Справа №2-747/2010 р.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року

                                            Сихівський районний суд м. Львова

   в складі: головуючого Тімченко О.В.

при секретарі Валько І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ „Львівські автобусні заводи" про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплат, індексації в зв 'язку з ростом споживчих, цін та відшкодування моральної шкоди, -

                        встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому з уточненням просить стягнути з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» в свою користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в сумі 1105,33 грн., індексацію у зв'язку із ростом споживчих цін в розмірі 433,47 грн. та моральну шкоду в сумі 3000 грн. В обґрунтування позовним вимог покликається на те, що перебуває в трудових відносних з відповідачем та працює слюсарем-ремонтником. Починаючи з квітня 2008 р. по даний час роботодавець припинив виплату йому заробітної плати. Сихівський районний суд м Львова двічі прийняв рішення про виплату йому боргу із заробітної плати у розмірі 3647,04 грн. Відповідач в особі ТзОВ „Львівські автобусні заводи"  в примусовому порядку не сплатив  борг. Несплату вчасно заробітної плати та нарахування індексації та компенсації адміністрація заводу мотивувала тяжким фінансовим становищем, але, як виявилося, гроші товариством свідомо не виплачувались працівникам та йому особисто. Через невиплату тривалий час заробітної плати він та його родина   перебували у скрутному матеріальному становищі, змушені були принижуватися, що полягало у неодноразових зверненнях до відповідача за отриманням чесно зароблених, коштів і позичанні грошей у інших людей, бо не було за що купити їжу, елементарні ліки (є інвалідом  Ш групи, має чотири грижі), доїжджати на роботу, оплачувати житлово-комунальні послуги. Внаслідок цього він переніс душевний і психологічний стрес. У зв'язку з наведеним, просить позов задоволити.

У судовому засіданні позивач позов підтримав з уточненням  повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечила, зазначила, що  заборгованість по заробітній платі виникла перед позивачем не з вини товариства, виплата  заробітної плати проводились частково у зв”язку із скрутним матеріальним становищем на ТзОВ „ЛАЗ”, моральну шкоду позивачу не завдавали. Тому підстави для задоволення заявлених позивачем вимог відсутні. Однак  з представленими позивачем розрахунками індексації та компенсації згідні.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та з’ясувавши її дійсні обставини, причини позову, суд приходить до висновку, що позов з уточненням вимог підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Судом встановлено, що позивач   перебуває у трудових відносинах з відповідачем, який вчасно не виплачував позивачу заробітну плату, що підтверджується судовим наказом Сихівського районного суду м Львова від 30.01.09. про стягнення заборгованості по заробітній платі відповідно в сумі 3647,04   грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Закону України „Про оплату праці" від 24.03.95. в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх. виплати" від 19.10.00. підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановленим строків їх виплати, у тому числі з вини власнику або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати (далі-компенсація) провадиться у разі затримку на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих, громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим законом. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Згідно наданого позивачем розрахунку, який  відповідачем не оспорюється, індексація заробітної плати у зв’язку із ростом споживчих цін становить 433,47 грн., а компенсація втрати заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати становить 1105,33 грн., які і підлягають стягненню з відповідача у зв’язку з порушенням строків виплати зарплати в користь позивача.

Відповідно до ст.237-1 КЗП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган, незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Щодо моральної шкоди, то на думку суду, безспірним є те, що внаслідок невчасної виплати заробітної плати така позивачу дійсно була заподіяна. Так через відсутність зарплати більше, ніж рік, позивач змушений був вживати додаткових зусиль для організації свого життя, т.я. залишився без засобів до існування; він-інвалід Ш групи та його  родина (престаріла мати та непрацююча дружина похилого віку)  тривалий час  перебувають у скрутному матеріальному становищі, були змушені принижуватися, що полягало у неодноразових зверненнях до відповідача за отриманням чесно зароблених грошей і позичанні коштів у інших людей, бо не було за що купити їжу, елементарні ліки, доїжджати на роботу, оплачувати житлово-комунальні послуги. Однак суд вважає, що визначений позивачем розмір моральної шкоди завищений, а дійсному його розміру з врахуванням одержання позивачем пенсії по інвалідності (500 грн.) відповідатиме 500 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

З відповідача в дохід держави слід стягнути судові витрати: судовий збір в сумі 59,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., від сплати яких позивача звільнено при подачі такого позову до суду.

На підставі Закону України „Про оплату праці", Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати", ст.237-1 К3П України, та  керуючись ст.ст.10,11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити частково. Стягнути з ТзОВ „Львівські автобусні заводи" в користь ОСОБА_1  433,47 грн. індексації в зв'язку з ростом споживчих цін, 1105,33 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплат та 500 грн. моральної шкоди, а всього 2038 (дві тисячі тридцять вісім) грн. 80  коп.

Стягнути з ТзОВ „Львівські автобусні заводи” на користь держави судовий збір в розмірі 59,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.