Справа № 2-а-3136/09/1512
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2009 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді – Сватаненко В.І.
за участю секретаря – Забегловської Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Державної патрульної служби 4-го Одеського взводу УДАІ ГУМВС України в Одеській області прапорщика ОСОБА_2 - «Про визнання дій неправомірними та про скасування постанови про адміністративне правопорушення», -
В С Т А Н О В И В :
7.07.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та про скасування постанови про адміністративне правопорушення, по якому просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 156392 від 4.07.2009 року та закрити провадження по справі, посилаючись на те, що 4.07.2009 року він був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності, накладанню та стягненню штрафу у розмірі 425 грн. за постановою та протоколом, складеними відповідачем незаконно.
Під час удового розгляду позивач адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просить суд його задовольнити.
Відповідач про час, дату та місце судового засідання сповіщався належним чином, однак до суду не з*явився без поважних причин, заяв та клопотань про відкладення розгляду по справі чи можливий розгляд за його відсутності суду не заявляв та не надавав, надавши письмові заперечення, з яких вбачається, що інспектором був складений протокол та постанова у відношенні позивача, оскільки ним були порушенні ПДР України.
Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення позивача, ознайомившись за матеріалами справи та наданими доказами, вважає адміністративний позов позивача не підлягаючим задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та КУпАП.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, 4.07.2009 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності та притягнутий до адміністративного штрафу у розмірі 425 грн. відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладання штрафу, з яких вбачається, що така відповідальність у позивача настала внаслідок порушення п. 16.2. ОСОБА_3 дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, що він 4.07.2009 року, керуючи автомобілем марки «Дєу» на перехресті вулиць Преображенської та Успенської, на проїзді перехрестя не надав перевагу в русі пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку повернув водій – позивач.
Відповідно до ст. 245, 276, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Так, з копій протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що при розгляді справи відповідачем були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що ухвалюються в конкретній адміністративній справі а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
З пояснень позивача вбачається, що він своє вини у скоєні правопорушення не визнає, оскільки його не вчиняв, а також інспектор не представився, не ознайомив позивача з його правами, а також не дав позивачу скористатись юридичними послугами.
Обставини, на які посилається позивач по справі, не є суттєвими порівняно з порушенням ПДР, а також є голослівними та нічим не підтвердженими, необґрунтованими, у зв’язку з чим суд переконаний, що позивачем по справі, дійсно, були порушенні ОСОБА_3 дорожнього руху, оскільки на перехресті на пішохідному переході він, не пропустивши пішохода, не зупинившись, продовжив дорожній рух, чим злісно порушив ОСОБА_3 дорожнього руху.
Відповідно до п. 16.2 ОСОБА_3 дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч і ліворуч, повинен поступити дорогу пішоходам, що перетинають проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, що рухаються прямо у попутному напрямку.
Суд надає правову оцінку даного пункту ОСОБА_3 дорожнього руху України і вважає, що вимога даного пункту ОСОБА_3 встановлює першочергове право пішоходів на перехід проїзної частини, при цьому на регульованих перехрестях - лише на сигнал світлофора або регулювальника, що дозволяє рух. Таким чином, суд доходить до переконання, що транспортні засоби повинні проїзжати пішохідні переходи за правилами, встановленими відповідним розділом ОСОБА_3 дорожнього руху.
Таким чином не надання пішоходу переваги у русі при проїзді пішохідних переходів є спеціальною нормою по відношенню до загальної норми правил проїзду перехресть і тому має застосовуватися відповідальність за порушення спеціальної норми - в даному випадку за порушення правил проїзду пішохідних переходів.
Доводи позивача по справі не усувають факту здійснення правопорушення, відображеного в протоколі порушення позивачем ОСОБА_3 дорожнього руху.
Суд вважає, що дії позивача, що дійсно порушили ПДД, правильно були кваліфіковані відповідачем по ст. 122 ч. 2 КУпАП України з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що приймаючи постанову про адміністративне правопорушення, відповідач - інспектор відділу ДАІ м. Одеси, виконав повноту і всебічність при з'ясуванні всіх обставин справи, а відповідно дав їм належну оцінки, внаслідок чого зробив висновок про накладання на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Відповідно до ст. 52 Закону України „Про дорожній рух”, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України (до складу якої входить ДАІ м. Одеси). В свою чергу, Державтоінспекція МВС України здійснює свої функції відповідно до Постанови КМУ України від 14.04.1997 року, № 341 „Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ”.
Безпосередньо, контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.
Відповідно до пунктів 4, 7 наказу МВС України від 13.11.2006 року № 1111 „Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України” № 1111 працівник ДПС зобов'язаний досконало знати ОСОБА_3 дорожнього руху та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері безпеки дорожнього руху, неухильно дотримуватися законності, застосовувати заходів адміністративного впливу до порушників виключно в установленому порядку передбачених чинним законодавством.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Тобто позивач, як громадянин правової держави (ст. 1 Конституції України) та як учасник дорожнього руху, має право на те, щоб працівники Державтоінспекції при здійсненні щодо нього владних повноважень діяли у спосіб та у межах повноважень, які визначені вищезазначеними нормативно-правовими актами.
В іншому випадку, дії працівників Державтоінспекції не ґрунтуються на законі, що тягне за собою неминуче скасування наслідків цих дій (протоколу про адміністративне порушення, винесення постанови за таким протоколами та інш.).
У свою чергу, відповідач по справі діяв в межах своєї компетенції, неупереджено, не зловживаючи своїм службовим положенням, відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки позивачем були порушенні ОСОБА_3 дорожнього руху, про що свідчать відповідні фотографії, він має бути притягнутий до адміністративної відповідальності з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд, виконавши всі вимоги адміністративно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає залишенню без змін, а адміністративний позов – без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 17, 19, 159-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора Державної патрульної служби 4-го Одеського взводу УДАІ ГУМВС України в Одеській області прапорщика ОСОБА_2 - «Про визнання дій неправомірними та про скасування постанови про адміністративне правопорушення» - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду міста Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження і одночасного направлення копії апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя: