Справа № 2 – 739/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2010 року                                                           Личаківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого – судді Лакомської Ж.І.,

при секретарі – Кириченко О.М.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, за участі третіх осіб: ОСОБА_5, управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, територіальної державної інспекції праці у Львівській області, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, –

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі на посаді директора Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позов мотивує тим, що, будучи звільненим з роботи із вказаної посади за безпідставне введення восьми штатних одиниць, що, як зазначено у наказі, призвело до нецільового використання бюджетних коштів, вважає своє звільнення незаконним, оскільки штатні розписи школи-інтернату вступають в силу після їх затвердження відповідачем, а тому позивач не може нести відповідальності за нецільове використання коштів на підставі таких штатних розписів, а також відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав із аналогічних підстав та пояснив, що подавши на затвердження відповідача штатний розпис школи інтернату станом на 01.09.2008 р., не вводив до штату установи вісім штатних одиниць, оскільки у проекті штатного розпису не змінилася кількість штатних одиниць порівняно із попереднім штатним розписом, а також вказав, що штатний розпис затверджується саме начальником відділу освіти, після чого такий вступає в дію. Крім цього, вважає, що відповідачем було порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення, оскільки ним могло бути введено у проекті штатного розпису вісім штатних одиниць лише 01.01.2008 р. Крім цього, як видно із наказу про звільнення відповідачем не було враховано інших обставин, що є обов'язковим при застосуванні дисциплінарного стягнення, а саме: ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, його попередню роботу, зокрема, те, що працював у школі-інтернаті №2 міста Львова з 1978 р. та за цей час жодних серйозних зауважень до його роботи не було. Просив суд позов задоволити, скасувати наказ про звільнення №08-09/215ос від 22.09.2008 р., поновити його на посаді директора Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги та пояснення ОСОБА_1 підтримав, пояснив, що позивачем не було введено восьми штатних одиниць до штату школи-інтернату №2 м. Львова, у зв'язку з чим могло відбутися нецільове використання бюджетних коштів. Введення додаткових штатних одиниць є підставою для прийняття на такі посади інших працівників, чого фактично не було. У подальшому жодного вивільнення працівників у зв’язку з можливим введенням позивачем додаткових штатних одиниць не відбулось, що свідчить про відсутність певних порушень з боку ОСОБА_1, як директора школи-інтернату. Оскільки проступок, як випливає із позиції відповідача, міг бути вчиненим позивачем лише 01.01.2008 р., бо саме в той час позивачем було надано відповідачеві, як головному розпоряднику коштів на затвердження проект кошторису школи-інтернату з додатковими штатними одиницями, відповідачем було пропущено строк застосування дисциплінарного стягнення. Крім цього, пояснень від позивача, що є обов'язковим при застосуванні дисциплінарного стягнення, не було отримано та не було запропоновано такі надати, а листи позивача відповідачеві, які направлялись в межах звичного робочого порядку, не є поясненнями з приводу проведення певної перевірки щодо можливого введення восьми штатних одиниць, за що фактично було звільнено позивача. Щодо договору, укладеного позивачем з ТзОВ  “ФК “Львів” щодо утримання дітей, то такий у подальшому розірваний чи визнаний недійсним у встановленому законом порядку не був. ФК «Львів» за вказаним договором взяв на себе зобов’язання фінансувати утримання своїх вихованців, які були зараховані до школи-інтернату, що ним і виконувалось. Після звільнення позивача дітей, зарахованих до школи-інтернату без скерування управлінням освіти відраховано не було. Вважає, що позивач не вчиняв одноразового грубого порушення трудових обов'язків, як передбачено п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, у своїй роботі неухильно керувався статутом Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області, своєю посадовою інструкцією, іншими нормативно-правовими актами та вимоги таких не порушив щодо введення чи не введення додаткових штатних одиниць. Просив суд позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності від 04.09.2009 р., у судовому засіданні позов не визнав, підтримав письмові пояснення від 12.10.2009 р. та додатково пояснив, що позивача було звільнено за безпідставне введення восьми штатних одиниць до штату Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області, до чого призвело прийняття до школи-інтернату учнів, що не мають статусу соціально незахищених та без скерування управління освіти, у позивача ОСОБА_1 перед звільненням були належним чином відібрані пояснення, які викладені у його листі від 18.09.2008 р., однак від відповіді на питання щодо введення восьми штатних одиниць він ухилився. Строк застосування дисциплінарного стягнення порушено не було. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності від 22.09.2009 р., у судовому засіданні позов не визнав та підтримав пояснення представника відповідача ОСОБА_3 Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_5, яка є начальником відділу освіти Личаківської районної адміністрації, у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що штатні розписи Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області складаються на початку календарного та навчального років та залежать від кількості учнів. Позивачем було безпідставно прийнято до школи-інтернату не соціально незахищених та без належного скерування дітей, що вплинуло на формування штатного розпису, оскільки позивачем було 01.09.2008 р. додатково введено вісім штатних одиниць. Саме наказ про зарахування таких учнів до школи-інтернату потягнув за собою неправильний розрахунок штатних одиниць. У подальшому, після звільнення позивача, штатний розпис був змінений, але працівники не були скорочені, а лише було зменшено кількість штатних одиниць. Позивач повинен був внести зміни у штатний розпис школи-інтернату у частині зменшення штатних одиниць, чого не зробив та був звільнений з посади за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. Пояснила також, що про договір, укладений між позивачем та ТзОВ “ФК “Львів” відділу освіти стало відомо вже після 01.09.2008 р., і якщо б відділ освіти не втрутився, то державні кошти незаконно витрачалися б і надалі. У подальшому особові справи більшості неправомірно зарахованих учнів були приведені у відповідність шляхом отримання додаткових документів, а тому відраховані з 33 учнів були лише 10. Також був частково скоригований штатний розпис. Пояснила, що їй як начальнику відділу освіти, не було відомо про безпідставне зарахування ОСОБА_1 станом на 01.09.2008 р. до школи-інтернату 33 учнів. Повноваження та можливість це перевірити мала, але цього не зробила, оскільки жодних сумнівів щодо правильності підписаного директором та бухгалтером штатного розпису школи-інтернату, скріпленого печаткою, не мала. До 01.09.2008 р. штатний розпис школи-інтернату відділом освіти не був перевірений, але оскільки штатний розпис є необхідністю, наданий із школи-інтернату станом на 01.09.2008 р. був затверджений. Станом на 31.08.2008 р. діяв штатний розпис, затверджений 01.04.2008 р. Пояснити суду, які саме штатні одиниці були введені позивачем станом на 01.09.2008 р., не змогла. Просила суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради ОСОБА_6 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що саме директор Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області, у даному випадку позивач ОСОБА_1, повинен був нести відповідальність за діяльність цієї установи. Кількість учнів прямо впливає на заробітну плату директора, що, на її думку, зумовило вчинення позивачем грубого порушення трудових обов’язків. ОСОБА_1 повинен був передбачити те, що на початок навчального року кількість штатних одиниць може змінитись, тому працівників необхідно було повідомити про можливе вивільнення. Наказ про звільнення ОСОБА_1 вважає законним та обґрунтованим. Позивач був звільнений за те, що безпідставно ввів до школи-інтернату вісім штатних одиниць станом на 01.09.2008 р., а повинен був подати на затвердження інший штатний розпис. Просила суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності від 10.04.2009 р., у судовому засіданні пояснив, що, на його думку, у діях ОСОБА_1 є ознаки дисциплінарного проступку щодо зарахування дітей без належних підстав до школи-інтернату. Однак, подання на затвердження до відділу освіти штатного розпису не може розцінюватися як одноразове грубе порушення трудових обов’язків, оскільки ОСОБА_1 не мав повноважень затверджувати штатний розпис. Вважає, що між безпідставним зарахуванням дітей до школи-інтернату та введенням штатних одиниць немає жодного зв’язку. Щодо листа ОСОБА_1 начальнику відділу освіти відносно зарахування учнів, то такий не може розцінюватися як його пояснення з приводу вчинення порушення трудових обов’язків, оскільки написаний від імені школи-інтернату та підписаний ОСОБА_1СМ. саме як директором цієї установи. При ухваленні рішення поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи територіальної державної інспекції праці у Львівській області ОСОБА_8, що діє на підставі довіреності від 12.10.2009 р., у судовому засіданні пояснив, що інспекцією була проведена перевірка законності процедури звільнення, при цьому не перевіряючи законності підстав звільнення. Під час перевірки було встановлено, що строк застосування дисциплінарного стягнення чітко визначити неможливо, пояснення ОСОБА_1 зі слів третьої особи ОСОБА_5 були надані у формі листів, наказ про звільнення доведений до відома позивача під розписку. У зв’язку з цим порушень процедури звільнення не виявлено. При ухваленні рішення поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача, третьої особи ОСОБА_5, представників третіх осіб: управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Головного управління освіти Львівської обласної державної адміністрації, територіальної державної інспекції праці у Львівській області, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов необхідно задоволити з таких підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Оскільки звільнення за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП є дисциплінарним стягненням, тому повинне здійснюватися із дотриманням вимог, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень, передбачених статтями 147 – 149 КЗпП України.

