Справа № 22ц-1644/09                                 Головуючий першої інстанції Гапоненко Н.О.

Категорія: 37                                                 Суддя – доповідач апеляційного суду Паліюк В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

2009  року серпня  місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Паліюка В.П.,

суддів Довжук Т.С., Шаманської Н.О.,

при секретарі Поліщук Ю.В.,

за участю  позивача та його представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2009 р. за позовом  ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та  ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2008 р. ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_10 і відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 та 1,54 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

29 березня 2001 р. ОСОБА_10 склав заповіт, за яким 1/2 частину всього майна заповів дружині – ОСОБА_11, матері позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2., не встигнувши оформити спадщину. Інші спадкоємці спадщину як після смерті ОСОБА_10, так і після смерті ОСОБА_11 не прийняли, а брат позивача ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовляється.

Посилаючись на те, що після смерті батьків він спадщину не оформляв через відсутність коштів, позивач просив визнати за ним право власності на 2/3 частини спірного житлового будинку та 2/3 частини земельної ділянки.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2008 р. в якості відповідачів до участі у справі залучено ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5

Під час судового розгляду позивач уточнив підстави позову, зокрема мотивував заявлені вимоги також тим, що його мати ОСОБА_11 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_10, а позивач прийняв спадщину після смерті батьків, хоча й не звертався з заявою про прийняття спадщини, оскільки на час її відкриття був неповнолітнім.

З посиланням на викладене, позивач просив задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2009 р. позов задоволено частково. За ОСОБА_6 визнано право власності на 3/14 частини спірного житлового будинку та 3/14 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з 12 липня 1997 р. перебували в зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_10 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 та 1,54 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

За життя ОСОБА_10 склав заповіт на користь ОСОБА_11 щодо 1/2 частини усього належного йому майна (а. с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, а тому ОСОБА_11 звернулась у Березанську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини (а. с. 77). Однак, на неї не були оформлені правоустановчі документи, оскільки 3 листопада 2007 р. вона померла.

Таким чином, після смерті вказаних осіб відкрилась спадщина.

До реєстрації шлюбу з ОСОБА_11, у ОСОБА_10 були діти: ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, а з ОСОБА_11 – спільна дитина ОСОБА_6 Тоді як, у ОСОБА_11 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_10 був син ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що заповіт складений ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 є недійсним. До того ж, відповідач ОСОБА_3 відмовився від своєї частки у спадщині на користь позивача, тому суд визнав за позивачем право власності на 3/14 спадкового майна.

Між тим, з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають всім обставинам спору та позовним вимогам.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідачі не звертались до суду із зустрічною вимогою про визнання заповіту недійсним. Вони лише в запереченнях на позов зазначали, що такий заповіт є нікчемним (а. с. 74).

Однак, місцевий суд не звернув належної уваги на викладене і, при відсутності позову про визнання заповіту недійсним, в тексті судового рішення поспішно вказав на його недійсність.

Крім того, ухвалюючи рішення по суті, суд визнав за позивачем право власності на 3/14 частини спадкового майна, але не визначив, кому з інших спадкоємців належить залишок спадкової маси.

Зазначена неповнота у визначенні осіб, які мають право власності на спадкове майно, унеможливлює користування цим майном належним чином.

До того ж, з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відсутній спір про право на спадщину. Більше того, ОСОБА_3 відмовився на користь брата від своєї частки в спадковому майні.

Викладені обставини не позбавляють їх можливості звернутись в нотаріальну контору і реалізувати свої спадкові права. Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 звертались в державну нотаріальну контору, а нотаріус, в свою чергу, відмовив у оформленні спадщини.

Згідно з роз’ясненнями абзацу 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про спадкування”   від 30 травня 2008 р. № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, вказане судове рішення, яке постановлено в порушення ст. ст. 11, 213 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 208 ЦПК України, оскільки останній не відповідає вимогам законодавства щодо отримання права на спадкове майно в досудовому порядку.

Керуючись п. 8 ч. 1 ст. 208, ст. ст. 303, 310, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6  задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2009 р. скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили

Головуючий

Судді