “Гарант” строком на 10 років договір оренди цієї ж земельної ділянки. Договір від імені орендодавця підписала дружина ОСОБА_4 – ОСОБА_6 Зазначений підпис позивач не оспорював, оскільки одержував від ПП “АТД “Гарант” орендну плату. Державна реєстрація договору відбулась 22 грудня 2007 р.

До того ж, істотні умови спірного договору відповідають вимогам Закону України “Про оренду землі”.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив докази по справі, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки. Тому відповідач на законних підставах використовує зазначений об’єкт для сільськогосподарського призначення. У зв’язку з чим, суд вірно відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду щодо розміру судових витрат відповідають положенням підпунктам “а” та “д” пункту 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Державне мито” та ст. 80 ЦПК України.

Доводи апеляційних скарг про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення по справі та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами, наявними в матеріалах цивільної справи.

Зокрема, отримання позивачем орендної плати за 2008 р. підтверджує його волевиявлення щодо договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим, колегія суддів враховує і те, що відповідач проводить на цій земельній ділянці відповідні роботи згідно з її цільовим призначенням. Саме цільове призначення землі унеможливлює щорічне переукладення договору оренди з новим господарством.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що немає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 відхилити, рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 9 квітня 2009 р. та додаткове рішення цього ж суду від 12 червня 2009 р.  залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді