ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2010 р. № 8/96пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
позивачане з’явився
відповідачане з’явився
3-тьої особине з’явився
прокурораРудак О.В. –прокурора відділу Генпрокуратури України
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційне подання Заступника прокурора Донецької області
на рішеннягосподарського суду Донецької області від 08.12.2009 р.
у справі№8/96пн
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма "Висмут"
доКомунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька"
3-тя особа Донецька міська рада
про визнання права власності
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма (надалі ТОВ НКВТФ "Висмут") звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" про визнання права власності на нерухоме майно –адміністративно виробничий корпус (літера З-2) з прибудованим до нього тамбуром з ганком (літера з2), загальною площею 409,2 кв. м, що розташований за адресою: м. Донецьк, пров. Ліста, буд. 9а.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.06.2008 р. (суддя Ємельянов А.С.), позов задоволений, визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма "Висмут", м. Донецьк на адміністративно виробничий корпус (літера З-2) з прибудованим до нього тамбуром з ганком (літера з2), загальною площею 409,2 кв. м, що розташований за адресою: м. Донецьк, пров. Ліста, буд.9а.
Доповідач: Шаргало В.І.
За касаційним поданням Заступника прокурора Донецької області вищезазначене судове рішення переглянуте в порядку касації і постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2009 року скасоване, справа передана новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому суд касаційної інстанції відзначив, що судами не досліджено обставин щодо відведення земельної ділянки під уже збудоване майно, разом з тим, земельна ділянка, на якій зведений спірний об'єкт нерухомості належить до комунальної власності, тому слід було вирішити питання про залучення до участі у справі Донецької міськради.
За результатами нового розгляду Рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2009 року (судді: Левшина Г.В., Курило Г.Є., Джарти В.В.), позов задоволений, за ТОВ НКВТФ "Висмут" визнано право власності на вищезазначене нерухоме майно.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Прокурор зазначає про те, що Донецьке МБТІ не є належним відповідачем у справі, оскільки на підставі правовстановлюючих документів лише здійснює реєстрацію права власності, у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи щодо права власності на спірну прибудову.
Заслухавши прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами 1, 4 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року № 1952-IV із змінами і доповненнями визначає державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 цього Закону). Згідно з пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Виходячи зі змісту ст.ст. 387, 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається, а також має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Господарським судом встановлено, що будь-які докази проведення або відмови у проведенні реєстрації Донецьким БТІ права власності позивача на спірне нерухоме майно відсутні.
Вирішуючи спір, господарський суд не звернув увагу на те, що Донецьке БТІ відповідно до вищезазначеного положення здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно і не може бути відповідачем щодо вимог ТОВ НКВТФ "Висмут" про визнання права власності. У зв'язку з цим, суду, відповідно до вимог ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, слід було вирішити питання про залучення до участі в справі іншого відповідача повинного відповідати за цим позовом (про що і йшлося в постанові ВГСУ від 27.05.2009 р.), оскільки реєстрації права власності передують ряд юридично значимих дій, які проводяться відповідними органами місцевого самоврядування.
За таких обставин прийняте у справі судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати, що відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз’яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення", з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Заступника прокурора Донецької області задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2009 р. у справі №8/96пн скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
СуддяМачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.І.