Справа № 2-а-296 / 2010

   П О С Т А Н О В А

  І м е н е м   У к р а ї н и

11  лютого  2010 року             Самбірський міськрайонний суд Львівської області

                                                  у складі: головуючого судді  Галина В.П.,

                                                                  при секретарі   Задорожній В.Б.,

                                                  за участю: позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Самборі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни». У обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона визнана дитиною війни і це підтверджується відміткою управління праці та соціального захисту населення Самбірської міської ради на її пенсійному посвідченні. Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІУ від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Даний закон набрав чинності з 01.01.2006 року і з цього часу їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак у 2007- 2008 роках їй така допомога не виплачувалась.

Її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні їй як дитині війни виплати її повідомлено не було, тому про факт порушення прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі, у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року та рішення Конституційним Судом України 22 травня 2008 року. Отже, про грубе порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад півтора року, їй стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, а тому просить суд поновити їй строк для звернення до суду та задоволити пред’явлені нею вимоги.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала і пояснила аналогічне викладеному в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, а тому суд розглядає справу  у його відсутності.

Вислухавши пояснення позивачки та перевіривши наявні у справі документи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною війни.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІУ від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Даний закон набрав чинності з 01.01.2006 року.

Закон України № 489-У від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», стаття 71, пункт 12 та Закон України № 107- VI від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік» призупинили дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі № 1-29/2007, керуючись статтями 147,150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт 1. Визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195-П/ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни, пункт 3 положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік.» № 489-У від 19.12.2006 року визнані неконституційними.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року № 107 - VI, яким введено в дію нову редакцію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Пункт 5 Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Пункт 6 Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, не виплата позивачці соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня-366 гривень.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням п.7 ст. 62 , становить: з і січня - 380 гривень, з 1 квітня-410,06 гривень, з 1 жовтня-415,11 гривень.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривень, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.

Таким чином, відповідачем повинно було бути нараховано та виплачено підвищення до пенсії в такому розмірі: за 2006 рік – у сумі 4302 грн., за 2007 рік – 4809 грн. та за 2008 рік – 5016 грн.

Сума заборгованості складає 4238 грн. 10 коп.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення до пенсії.

Ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до статті 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законні права позивачки було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні їй як дитині війни виплати повідомлено не було, тому про факт порушення своїх прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року та рішення Конституційним Судом України 22 травня 2008 року.  

Оскільки про грубе порушення своїх прав, позивачці стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, суд приходить до висновку, що їй слід продовжити строк на звернення до суду.

З врахуванням всього вищенаведеного у сукупності, суд прийшов до висновку, що пред’явлений позов є підставний та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 100-103, 158-160, 162-163 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд, -

п о с т а н о в и в :    

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов»язати управління Пенсійного фонду України у м. Самборі Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену їй як дитині війни щомісячну надбавку за 2006-2008 роки у сумі 4238 (чотири тисячі двісті тридцять вісім) гривень 10 коп.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Самбірський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, або шляхом подання апеляційної скарги в строк, що встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                           підпис

Згідно з оригіналом

Голова суду                                                                                                   ОСОБА_2