Наказом №08-09/215-ос від 22.09.2008 р. “Про результати аналізу особових справ новоприбулих учнів школи-інтернату №2” позивача, директора Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області, було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.41 КЗпП України за безпідставне введення восьми штатних одиниць, що призвело до нецільового використання бюджетних коштів.

Як видно із мотивувальної частини наказу, відділом освіти Личаківської районної було проведено аналіз особових справ новоприбулих учнів школи-інтернату №2, зарахованих до вказаного закладу наказом директора школи-інтернату №2 від 01.09.2008 р. №44-у “Про зарахування учнів 1 та 10 класів школи-інтернату №2”. Оскаржуваний наказ про звільнення містить покликання на Положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України №363 від 12.06.2003 р., інші локальні нормативні акти, у частині того, що у школі-інтернаті утримуються, виховуються та навчаються діти, які потребують соціальної допомоги та зарахування таких дітей здійснюється серед іншого на підставі направлення відповідного органу управління освітою. Також у наказі відображено факти зарахування до школи-інтернату дітей без відповідного скерування управління освіти Львівської міської ради. Вказані обставини, як зазначено у наказі, призвели до безпідставного введення восьми штатних одиниць, нецільового використання бюджетних коштів та є грубим фінансовим порушенням з боку директора школи-інтернату №2 ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Зазначені положення закону дають підстави зробити висновок про те, що підстави звільнення, зазначені у наказі про звільнення, зокрема, у мотивувальній та резолютивній частинах, повинні співпадати, серед обставин, за яких було вчинено проступок, повинні бути досліджені також і пояснення особи, щодо якої застосовується дисциплінарне стягнення, повинна бути обов’язково врахована попередня робота працівника.

Вказана позиція щодо процедури звільнення наведена також і у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. “Про практику розгляду судами трудових спорів”. Зокрема, згідно п.18 при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Згідно п.22 вказаної Постанови, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно виявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п.1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як видно із наказу про звільнення, відповідачем при виданні оскаржуваного наказу про звільнення не було повністю досліджено обставин вчинення проступку, оскільки у наказі не зазначено про пропозицію ОСОБА_1 надати свої пояснення щодо можливого порушення трудової дисципліни за результатами перевірки, про проведення якої зазначено у наказі і такі пояснення не були оцінені при виданні оскаржуваного наказу. Згідно із поясненнями представників відповідача та третьої особи ОСОБА_5 перед звільненням позивача як його пояснення щодо порушення трудових обов’язків були враховані листи ОСОБА_1 на ім'я начальника відділу освіти Личаківської районної адміністрації. Проте, із наказу не можна зробити висновок, що такі листи брались до уваги при виданні оскаржуваного наказу як відповідні пояснення, оскільки про дослідження таких не зазначено у наказі про звільнення, чим було порушено вимоги закону щодо дослідження обставин, за яких було вчинено проступок. Крім цього, судом встановлено, що такі листи не стосувались вчинення чи невчинення ОСОБА_1 грубого порушення трудових обов’язків, були написані від імені школи-інтернату та підписані позивачем, як директором цієї установи, а тому не можуть вважатись відповідними поясненнями. Доказів відмови позивача надати пояснення з приводу порушення трудової дисципліни та доказів складання відповідного акту судом не здобуто.

Крім цього, суд вважає, що підстави звільнення позивача, описані у мотивувальній частині оскаржуваного наказу не відповідають підставам з яких фактично відбулось звільнення.

Зокрема, у мотивувальній частині наказу наведено обставини зарахування до школи-інтернату №2 м. Львова дітей, які не потребують соціальної допомоги та без скерування управління освіти Львівської міської ради. Проте, у кінцевому результаті звільнення відбулось фактично з іншої підстави – за безпідставне введення восьми штатних одиниць, що призвело до нецільового використання бюджетних коштів. Жодного посилання на локальні нормативні акти, зокрема, посадову інструкцію, статут школи-інтернату тощо, порушення норм яких здійснив позивач при вчиненні дисциплінарного проступку, у наказі про звільнення немає, що свідчить про його необґрунтованість.

На підставі п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. “Про практику розгляду судами трудових спорів”, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

При цьому, необхідно звернути увагу на той факт, що дії керівника освітньо-навчального закладу щодо формування штату навчального закладу, проведення відповідної процедури введення штатних одиниць регламентується законодавством України, зокрема, і Постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 року «Про затвердження  порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», згідно з якою головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів   розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності  запланованих видатків або надання кредитів з бюджету, правильності їх розподілу відповідно до  економічної класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету,  повноти  надходження  доходів  або  повернення кредитів, додержання  діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а  також інших показників відповідно до законодавства та складають проекти  зведених  кошторисів (п.12).

Стосовно навчального закладу, керівником якого був позивач, головним розпорядником бюджетних коштів виступає відповідач, обов’язком саме якого і є розгляд показників проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків.

Із штатних розписів Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області станом на 01.01.2008 р., 01.09.2008 р., 01.10.2008 р., видно, що керівник навчального закладу складає проект  штатного розпису та подає його на затвердження головному розпоряднику бюджетних коштів, який, на виконання вимог вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України, зобов’язаний розглянути такий проект щодо законності та правильності розрахунків. Затвердження керівником головного розпорядника бюджетних коштів проекту штатного розпису  виступає підтвердженням його правильності і правовою підставою для виконання кошторису навчального закладу.

Аналізуючи надані суду штатні розписи школи-інтернату №2 міста Львова станом на 01.01.2008 р.- 01.10.2008 року щодо показників фонду заробітної плати, кількості посад та штатних одиниць навчального закладу, судом не встановлено фактів безпідставного введення восьми штатних одиниць та у зв’язку з цим нецільового використання бюджетних коштів.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10, яка працює бухгалтером Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області, у судовому засіданні пояснила, що станом на 01.09.2008 р., 05.09.2008 р., 22.09.2008 р. штатний розпис школи-інтернату не змінювався, штатні одиниці не вводилися. Штатний розпис змінився станом на 24.11.2008 р., було скорочено п'ять штатних одиниць, тобто виведено зі штату п'ять одиниць. Штатні розписи школи-інтернату складаються на підставі типових штатних нормативів, на нього впливає кількість учнів та відповідно кількість груп. Щодо зарахування до школи-інтернату учнів без необхідного скерування, то пояснила, що бухгалтерія таких документів не перевіряє. Крім цього, пояснила, що із цих учнів 24.11.2008 р. відраховано було тільки десятеро. За перебування цих дітей у школі-інтернаті оплачував ФК “Львів”.  

Проаналізувавши подані відповідачем документи, що підтверджують факти введення, а в подальшому і скорочення посад та кількості працюючих станом на 01.09.2008 року, суд не знайшов достатніх доводів неправомірності дій керівника навчального закладу, оскільки посади працівників, які в подальшому були виведені із штатного розпису навчального закладу і на які покликається відповідач як підставу правомірності своїх дій, вводились ще станом на 1.01.2008 року. У зв'язку з цим, вважати, що позивач ОСОБА_1, будучи директором Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області, вчинив одноразове грубе порушення трудових обов'язків, про які йдеться у наказі про його звільнення, підстав немає.

Відповідно до вимог ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується    власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від  роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.  Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Якщо виходити із підстави звільнення, зазначеної у резолютивній частині оскаржуваного наказу, а саме, з того, що звільнення відбулось за безпідставне введення восьми штатних одиниць, то фактом виявлення дисциплінарного проступку слід у даному випадку вважати час затвердження керівником головного розпорядника бюджетних коштів поданого проекту штатного розпису навчального закладу, яким і було дійсно введено штатні одиниці, тобто штатного розпису станом на 01.01.2008 р. Таким чином, із даних підстав випливає, що при виданні наказу про звільнення позивача відповідачем було порушено вимоги трудового законодавства щодо строку застосування  дисциплінарного  стягнення.

Свідок ОСОБА_9, який є державним інспектором праці, у судовому засіданні пояснив, що проводив перевірку відділу освіти Личаківської районної адміністрації щодо додержання законодавства про працю, зокрема, при проведенні процедури звільнення ОСОБА_1 з посади директора Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області. Під час перевірки було встановлено, що строк застосування дисциплінарного стягнення чітко визначити неможливо, пояснення ОСОБА_1 зі слів третьої особи ОСОБА_5 були надані у формі листів, з наказом про звільнення ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис. У зв’язку з цим порушень процедури звільнення не було виявлено. Однак, у ході проведення перевірки законність підстав звільнення не перевірялась.

Крім цього, слід також звернути увагу не те, що назва оскаржуваного наказу не містить вказівки на те, що такий стосується у тому числі і звільнення позивача, що у будь-якому разі не може свідчити про правильне оформлення наказу про звільнення.

Як видно із оскаржуваного наказу, у порушення вимог закону, відповідачем при виданні такого не було враховано попередню роботу позивача, який працював на посаді директора Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області протягом тривалого часу, не були враховані обставини, що характеризують його особу, наявність, чи відсутність раніше у нього дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на визначення заходу стягнення.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ у частині звільнення позивача №08-09/215-ос від 22.09.2008 р. “Про результати аналізу особових справ новоприбулих учнів школи-інтернату №2” є незаконним та підлягає скасуванню. Зокрема, у судовому засіданні не встановлено факту вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов’язків, відповідачем при виданні оскаржуваного наказу не було взято до уваги, що штатний розпис (кошторис) Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області затверджується лише головним розпорядником коштів, тобто, відповідачем, у мотивувальній частині наказу про звільнення досліджено одні обставини, а як підстави звільнення вказано інші, пояснення у позивача перед застосуванням дисциплінарного стягнення не були відібрані та не були дослідженні при виданні наказу, а відповідний акт про відмову надати пояснення не був складений, було порушено строк застосування дисциплінарного стягнення, якщо враховувати підставу звільнення, що зазначена у резолютивній частині наказу, не було враховано ступеню тяжкості дисциплінарного проступку та попередню роботу позивача.

Заперечення проти позову представників відповідача, третьої особи ОСОБА_5, представника третьої особи управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, зокрема, щодо обґрунтованості наказу про звільнення позивача, дотримання порядку застосування дисциплінарного стягнення,   на думку суду, є безпідставними та були повністю спростовані у судовому засіданні із зазначених вище підстав. Уточнення наказу про звільнення позивача, зроблені вже під час розгляду справи у суді, суд розцінює як часткове визнання відповідачем того факту, що оскаржуваний наказ був виданий неправомірно, із порушенням чинного законодавства. Однак, такі уточнення не змінили суті наказу, не усунули тих порушень, які були допущені при його виданні. Крім цього, судом враховано той факт, що у письмових запереченнях відповідача проти позову неодноразово зазначено про наявність у позивача ОСОБА_1 необхідності виведення станом на 01.09.2008 р. штатних одиниць зі школи-інтернату, проте звільнення відбулось за безпідставне введення штатних одиниць.

На підставі ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У зв’язку з цим, позов ОСОБА_1 слід задоволити, визнати незаконним та скасувати наказ №08-09/215-ос від 22.09.2008 р. “Про результати аналізу особових справ новоприбулих учнів школи-інтернату №2” у частині звільнення позивача та поновити його на роботі на посаді директора Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області.

Крім цього, необхідно стягнути з відповідача, на підставі ч.2 ст. 235 КЗпП України, на користь позивача середню заробітну палату за весь час вимушеного прогулу, оскільки позовна заява розглядалася судами більше року не з вини позивача. Розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу необхідно обчислювати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. При  цьому суд виходить із заробітної плати позивача за червень та липень згідно наданої суду довідки школи–інтернату №2 м. Львова №101 від 26.11.2009 р., оскільки розміри такої у ці місяці не включає інші виплати, пов’язані з розрахунковими виплатами та є найбільш близькими до середньої заробітної плати позивача, що підтвердили також сторони у судовому засіданні. Отже, середня заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу обчислюється шляхом множення середньоденного заробітку позивача, розмір якого 117,08 грн., обчисленого шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, а саме на 357 робочих днів з 22.09.2008 р. до 11.02.2010 р. Таким чином, розмір середньої заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу, який необхідно стягнути з відповідача за виключенням сум відрахувань на податки та інші обов'язкові платежі, становить 41797,56 грн. який необхідно стягнути з відповідача за виключенням сум відрахувань на податки та інші обов'язкові платежі.

Також з відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати по справі.

Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь з відділу освіти Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради середньої заробітної плати в межах платежу за один місяць у розмірі 2517,22 грн. слід допустити до негайного виконання.

Керуючись п.1 ч.1 ст.41, статтями 147 – 150, 221, 231 – 233, 235, 238 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 року «Про затвердження  порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», пп. 18, 22, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. “Про практику розгляду судами трудових спорів”, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212 – 215, 218, 367 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до відділу освіти Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, за участі третіх осіб: ОСОБА_5, управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації територіальної державної інспекції праці у Львівській області, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу – задоволити.

Наказ відділу освіти Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №08-09/215-ос “Про результати аналізу особових справ новоприбулих учнів школи-інтернату №2” у частині звільнення ОСОБА_1 з роботи на посаді директора Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області – скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області.

Стягнути з відділу освіти Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.09.2008 р. по 11.02.2010 р. у розмірі 41797 (сорока однієї тисячі семисот дев'яносто семи) гривень 56 (п'ятдесяти шести) копійок за виключенням сум відрахувань на податки та інші обов'язкові платежі.

Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Львівської міської ради Львівської області та стягнення на його користь з відділу освіти Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради середньої заробітної плати в межах платежу за один місяць у розмірі 2517 (двох тисяч п'ятисот сімнадцяти) гривень 22 (двадцяти двох) копійок за виключенням сум відрахувань на податки та інші обов'язкові платежі – допустити до негайного виконання.

Стягнути з відділу освіти Личаківської районної адміністрації судовий збір у розмірі 8 (вісім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцяти семи) гривень 50 (п'ятдесяти копійок).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана у десятиденний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя